Список використаних джерел

1. Булгак П. Синдром пристосуванців як ознака повернення назад. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://h.ua/story/34902/

2. БЮТ, НУ і Луценко просять Ющенка розігнати узурпаторів і всенародно прийняти нову Конституцію // ПОЛИТИКА. – 2007. – 30 березня; а також: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.expres.ua/articles/2007/03/30/15734/

3. Виступ Юлії Тимошенко під час круглого столу в Президента. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.tymoshenko.com.ua/rus/exclusive/speeches-appeals/3455

4. Горобец О. Пандемия депутатського предательства. – [Електронный ресурс]. – Режим доступа :

http:// narodna.pravda.com.ua/politics/476035 e6e1672/

5. Городяненко В. Феномен предательства как предмет обсуждения. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://i-soc.com.ua/journal/u2007.php

6. Гунько О. Україною правлять гендлярі. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://gpu. ua/index.php?&id=150337&eid=310

7. Зажерливість, зрада та репресії як "золотий стандарт" української политики // SKIT. – 15.11.2007; а також: [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://narodna. pravda.com.ua/rus/ politics /473c466583575/

8. Лобанова А.С. Феномен соціальної мімікрії. – К.: Інститут соціології НАН України, 2004. – 300 с.

9. Ольшанский Д. Политическая психология. – СПб.: Питер, 2002. – 576 с.

10. Охрімчук О. Топ-десятка в рейтингу політичної зради. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.sprotiv.org/?cat=articles&id=1152983520

11. Сулакшин С. Измена. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

www.lib.ru /POLITOLOG/sulakshin.txt

12. Холод О.М. Методика психолінгвістичного аналізу соціальних комунікацій: політичний дискурс // Кондратенко Н.В., Холод О.М. Соціальні комунікації. Психолінгвістика політичного дискурсу: Монографія / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2009. – 308 с.

13. Шульга Є., Олійник Ю. «Феномен предательства» в украинской политике. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.day.kiev.ua/176190/

Додатки

Додаток А.

Основні психолінгвістичні характеристики політичних зрадників незалежної України

1. Олександр Коцюба

• учений і викладач;

• безпартійний (за станом на 1994 рік);

• депутат Верховної Ради України (1990–1994 роки);

• активний пропагандист таврування комунно-більшовицького режиму;

• захисник ідеї проголошення незалежності України з 1990 року.

2. Сергій Довгань

• досвідченість у політичних питаннях і проблемах виборних систем розвинених країн світу, поборник і захисник православ'я на просторах України;

• фіксація самостійності як окремої політичної сили в Україні і незаангажованості політикою і політичними іграми Президента Л. Кучми.

3. Євгеній Марчук

• сильний політик, здатний бути самостійним у політичній грі;

• учений;

• здатність здійснювати несподівані вчинки;

• проста людина, зі своїми недоліками і сімейними негараздами;

• зрадник своїх союзників.

4. Юлія Тимошенко

• зрадниця «Громади»;

• ключова фігура в партії Павла Лазаренка;

• очолювала так званий «опозиційний уряд» «Громади»;

• створила партію «Батьківщина»;

• невизначеність значення вчинків Ю. Тимошенко, які преса називає зрадою (наприклад, «або змінила, або перемогла»);

• підступна і здатна заподіяти біль соратникам;

• політик, який використовує посаду прем'єр-міністра;

• надія на те, що Ю. Тимошенко компромісна політична фігура («президент вітатиме повернення Ю. Тимошенко в уряд за певних умов»);

• та ін.

5. Олександр Лавринович

• внутрішній дисидент НРУ;

• не оцінює вчинок О. Мороза як «політичну зраду»;

• здатний шукати компроміси;

• здатний критикувати своїх однопартійців НРУ і його лідера Чорновола;

• «заклятий опозиціонер Лавринович став міністром юстиції при Кучмі»;

• «принциповий і розумний опозиціонер Лавринович»

• здатний зрадити однопартійців за крісло міністра;

• екс-галичанин і екс-рухівець;

• при першому прем'єрствуванні Януковича О. Лавринович був «нижчий за траву»;

• «прагнув прижитися в, здавалося б, чужій для нього команді і «не світитися», щоб не доводити до істерики своїх колишніх однопартійців»;

• зрада Лавриновича стосовно помаранчевих;

• Лавринович не може повернутися до Галичини внаслідок свого вчинку;

• здатний знову «випливати» вгору в політиці;

• лобіюється бізнесом;

• «тихоня» екс-міністр юстиції здатний перетворитися на публічного політика;

• здатний захищати Закон про кабмін і постати навіть проти президента України;

• заступник голови Партії Регіонів України.

6. Тарас Чорновіл.

• регіонал;

• член політради Партії Регіонів України;

• активно боровся проти режиму Президента Кучми («був одним із найвидатніших діячів акції «Україна без Кучми»);

• здатний різко, діаметрально протилежно змінювати свої переконання заради політичних вигід і користі («перекувався»);

• не вважає себе таким, що «продовжує» справи свого батька – відомого правозахисника В’чеслава Чорновола;

• тимчасово перебував у «синьо-білому» періоді свого життя;

• здатний критично ставитися до політики В. Ющенка;

• здатний прислужуватися режиму Кучми-Януковича-Медведчука;

• несе клеймо зрадника родичів, соратників, друзів, товаришів («зрада нашій сумісній справі боротьби з кучмизмом, зрадою нашої дружби, зрадою пам'яті твого батька»);

• «політичний перевертень»;

• активний захисник політичного режиму, який раніше критикував;

• здатний до політичних кульбітів;

• людина, якій у порядному суспільстві ніхто не подасть руки;

• одіозна фігура забрудненого зрадою колеги по партії, фракції, рідних і близьких.

7. Олександр Мороз дозволяє констатувати такі психолінгвістичні характеристики зради:

• лідер Соціалістичної партії України;

• у списку ренегатів по праву посідає перше місце;

• ренегат; зрадник;

• «кинув» своїх партнерів»

• Лазаренко не називав би зрадою вчинок О. Мороза;

• послідовний політик;

• рятував країну від авторитаризму Кучми;

• відкрито боровся проти режиму Кучми;

• здатний долати кризу в країні;

• вважає, що не може бути ефективною діяльність однієї політичної сили;

• прості люди називали О. Мороза «найнепідкупнішим політиком України»;

• спроби політиків або журналістів порівняти будь-яку політичну зраду з вчинком О. Мороза в 2006 році вважають смішними, оскільки масштаби ренегатства останнього не можна порівняти ні з чим;

• «людина безпринципна, не обтяжена моральними нормами чи ж з клінічно короткою пам'яттю»;

• «зрада «товариша Мороза» – найяскравіший маркер вчинку політика;

• «узори» Мороза;

• «юда» – так Ю. Луценко назвав О. Мороза.