Мал. 2. Модель контакту w. G. Stephan (1987).

Аналіз моделі контакту W. G. Stephan (1987) дозволяє аналізувати міжгрупові зв'язки як такі, що схожі на зв'язки між ЗМІ і соціальними групами масової аудиторії. Якщо під “чинниками ситуаційними” передбачаються ЗМІ, під “індивідуальними особливостями” – особливості, які мають журналісти, що готують інформаційний матеріал про громадянське суспільство, а під “чинниками ситуаційними” – чинники, що створюють суспільно-політичну ситуацію, у якій відбувається подача інформації про суб'єктів і об'єкти громадянського суспільства, можна “вийти” на наступний «ланцюг», який W. G. Stephan назвав “Змінні посередницькі”. Саме під такими посередницькими змінними розуміємо ті змінні, які «відповідають» за психологічний вплив вербальних творів журналістів на масового споживача інформації. Назви “ланок” “ефекти на рівні особи” й “ефекти на рівні суспільства” разшифровуємо як “вплив психолінгвістичних інструментів на особу” і “вплив психолінгвістичних інструментів на суспільство”. Іншими словами, у моделі W. G. Stephan (1978) імпліцитно пропонуються складники, дослідженню яких ми присвятили розділ.

Ми дійшли висновку про те, що психолінгвістичні інструменти ЗМІ, завдяки яким відбувається подача інформації про суб'єктів і об'єкти громадянського суспільства, можна вбачати в моделях масової комунікації, які аналізувалися раніше.

Висновки

1. Довели, що ЗМІ, подаючи інформацію про суб'єктів і об'єкти громадянського суспільства за допомогою психолінгвістичного інструментарію, пов'язані із системою психолінгвістики й теорії масової комунікації.

2. Разом із тим, довели, що не всі можливі складники системи психолінгвістики й теорії масової комунікації можуть бути визнані як реальні для ЗМІ при повідомленні про громадянське суспільство (наприклад, елементи марківської моделі з кінцевою кількістю станів).

3. Певні моделі масової комунікації імпліцитно (приховано) містять ті елементи, назви яких припускають включеність до їхньої семантики факту наявності сенсу назв психолінгвістичних інструментів ЗМІ при поданні інформації про громадянське суспільство (наприклад, модель контакту W. G. Stephan (1987)).

4. Для побудови моделі психолінгвістичного інструментарію ЗМІ при поданні інформації про громадянське суспільство слід використовувати ідею Н. Хомського про реальність функцій “глибинних” і “поверхневих” синтаксичних структур мови.

5. Достатньо цікавим, на наш погляд, слід вважати зауваження дослідника В.В. Різуна про можливу психологічну мотивацію архітектонічних особливостей тексту. Слід взяти до уваги згадане зауваження при побудові моделі психолінгвістичного інструментарію ЗМІ при поданні інформації про громадянське суспільство.

6. Визнаємо й приймаємо як аксіому твердження про те, що текст має прагматичний аспект. Тому текст необхідно визнавати психолінгвістичною, а не тільки лінгвістичною одиницею в роботі журналістів. Зважаючи на згадане, текст можна вважати одним із ключових інструментів ЗМІ при поданні інформації про громадянське суспільство. Разом із тим, слід визнати інструментом ЗМІ текст, який виступає як психологічна, лінгвістична, соціальн і філософськав реалії, які створюють певний образ (у нашому випадку, образ цивільної організації).

7. Реципієнт, сприймаючи мовне повідомлення журналіста про громадянське суспільство, виступає в ролі творця.

8. На характер породжуваного журналістом тексту про громадянське суспільство і того повідомлення мас-медіа, яке сприймається масовим споживачем, впливають соціально-політичні умови.

9. Експлікація актуалізованого фрагмента когнітивного фону журналіста при поданні інформації про суб'єктів і об'єкти громадянського суспільства завдяки мовленнєвим побудовам виступає яскравим психолінгвістичним інструментом мас-медіа.

10. Журналіст, подаючи вербальну інформацію про суб'єктів і об'єкти громадянського суспільства, проводить це не стільки через передачу інформації і своїх відчуттів, скільки завдяки збудженню нових відчуттів у своїх слухачів і читачів (глядачів) і, тим самим, закріплюючи головні семіотичні ознаки іміджу громадянського суспільства в мас-медіа. Таке “збудження” вважаємо психолінгвістичним інструментом ЗМІ.

11. Для ефективного подання інформації про цивільні організації психолінгвістичними інструментами мас-медіа необхідні такі умови: соціальні установки при сприйнятті текстів мас-медіа, знайомість-незнайомість об'єкта комунікації, ступінь традиційності-нетрадиційності змісту і форми тексту, або його новизни з погляду комунікативного досвіду масового споживача.

12. Співвідношення між психологічним типом диктора, який подає інформацію про громадянське суспільство, і типом тексту дає змогу за особливостями певного типу тексту уявити тип того, хто створив його (журналіст-автор), а також за психологічним типом журналіста-автора передбачити тип тексту про громадянське суспільство, який журналіст може створити. Іншими словами, синтез індивідуальних особливостей творця тексту і рис типу тексту при поданні інформаційного матеріалу про суб'єктів і об'єкти громадянського суспільства вважаємо психолінгвістичним інструментом ЗМІ.

13. Співвідношення між типами масового споживача інформації і типом тексту, який інформує про громадянське суспільство, дозволяє за типом тексту припустити тип орієнтованого на такий текст масового споживача.

Крім того, за типом масового споживача можна припустити тип тексту мовного повідомлення в мас-медіа, яке інформує про суб'єкта і об'єкт громадянського суспільства, і яке масовий споживач сприйматиме найактивніше й адекватно.

Згадане співвідношення вважаємо психолінгвістичним інструментом мас-медіа при поданні інформації про громадянське суспільство.

14. Побудова концептуальної моделі психолінгвістичного інструментарію мас-медіа при інформуванні масового споживача про суб'єктів і об'єкти громадянського суспільства може відбуватися не тільки при обліку когнітивного фонду автора мовного твору (журналіста), який надає інформацію, але й при обліку когнітивного фонду її масового споживача.

15. Журналістам, які інформують про громадянське суспільство, не потрібні "розгорнені" тексти їхніх майбутніх повідомлень, тому що актуалізація фрагментів "зарядженої в пам'ять" інформації відбувається під впливом обставин (ситуації). Такий процес вважається психолінгвістичним інструментом ЗМІ.

16. Весь потік, який сприймає журналіст при поданні інформації про громадянське суспільство, переробляється в його мозку і структурується в певні денотатні образи-схеми. Останні виступають також як психолінгвістичні інструменти мас-медіа і “спрацьовують” при поданні інформації про громадянське суспільство.

17. Актуалізація змісту денотатних образів-схем інформації про громадянське суспільство відбувається у свідомості журналіста завдяки могутнім стимулам, які "витягають" інформацію, потрібну для журналіста в певний момент. Процес такого “витягування” називаємо психолінгвістичним інструментом ЗМІ.

18. Процеси "витягування" з пам'яті журналіста актуальної для нього інформації супроводжується фіксацією особових ознак, які впливають на процес подання інформації про громадянське суспільство через вербальний бік мовлення журналіста і які повною мірою мають право називатися психолінгвістичним інструментом мас-медіа.

19. Порушення балансу між пресупозицією у свідомості масового споживача, з одного боку, і завантаженістю мас-медійних текстів новими елементами інформації про суб'єктів і об'єкти громадянського суспільства, з другого боку, може використовуватися журналістами спеціально і цілеспрямовано, для утворення іміджу членів громадянського суспільства.

20. Евристичні (термін О.О. Леонтьєва) ситуації, які роблять мовлення журналістів спонтанним і непідготовленим (наприклад, у діалогах у студії) найяскравіше експлікують мовленнєвий портрет журналіста та його особисте ставлення до інформування про громадянське суспільство. Тобто процес евристичного впливу ситуації на якість мас-медійного подання інформації про суб'єктів і об'єкти громадянського суспільства слід визнати психолінгвістичним інструментом мас-медіа.

21. При встановленні мовленнєвого (тобто психологічного) контакту журналіста із суб'єктами й об'єктами громадянського суспільства під час інтерв'ю і при пошуку синонімічних виразів, які дозволять журналісту зіставити свої уявлення і концепти про об'єкт повідомлення й уявлення реципієнтів про об'єкт мови і про громадянське суспільство, може виникнути "іміджева вербальна тріщина". Сенс такої “тріщини” полягає в незбіганні заданої програми мовної поведінки журналіста при інформуванні про суб'єктів і об'єкти громадянського суспільства з реально-ситуативною мовною поведінкою, яка утворює або руйнує вже існуюче у свідомості журналіста уявлення про імідж громадянського суспільства. Цілком справедливим буде називати такий процес фіксації “іміджевої вербальної тріщини” психолінгвістичним інструментом мас-медіа.

Отже, розглядаючи інструментарій мас-медіа в системі психолінгвістики й теорії комунікації при інформуванні про діяльність суб'єктів і об'єктів громадянського суспільства, ми визначили їхній конкретний перелік. Такий перелік стане основою для створення моделі інструментарію мас-медіа при поданні інформації про громадянське суспільство.