Питання для самоперевірки засвоєних знань

1. У чому полягає проблема дослідження зміни політичних орієнтирів?

2. Як можна розмежувати поняття «синдром»і «симптом»?

3. Яку методику дослідження процесів експлікації синдрому зради в українській політиці Ви знаєте?

4. У чому полягав хід дослідження висвітлення в ЗМІ політичних зрад?

Навчальні завдання

1. Назвіть основні риси мовленнєвої експлікації мас-медийного профілю Олександра Коцюби.

2. Назвіть риси мовленнєвої експлікації синдрому зради політика Сергія Довганя.

3. Перелічте основні маркери мовленнєвої експлікації політичного зрадника Євгена Марчука.

4. Характеризуйте мовленнєві маркери політичної зради політика Ю.Тимошенко.

5. Перерахуйте засоби мовленнєвої експлікації політичної зради О. Лавріновіча.

6. Назвіть ознаки мовленнєвої експлікації синдрому політичної зради Тараса Черновола.

7. Перелічте мовленнєві маркери політичної зради Олександра Мороза.

8. Складіть таблицю типових частотних психолінгвістичних характеристик зради політиків України, дії яких відображено в електронних мас-медіа.

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА

ІННОВАЦІЇ ДОСЛІДЖЕНЬ

У ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

Розділ 11.

НООЦЕНТРИЗМ ЯК МЕТОДОЛОГІЯ НОВОЇ ПСИХОЛІНГВІСТИКИ^

11.1. Теорія ноосфери В.І. Вернадського й етногенезу Л.Н. Гумільова як джерело утворення теорії нооцентризма.

11.2. Апологетика і критика «нооцентрично орієнтованих» ідей.

11.3. Аналогії І. Канта як джерело нооцентризма.

11.4. Постулати нооцентризма.

11.5. Застереження нооцентризма.

11.6. Список використаних і рекомендованих джерел.

11.7. Питання для самоперевірки засвоєних знань.

11.8. Навчальні завдання.

11.9. Теми рефератів та дослідницькі теми.

11.10. Перелік тем для магістерських робіт із соціальних комунікацій.

11.1. Теорія ноосферы в.І. Вернадського

І ЕТНОГЕНЕЗ Л.М. ГУМІЛЬОВА

ЯК ПОШТОВХ ДО СТВОРЕННЯ ТЕОРІЇ НООЦЕНТРИЗМА

Об'єктом дослідження ми вважаємо теорії ноосфери В.І. Вернадського [1-2; 4; 5-17; 18; 19; 29; 37-38] і етногенезу Л.М. Гумільова [19; 20-23; 32].

Предметом дослідження ми визначили теорії ноосфери В.І. Вернадського та етногенезу Л.М. Гумільова як поштовх до створення теорії нооцентризма.

Гіпотеза дослідження: передбачається, що теорії ноосфери В.І.Вернадського та етногенезу Л.М. Гумільова можуть виступати як поштовх до створення теорії нооцентризма.

Мета: довести, що теорії ноосфери В.І. Вернадського й етногенезу Л.М.Гумільова можуть вважатися поштовхом до створення теорії нооцентризма.

Для досягнення мети ми звернулися до вірогіднісних методів і визначили завдання дослідження. Серед методів, які задовольняють наш дослідницький запит, були визначені такі: гіпотетико-дедуктивний, теоретичний, метод ідеалізації, метод рефлексії, метод відволікання.

В електронній версії статті В.І. Вернадського "Наукова думка як планетне явище" знаходимо думку дослідника про те, що замість терміна "життя" слід ввести в науковий обіг інший, а саме - "жива речовина". Автор повідомляє: "«жива речовина» є сукупністю живих організмів. Саме це - наукове, емпіричне узагальнення всіх відомих численних емпіричних несуперечливих фактів, які легко і точно спостерігаються" [14]. Оскільки в концепції нооцентризма, яку ми розробляємо, мовленнєва поведінка обумовлена поняттям "життя людини", і, в свою чергу, життя людини, яка говорить, пов'язано з дискурсивними складовими, наприклад, мікроорганізмами, тваринами, комахами, нарешті, з життям іншої людини, остільки ми можемо, услід за В.І. Вернадським, використовувати поняття «жива речовина».

Доведемо доцільність такого використання терміну «жива речовина» замість терміну "життя". По-перше, як ми вже згадували, людина, яка породжує і сприймає мову, є частиною системних процесів мовленнєвої діяльності. По-друге, мовленнєва діяльність властива не одній людині в світі, а всім здоровим людям. По-третє, здійснення процесів мовленнєвої діяльності відбувається в більшій за масштабом площині, а саме, в дискурсивній системі. Пояснимо значення терміну "дискурсивна система": це така система, яка функціями своїх численних елементів створює природний континуум, здатний створити і підтримати складні процеси мовленнєвої діяльності. До численних елементів природного континууму ми відносимо всі живі організми і неживі речовини. Живими організмами ми вважаємо всі ті, які здатні здійснювати рух ради насичення організму і продовження життя. Неживими речовинами слід вважати такі, які не здійснюють рух заради продовження свого життя (хоча визначення неживих речовин можна було б оспорити). Враховуючи положення теорії В.І.Вернадського про те, що "...людина практично забуває, що вона сама і все людство, від якого вона не може бути відокремленою, щільно пов'язана з біосферою...". Люди, на думку вченого, "геологічно закономірно пов'язані з" частиною планети, на якій вони живуть, з "її матеріально-енергетичною структурою" [14]. Геологічні структури, які, на перший погляд, не підпадають під визначення живих організмів, відповідно до пропозиції В.І. Вернадського, також є частиною живої природи, тому що геологічні структури змінюються, своїми змінами нагадуючи живі організми і такими змінами впливають на концентрацію або розпилення енергії людства. Саме така енергія від тектонічних змін земної поверхні, за теорією Л.М. Гумільова [21-23], підштовхує етноси до пересування по земній поверхні, веде до хвилювання мас і провокує озброєні конфлікти. Отже, ми не можемо не враховувати положення В.І. Вернадського і Л.М. Гумільова про участь у житті людини і в її психічній діяльності (до якої і відноситься мовленнєва діяльність, згідно положенням теорії О.М. Леонтьєва [26; 27]) і так званої "неживої" природи.

Таким чином, виходячи з визначення живих організмів і неживих речовин, ми схильні наслідувати ідеї згаданих учених щодо узагальнення понять "жива" і "нежива" природа в терміні «жива речовина».

Для теорії нооцентризма важливими є поняття "біосфера". Академік В.І.Вернадський підкреслює, що в ХХ сторіччі поняття "біосфера" придбало інше тлумачення, аніж за часів Ж. Ламарка і Е. Зюса, а саме: біосфера - це "планетне явище космічного характеру" [14]. Такі зауваження і трактування В.І.Вернадського про космічний характер біосфери повністю відповідають нашому дослідницькому запиту. Ми пропонуємо вважати за необхідне побудову теорії нооцентризма на основах розуміння мовленнєвої діяльності як складової частини психічної діяльності, що базується на біосфері як космічному явищі.

Продуктивним елементом концепції ноосфери В.І. Вернадського ми вважаємо його думку щодо об'ємів живої речовини на Землі. Автор повідомляє: "Жива речовина за вагою складає мізерну частину планети. Напевно, це спостерігається впродовж всього геологічного часу, тобто воно є геологічно вічним" [14]. Для нашої теорії нооцентризма думка В.І. Вернадського є такою, що визначається наступними причинами:

1. невелика за вагою, але яка є визначальною за своїм впливом на навколишнє середовище, кількість живої речовини на планеті складає основу для формування здатності людини говорити;

2. здібність до говоріння (мовленнєва здатність) людини історично виступає провідним важелем у повороті розвитку мавпи до людиноподібної тварини;

3. людиноподібних тварин, свого часу, в історичному розвитку планети було небагато, значить і мовленнєвоздатних тварин також було небагато;

4. саме під упливом тварин, які мали мовленнєву здатність, із часом різко змінилося оточення їх середовища і набуло сучасного вигляду, стан (технократичні споруди; високий рівень розумової діяльності; розгалужена інформаційна система й інформаційне середовище, яке здібне до стимуляції нових катаклізмів у ланцюзі "подія 1 – подача інформації про подію 1 - подача інформації про подію 1 як інформаційна подія - соціальний катаклізм, що спровокував інформаційну подію");

5. звідси - висновок: невелика кількість здатних до мовлення тварин, які історично набули образ людини, провокували потужністю свого інтелекту, розумового шару планети, соціальні зміни.

За твердженнями В.І. Вернадського, нежива природа і жива природа тісно пов'язані. Більш за те: вони є одним цілим. Із цього випливає ще парадоксальніший висновок: мовленнєва здатність людини є породженням живої речовини. У свою чергу, жива речовина є сумішшю атавістичних форм живої і неживої природи, які безпосередньо пов'язані з космосом, із космічною енергією. Отже, мовленнєва здатність людини опосередковано пов'язана з космічною енергією.

За свідченнями В.І. Вернадського, явище цефалізації, відкрите Д.Дана, фіксує положенние, при якому "рівень розвитку мозку (центральної нервової системи) в досягнутій еволюції не йде вже назад, тільки вперед" [12]. На цьому принципі зиждется теорія діяльності О.М. Леонтьєва [36] - батька не менш відомого психолога і лінгвіста О.О. Леонтьєва - засновника сучасної психолінгвістики (а раніше - теорії мовленнєвої діяльності). Вважаємо за доцільне при формулюванні основних положень теорії нооцентризма спиратися на принцип цефалізації.

Думки відомого вченого Олексія Петровича Павлова про антропогенну еру, яку людство переживало в ХХ сторіччі, ми беремо до озброєння і підтримуємо положення про те, що "людина на наших очах стає могутньою геологічною силою, яка все активніше збільшується" [14]. Доказом відповідності цитованого положення сучасному стану речей у психолінгвістиці - нооцентризмі (та інших науках) ми бачимо в таких аргументах:

1. частиною космічного простору є простір планети Земля;

2. на планеті Земля найбільш організовано біосферний простір (біосфера);

3. частиною біосфери є жива речовина;

4. людина як частина живої речовини нашої планети існує за рахунок неживої матерії - геологічних структур, які колись харчувалися живою матерією; отже, оскільки жива і нежива речовина складають основу Природи, остільки жива людина - це трансформована енергія самої Природи;

5. геологічна енергія - це законсервована квінтесенція тієї енергії, яка колись у минулому була живою; отже, людина - продукт суми енергій живої і неживої речовини; якщо нежива речовина нині складають геологічні структури, які були колись частиною живої речовини, то сміливо можна вважати людину і його психічну енергію частиною геологічної енергії;

6. психічна енергія є продуктом психічної діяльності людини; у свою чергу, мова є результатом психічної діяльності людини;

7. звідси, враховуючи положення, висловлені в п.п. 1)-6), ми робимо висновок: мова є трансформованою геологічною енергією, яка формується під упливом космічної енергії; а якщо так, то всі зміни, які здійснюються в космо-геологічній енергії, відбиваються певним чином у мовленні людини.

Викладені положення, формулювання яких стимульовано схожими думками В.І. Вернадського, ми повинні врахувати при формулюванні концепції нооцентризма.

Судячи з високої оцінки В.І. Вернадськім значущості принципу цефалізації Д. Дана, ми приєднуємося до вираженої позиції і доповнюємо: збільшення мозку людини і направленої ним праці визначає глобальну роль мови і прямо пов’язаної з ним розумової діяльності у формуванні і зміцненні біологічної сфери на Землі та, насамперед, в її межах, ноологічної (від грец. Noos - розум, розумовий) сфери. Таким чином, ноосфера стає не тільки продуктом активної психічної діяльності людини, але і набуває потенціалу провідної у межах біосфери. Підозрюємо, що ноосфера стає центральною у всіх випадках і формах активності живої речовини на Землі. Звідси: роль розуму стає центральною у наш час, а все, що пов'язано з розумною діяльністю (у тому числі і мовленнєва діяльність як сегмент психічної діяльності), набуває ознак того, що визначає. Таким чином, ми говоримо про головну ознаку діяльності розуму на планеті - про його центральність, або доцентровість. Розум створює центр будь-якої діяльності. До розумної діяльності "тягнуться" всі результати і продукти, які "виробляються" в межах ноосфери. Саме тому в своїй концепції ми схильні вважати розум центром ноосфери, а внаслідок центральності і доцентровості як основних атрибутів ноосфери, ми пропонуємо термін "нооцентризм", який більш повно виражає сенс описаних явищ.

Нашу пропозицію доводять слова В.І. Вернадського: "Все людство, разом узяте, є мізерною масою речовини планети. Потужність його пов'язана не з матерією, але з її мозком, з її розумом і працею, яка спрямовується цим мозком" [14]. Саме потужність живої речовини планети перебудовує біосферу. Такий новий стан перебудованої біосфери В.І. Вернадський називав ноосферою. Ми ж, враховуючи трактування дослідника, включаємо в свої положення нової теорії нооцентризма саме згадане визначення ноосфери як основи взаємодії між чинниками "космос", «жива речовина», "психічна діяльність людини", "мовленнєва діяльність".

Свої думки щодо теорії етногенезу, Л.М. Гумільов засновував на теорії ноосфери В.І. Вернадського. Згідно ідеї Л.М. Гумільова, ми розглядаємо етнос і ноосферу як атрибути біосфери.

Поняття "ноосфера" можна трактувати в двох аспектах:

"- ноосфера в стадії становлення, що розвивається стихійно з моменту появи людини;

- ноосфера розвинена, свідомо формована спільними зусиллями людей на користь всебічного розвитку всього людства і кожної окремої людини" [32]. Таким чином, ми вимушені визнати, що біосфера породила ноосферу як діалектичний ступінь, як новий стан свого незворотного розвитку.

Отже, ноосфера як елемент етноценозу повинна бути включена до складу біосфери, але в схемі повинна розташовуватися не нижче за положення біосфери, а поряд з нею. У такому разі ми можемо графічно зобразити стан речей (див.: схема 1).

Схема 1.

Атрибути біосфери

Етнос

Ноос

(розум, інтелект)

Біоценози

Етноценоз