11.5. Застереження нооцентризму

Нооцентризм ми розглядаємо як шлях аналізу вже реорганізованого мислення людини за принципом організації гіпермаркетів.

Доведення тези. Гіпермаркет побудований і організований, з маркетингової точки зору, достатньо раціонально, але з урахуванням наступних потреб покупця. Товари розміщені так, щоб покупець зміг придбати їх комплексно, не Зважаючи на мікросистеми і концепції покупки (наприклад, купуючи сірники або запальничку, покупець наче "сам пригадує", що дома закінчується сіль. Інший приклад актуалізації системності мислення покупця: збираючись на пікнік із шашликами або барбекю, покупець, купуючи основний елемент пікніка – м'ясо, обов'язково пригадає про те, що в лісі або на дачі може не бути дров для вогнища. Тут же, на підлозі "туристичного" відділу гіпермаркету покупець бачить акуратно упаковані дрова або штучне вугілля. Система мислення і система організації розміщення товару перебувають в унісоні. Іншими словами, мікросистема мислення покупця актуалізується в певний момент мікросистемою-моделлю реальної ситуації в "туристичному" відділі гіпермаркету).

Приходячи до гіпермаркету, покупець вже точно знає, що йому не потрібно думати про всю систему покупок (зокрема, про її складники й результати використання одиниць-покупок). За покупця вже все зробили фахівці з маркетингу, які вміло "вмонтували" мікросистему покупця в гіперсистему гіпермаркету. Іншими словами, мислення нинішньої людини реорганізоване технократією і не є одиницею автономної щодо мегасистеми, якою виступає Природа стосовно Людини. Вона (людина) перестала бути самостійною. Вона діє штампами, сценаріями, які запропонувала "просунута" частина людства. У цьому випадку не йдеться про взаємодію з Природними законами. Отже, Розум, у тлумаченні В. І. Вернадського, створив ноосферу, а в надрах ноосфери – мікроноосферу, або антиноосферу (термін В. Воробйова використовується нами не в повному розумінні, запропонованому автором).

Отже, розум є центр взаємодії Людини і Природи, але фрагменти центру спотворені, неавтономні, несамостійні і нездатні залишатися як рівноправні в універсальній системі Природи.

Висновки

1. Нами була висунута гіпотеза про те, що теорії ноосфери В. І. Вернадського й етногенезу Л. М. Гумільова можуть виступати як поштовх до створення теорії нооцентризму. Гіпотеза була підтверджена повністю.

2. На базі згаданих теорій нами запропоновані основні постулати нооцентризму, які допускають новий підхід до аналізу процесів породження і сприйняття мови.

3. Разом із запропонованими постулатами висловлюються застереження нооцентризму.

4. Постулати нооцентризму можуть виступати як положення, що витікають для формулювання методу нооцентризму, який, у свою чергу, може служити для психолінгвістики як новий підхід.

У подальших дослідженнях ми маємо намір довести думку про те, що психолінгвістика вимагає нового методологічного підходу – нооцентризму.

Список використаних джерел

1. Анненков В.В. Ноосфера – ноосферное движение – ноосферное развитие личности / В. В. Анненков . – [Электронный ресурс]. – Режим доступа :

http:// www.ihst.ru/~biosphere/03-4/AVV.htm

2. Биосфера // Словарь иностранных слов. – М.: Рус. яз., 1990. – С. 83.

3. Блаватская Е.П. Тайная доктрина. Синтез науки, религии и философии / Е. П. Блаватская. – В 2-х т. – Том 1: Космогенезис. – Л.: Экополис и культура, Андреев и сыновья, 1991. – 361 с.; Том 2: Космогенезис. – Л.: Экополис и культура, Андреев и сыновья, 1991. – 465 с.

4. Бюффон Жорж-Луи Леклер де. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : www.ido.edu.ru/psuchology/anthropology/biograf15.html

5. Вернадский В. Биосфера / В. Вернадский. – М.–Л., 1926; Париж, 1929.

6. Вернадский В.И. Геологические оболочки Земли как планеты / В. И. Вернадский. // Изв. АН. Сер. геогр. и геоф. – 1942. – № 6. – С. 251.

7. Вернадский В. И. Геохимическая структура биосферы. Планетная роль живого вещества / В. И. Вернадский // Проблемы биогеохимии. – Ч. II. – Гл. XV-XVIII. – М. –Л., 1940, 1943; а також: [Электронный ресурс]. – Режим доступа :

www.ras.ru/vivernadskyarchive/1_actview.aspx?id=74

8. Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление / В. И. Вернадский / Отв. ред. А.Л. Яншин. – М.: Наука, 1991; див. також: Вернадский В. И. Научная мысль как планетарное явление / В. И. Вернадский. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа :

www.philos.msu.ru/libfiles/vernadskiy_2.txt

9. Вернадский В. И. О состояниях пространства в геологических явлениях земли на фоне роста науки ХХ столетия / В. И. Вернадский // Проблемы биогеохимии. – Вып. 3. – Машинопись. – М. –Л., 1943; а також: [Электронный ресурс]. – Режим доступа : www.ras.ru/vivernadskyarchive/1_actview.aspx?id=72

10. Вернадский В. Проблемы геохимии / В. И. Вернадский. – М.–Л., 1939.

11. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста / В. И. Вернадский. – М.: Наука, 1988.

12. Вернадский В.И. Научная мысль как планетарное явление / В. И. Вернадский. – М.: Наука, 1991.

13. Вернадский В.И. Биосфера: Избранные труды по биогеохимии / В. И. Вернадский. – М.: Мысль, 1967.

14. Вернадский В.И. Живое вещество и биосфера / В. И. Вернадский. – М.: Наука, 1994.

15. Вернадский В.И. Живое вещество / В. И. Вернадский. – М.: Наука, 1978.

16. Вернадский В.И. Размышления натуралиста: пространство и время в живой и неживой природе / В. И. Вернадский. – М.: Наука, 1975.

17. Вернадский В.И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружения / В. И. Вернадский. – М.: Наука, 1965.

18. Вернадский В.И. Автотрофность человечества / В. И. Вернадский // Русский космизм: Антология философской мысли / Сос. С. Г. Семеновой, А. Г. Гачевой; Вступ. ст. С. Г. Семеновой; Предисл. к текстам С. Г. Семеновой, А. Г. Гачевой; Примеч. А. Г. Гачевой. – М.: Педагогика-Пресс, 1993. – С. 288–303; а також: [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.pobeda.ru/mbnff/biblio/knigi/antrukos/vern1.html

19. Воробьев В. Пути ноосферы / В. Воробьев. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа :

www.za-nauku.ru/?mode=text&id=1115&PHPSESSID=7cef01cee9a93e98929b292155

20. Горбачёв В. В. Концепция современного естествознания / В. В. Горбачёв. – В 2-х ч. – Ч. 2. Физика живого. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа :

http://www.hi-edu.ru/e-books/xbook131/01/index.html?part015.htm#i4961

21. Гумилёв Лев Николаевич. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : www.countries.ru/librery/cultorologiststs/gumilev.htm

22. Гумилёв Л.Н. Этногенез и биосфера Земли / Л. Н. Гумилёв. – М.: Наука, 1990; а також: [Электронный ресурс]. – Режим доступа :

http://gumilevica.kulachki.net/EBE/ebe07.htm#ebe07chapter28

23. Гумилёв Л.Н. От Руси к России / Л. Н. Гумилёв. – М., 1992; а також: [Электронный ресурс]. – Режим доступа :

http://gumilevica.kulachki.net/EBE/ebe07.htm#ebe07chapter28

24. Гумилёв Л.Н. Этносфера. История людей и история природы / Л. Н. Гумилёв. – М., 1993; а також: [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://gumilevica.kulachki.net/EBE/ebe07.htm#ebe07chapter28

25. Кибернетика. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki/Кибернетика

26. Когерентность // Словарь иностранных слов. – М.: Русский язык, 1990. – С. 238.

27. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики / А. Н. Леонтьев. – М., 1972.

28. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность / А. Н. Леонтьев. – М.: Политиздат, 1975. – С. 304.

29. Маркс К., Энгельс Ф. Политическая экономия / К. Маркс, Ф. Энгельс // Сочинения. – Т. 42. – С. 124.

30. Моисеев Н.Н. Человек и биосфера / Н. Н. Моисеев. – М., 1990.

31. Память // Ребер Артур. Большой толковый психологический словар. – В 2-х т. – Т. 2. П–Я. – М.: Вече-АСТ, 2003. – С. 7.

32. Память // Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990. – С. 264.

33. Пассионарность. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : www.wikipedia.org/wiki/Пассионарная_теория_этногенеза

34. Психологическое направление // Лингвистический энциклопедический словар. – М.: Сов. Энциклопедия, 1990. – С. 405–406.

35. Ребер А. Большой толковый психологический словар / А. Ребер. – В 2-х т. – Т. 2. П-Я. – М.: Вече–АСТ, 2003. – С. 7.

36. Синергетика. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki/Синергетика, а також: Что такое синергетика? – Режим доступа : http://spkurdyumov.narod.ru/ KADOMCEV.htm

37. Теория деятельности. Тема 3. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://psi.webzone.ru/intro/intro03/htm

38. Тимофеев-Ресовский Н.В., Воронцов Н.Н., Яблоков А.В. Краткий очерк теории эволюции / Н. В. Тимофеев-Ресовский, Н. Н. Воронцов, А. В. Яблоков. – М., 1977.

39. Тимофеев-Ресовский Н.В. Очерки, воспоминания, материалы / Н. В. Тимофеев-Ресовский. – М., 1993.

40. Шарден П.Т. Феномен человека / П. Т. Шарден. – М.: Прогресс, 1987.

ЧАСТИНА П’ЯТА

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

«СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ:

СОЦІО- ТА ПСИХОЛІНГІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ»

Навчальний курс «Соціальні комунікації: соціо- і психолінгвістичний аналіз» читається протягом одного семестру. Контроль здобутих знань здійснюється через залік (співбесіду) або завдяки написанню індивідуального навчально-дослідного завдання (вимоги до якого подаються далі).

ВИМОГИ

до написання індивідуального навчально-дослідного завдання (ІНДЗ)

із навчального курсу

Форма виконання: робота може виконуватись у письмовому, друкованому чи електронному варіанті (Word).

Обсяг: для написаних від руки – не менш 7 повних сторінок формату А4 (не враховуючи титульного аркуша); для друкованих – не менше 4 повних сторінок (шрифт Times New Roman, кегль 14, інтервал – одинарний).

Оформлення: зверху, у правому кутку першої сторінки вказується прізвище та ініціали автора, нижче – факультет, курс, група; через 2 інтервали посередині сторінки – назва теми великими літерами; далі, через 2 інтервали, текст; поля: верхнє та нижнє – 2 см, ліве – 3 см, праве – 1,5 см.

Посилання на використані джерела слід указувати в квадратних дужках (наприклад, [2, с. 15–16], що означає: пункт 2 у списку використаних джерел, сторінки 15–16); наприкінці роботи подається Список використаних джерел. При написанні роботи слід використовувати не менш як три джерела, не враховуючи підручник, за яким здійснюється підготовка до семінарських занять.

Список використаних джерел оформлюється після тексту роботи, наприклад, так:

1. Потятиник Б. Медіа: ключі до розуміння / Б. Потятиник. – Львів : ПАІС, 2004. – 312 с.

2. Квіт С. Масові комунікації: підручник / С. Квіт. – К. : Києво-Могилянська академія, 2008. – 206 с.

3. Крейг Р. Інтернет-журналістика: робота журналіста і редактора в нових ЗМІ / Р. Крейг. [пер. з англ. А. Іващенка]. – К. : Києво-Могилянська академія, 2007. – 324 с.

4. Коммуникативистика [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.finam.ru/ dictionary/wordf0171D00014/default.asp?n=1

Орієнтовний план роботи

Вступ – розкривається важливість проблеми та її місце в соціальних комунікаціях; подаються: об’єкт, предмет, гіпотеза (якщо робота має практичний дослідницький характер), мета, методи й методика (процедури) дослідження.

Основна частина – подається теоретична й статистична інформація (у вигляді таблиці), далі наводяться викладки на основі статистичної й теоретичної інформації.

Висновки. Було досліджено… Була висунута гіпотеза, яка підтвердилася (чи не підтвердилася, чи наполовину підтвердилася). Дійсно, один чинник впливає (не впливає) на інший чинник. Отже, предмет дослідження має такі основні особливості (слід перерахувати за пунктами). У подальшому слід дослідити (вказати проблему, яка або залишилася недослідженою до кінця, або вказати на проблеми, які випливають із проведеного дослідження).

Додатки (якщо необхідно): схеми, таблиці, циклограми, графіки, діаграми, малюнки, фотографії, карти тощо.

Список використаних джерел

Оцінка роботи

При оцінюванні роботи враховується логіка викладення, зв’язок теорії з практикою, обґрунтовані висновки, орфографічні й стилістичні помилки, акуратність, використання основної й додаткової літератури, Інтернет тощо (табл. 1).

Таблиця 1