10.11. Яскраві та точні мовленнєві маркери політичної зради Олександра Мороза

Про найяскравіший випадок політичної зради повідомляє О. Охрімчук у своєму рейтингу політичних зрад, маючи на увазі Олександра МОРОЗА (2006 рік):

«У топ-десятці зради в історії незалежної України відхід лідера Соціалістичної партії від принципів, за які голосували його виборці, безперечно, посідає перше місце.

Формально Мороз “кинув” своїх партнерів по демократичній коаліції, утвореній на початку липня 2006 року, перекидаючись до табору своїх противників на парламентських виборах. У день голосування за спікера парламенту замість того, щоб віддати голоси за представника “Нашої України”, як про це домовлялися раніше й оголосили публічно, Мороз домовився з Партією Регіонів, яка разом із комуністами підтримала його кандидатуру на пост Голови Верховної Ради. Розповідають також про інші блага, за які “Регіонам” вдалося перекупити соціалістів. У результаті домовленості Мороз став спікером.

Фактично партія Мороза, яка має електоральну базу серед українського селянства центральної України, всупереч волі виборців, пішла на змову з проросійськими, олігархічними (в їх уявленні) силами» [10].

Ми звернулися до 23 сайтів, які відображали свого часу вчинок політика О. Мороза, і знайшли мовленнєві експлікації-характеристики. Аналіз яскравих і точних мовленнєвих маркерів політичної зради Олександра Мороза дозволяє констатувати такі психолінгвістичні характеристики образу: лідер Соціалістичної партії України; у списку ренегатів по праву посідає перше місце; ренегат; зрадник; «кинув» своїх партнерів» [10]. Лазаренко не називав би зрадою вчинок О. Мороза; послідовний політик; рятував країну від авторитаризму Кучми; відкрито боровся проти режиму Кучми; здатний долати кризу в країні; вважає, що не може бути ефективною діяльність однієї політичної сили; простакуваті люди називали О. Мороза «найнепідкупнішим політиком України»; спроби політиків або журналістів порівняти будь-яку політичну зраду з вчинком О. Мороза в 2006 році вважають смішною, оскільки масштаби ренегатства останнього не можна порівняти ні з чим; «людина безпринципна, не обтяжена моральними нормами чи ж з клінічно короткою пам'яттю»; «зрада «товариша Мороза»» – найяскравіший маркер вчинку політика; «узори» Мороза; «юда» – так Ю. Луценко називає А. Мороза.

10.12. Типові частотні психолінгвістичні характеристики зради політиків України, відображені в електронних мас-медіа

Після аналізу мовленнєвих маркерів експлікації в електронних мас-медіа політичної зради і виділення конкретних психолінгвістичних характеристик політичних зрадників ми звернулися до методу порівняння. Метою такого зіставлення стало бажання переконатися в тому, що можна скласти типовий портрет політичного зрадника часів незалежної України.

Під час порівняння ми виділили типові характеристики із списків семи таких політичних зрадників: Олександр Коцюба – 1991 рік; Сергій Довгань –1998 рік; Євген Марчук – 1999 рік; Юлія Тимошенко – 1999 рік; Олександр Лавринович – 2002 рік; Тарас Чорновіл – 2004 рік; Олександр Мороз – 2006 рік.

Найтиповішими і найчастотнішими психолінгвістичними характеристиками є п'ять таких: 1) різка зміна соціально-політичного статусу політика, який вибрав іншу, порівняно з попередньою, політичну орієнтацію («зрадник» – 71,4 %); 2) активний характер його політичної боротьби (71,4 %); 3) лідер (один із лідерів) політичної сили (71,4 %); 4)відкритий опозиціонер щодо правлячого режиму (71,4 %); 5) партійний (71,4 %).

Найменш типовими психолінгвістичними характеристиками політичних зрадників є 1) досвідчений політик і 2) неактивний політик, «тихоня».

Маючи показники норми вибірки 0,3–0,6, тепер ми можемо визначитися з переліком усереднених показників і знайти їхню відповідність психолінгвістичним характеристикам. До переліку таких слід зарахувати: 1) діаметральність мімікріантів (уміння пристосуватися до протилежної політичної сили) – 0,6; 2) несподівані вчинки – 0,4; 3) здатність до компромісів – 0,4; 4) самостійність у політиці – 0,4; 5) аглютинативність мімікріантів (уміння приєднатися до тих, хто співчуває або нейтральних учасників політичного процесу) – 0,4; 6) аморальність і безпринципність; підступність і хитрість – 0,4.

До списку усереднених показників психолінгвістичних характеристик політичних зрадників у здійсненій нами виборці не включені ті чотири характеристики, які мають показники 0,3, оскільки такий показник є нижньою межею встановленого нами діапазону вибірки (0,3–0,6).

Висновки.

Зважаючи на проведене дослідження, ми визначили суть мовленнєвої експлікації в електронних мас-медіа за допомогою конкретних психолінгвістичних характеристик синдрому зради в політикумі незалежної України. До таких слід зарахувати: діаметральність мімікріантів; несподівані вчинки; здатність до компромісів, самостійність у політиці; аглютинативність мімікріантів; аморальність, безпринципність; підступність і хитрість.