1. Психолінгвістика журналістських текстів і різні моделі комунікації

ЗМІ можна розглядати в системі масової комунікації як інструмент. Передусім інструмент психолінгвістичний, тому що вплив на психічне – масову свідомість – ЗМІ здійснює через лінгвістичні структури і процеси. Саме психолінгвістичні інструменти ЗМІ є також складниками системи масової комунікації. При поданні інформації про громадянське суспільство яскраво фіксується сенс нашого твердження. ЗМІ можуть ефективно замінювати сенс подій, додавати подіям особливий, потрібний іміджмейкерам, вектор. Іншими словами, ЗМІ при поданні інформації про громадянське суспільство виконують функцію регулятора масовою свідомістю. “Суспільство, з переходом до інформаційної стадії свого розвитку, поступово передає регулятивні функції засобам масової комунікації”, – повідомляє В.Ф. Іванов [6, с. 85–88]. Вплив ЗМІ на масову свідомість споживачів інформації розглядається в теорії масової комунікації традиційно. Нині є достатньо велика кількість моделей масової комунікації, у надрах яких автори розглядають і ролі ЗМІ [2, с. 140–143; 12, с. 17–37; 14, с. 26–33; 18]. Але аналіз психолінгвістичних інструментів ЗМІ, які використовуються для подання інформації про суб'єктів і об'єкти громадянського суспільства, не робить жоден з перелічених вище авторів. Тому далі, при описі інструментарію ЗМІ в системі теорії масової комунікації під час подання інформації про громадянське суспільство дотримуватимемось оригінального аспекту аналізу таких моделей, при необхідній згадці про психолінгвістичні процеси й одиниці, які визначаємо як інструменти ЗМІ.

За свідченнями В.В. Різуна [12, с. 17–37], який висловлює думку McQuail’a (1994), слід визначити чотири типу моделей комунікації, а саме:

1. моделі трансмісії;

2. моделі ритуалу;

3. моделі залучення уваги;

4. моделі рецепції.

У першому типі – моделі трансмісії – комунікація розглядається як процес передачі інформації, в другому типі – моделі ритуалу – під комунікацією розуміється підтримка співтовариства в часі, або публічний прояв підтримки громадської думки. Щодо третього типу комунікації – моделі залучення уваги, то під комунікацією розуміється масовий вплив мас-медійних процесів, або встановлення і підтримка уваги комунікантів не по щодо повідомлення, а по щодо самого засобу комунікації. Четвертий тип комунікації – модель рецепції – споживач інформації розглядається як той, хто сприймає кодовану інформацію і декодує її сенс відповідно до своєї картини світу, зі своєї суспільної позиції. Усі згадані типи моделей, як справедливо свідчить В. В. Різун, відображають різні аспекти аналізу масової комунікації. Додамо тільки, що всі чотири типи моделі виступають як віддзеркалення природної суті й призначення комунікації в суспільстві. Зважаючи на викладене вище, не можна далі розглядати окремо, в ізоляції, особливості кожного типу моделей масової комунікації.

8.12. Синтетична модель т. Гобан-Класа (1978) і породження мовленнєвих продуктів журналістами

Навіть синтетична модель Т. Гобан-Класа [18], про яку нагадує В. В. Різун [13], не може задовольнити наш дослідницький запит. “Без сумніву, ця модель є більш всеосяжною, ніж анализована раніше (див.: [12, с. 17–37.]), але без сумніву можна сказати, що й графічна модель Т. Гобан-Класа не може вважатися тим засобом, який повною мірою відображає явище масової комунікації” [12, с. 17–37]. До всього, модель Т. Гобан-Класа не відображає не тільки психолінгвістичні інструменти ЗМІ, але й загальні мас-медійні інструменти впливу на масову свідомість. Вважаємо, що автор не ставив завдання здійснити опис психолінгвістичних інструментів ЗМІ, які використовуються при поданні інформації про громадянське суспільство. Але особливості синтетичної моделі Т. Гобан-Класа [18] підказали нам про існування можливих маркерів ЗМІ, які, імовірно, могли б відображати психолінгвістичні інструменти. Для деталізації нашої думки пропонуємо спрощений варіант графічної моделі масової комунікації Т. Гобан-Класа (див.: мал. 1).

(суспільна діяльність)

Ідеологія

Поле передачі Поле отримання

С успільне управління

Суспільні інсти-тути

Су-

спіль-ство

П

Е

Р

Е

Д

А

В

А

Ч

О

Т

Р

ИМУВАЧ

П

Засоби

масової

комуніка-

ції

Масова

аудиторія

Поширення

олітика Культура

С успільний контроль

Е кономіка

(рівень виробничих сил, зокрема, комунікативної техніки)

П римітки: селективний вибір.

Мал. 1. Синтетична модель Т. Гобан-Класа (1978).

Пояснюючи спрощену модель Т. Гобан-Класа (1978) і приймаючи її основні елементи, з урахуванням нашого дослідницького завдання, вважаємо, що один із суспільних інститутів – ЗМІ – поширює повідомлення (інформацію) за допомогою передавачів (у даному випадку – журналістів, що ведуть радіо-, телепередачі). Отримувачі, або ті, хто складають масову аудиторію (суспільство), здійснюють суспільний контроль за якістю тієї інформації, яку подають ЗМІ. У свою чергу, ЗМІ керують масовою свідомістю. Усі згадані процеси пов'язані між собою певними інструментами впливу один на одного. Серед найважливіших, на нашу думку, інструментів слід вважати ті, завдяки яким журналісти вербальними засобами впливають на психологічний настрій споживачів інформації і їхню орієнтацію в суспільних процесах. Тут достатньо яскравою ілюстрацією подібного впливу ЗМІ на громадську думку виступає п'ятнична телепрограма – шоу «Свобода із Савіком Шустером», яку щотижня веде відомий журналіст і вмілий провокатор Савік Шустер, вибираючи злободенну для українців політичну або іншу суспільно актуальну тему, маніпулює орієнтацією і перевагами, роздумами й думками як присутніх у залі представників народу, так і думками телеглядачів. Відбувається така маніпуляція за допомогою відомого нині та широко вживаного в мас-медіа інструменту «Соціологічне опитування». Цифрово-процентні співвідношення, що вміло коментуються і вчасно подаються, вплетені тонко й хитро в сюжет ток-шоу. Крім того, на початку шоу ведучий пропонує глядачам у студії відповісти на цілеспрямовані питання. Наприкінці шоу журналіст Савік Шустер пропонує ще раз провести цю процедуру. Щонайменша зміна (а таке фіксується достатньо часто) в показниках тут же коментується якщо не самим С. Шустером, то одним-двома «фахівцями». Чітко простежується маніпуляція громадською думкою.

Іншими словами, найважливішими інструментами впливу на масову свідомість називаємо психолінгвістичні інструменти. У моделі Т. Гобан-Класа (1978) немає складників з назвою “Психолінгвістичні інструменти”, але можемо визначити доцільність тих, які є в межах елементів “Передавач” і “Отримувач”. Саме “передавач”, або керівник ЗМІ, відбирає і надає ту інформацію про громадські організації, яка потрібна йому, або тому, хто керує ЗМІ і формує імідж суспільних інститутів та організацій. Така подача відбувається завдяки вербальним засобам, що впливають на психологічний стан споживачів інформації, тобто в дію вступають саме психолінгвістичні інструменти ЗМІ. Отже, стверджуємо, що в моделі масової комунікації Т. Гобан-Класа (1978) імпліцитно наявні такі елементи, які є “психолінгвістичними інструментами ЗМІ”.

8.13. Психолінгвітичні інструменти ЗМІ та

модель контакту W. G. Stephan (1987)

У межах іншої моделі, яка належить W. G. Stephan [19], автор розглядає групові процеси й міжгрупові взаємини. Ми звернулися до аналізу згаданої моделі, тому що вважаємо ЗМІ тією соціальною інституцією, яку можна із соціологічного боку порівняти з групою (спільнотою). Така соціальна група-інституція, природно, має внутрішньо групові взаємини з іншими соціальними групами-інституціями. Такими іншими групами-інституціями можна вважати масову аудиторію, або масового споживача. З погляду вибраної нами проблеми, аналізувати слід і ті соціальні стосунки, які виникають між названими соціальними групами, наприклад, між ЗМІ та споживачами-студентами, між ЗМІ та споживачами-пенсіонерами й т.п. На думку W. G. Stephan [80], існуючі соціальні взаємини між групами-інституціями можна відобразити в графічній “новій концепції моделі контакту” (див.: мал. 2.).

Фактори

ситуаційні

Фактори

суспільства

Змінні посередники

Ефекти на

рівні

особистості

Ефекти на

рівні

суспільства

Індивідуальні

особливості