8.6. Психолінгвістичні чинники мас-медійних текстів

При експлікації взаємозв'язку між поняттями «мас-медіа» і «громадянське суспільство» текст як один із психолінгвістичних інструментів ЗМІ орієнтований на споживача. Іншими словами, текст має прагматичний характер, який допускає процес сприйняття реципієнтом (споживачем) певної інформації. Найбільшою, на наш погляд, проблемою сприйняття інформації у формі тексту є “відсутність безпосереднього спілкування автора й адресата у формах породження й отримання сенсу тексту” [11]. При цьому “адресат є невизначеною множиною”, що набагато ускладнює як процес адекватного надання інформації про членів громадянського суспільства, так і процес адекватного сприйняття її. Звідси виникає потреба наголосити на важливості врахування авторами інформаційних текстів ЗМІ про громадянське суспільство і складність формування прагматичного вектора. Сюди входять проблеми адекватної орієнтації на політичні переваги споживача інформації, адекватної опозиції щодо розв’язання неполітичних проблем політичними шляхами і т.п. Спираючись на викладене, вважаємо текст повноправним психолінгвістичним інструментом ЗМІ, гідним аналізу як засіб експлікації взаємозв'язку складників діади «мас-медіа – громадянське суспільство».

Журналістські статті, коментарі радіо- і телеведучих, вербальна подача новин на інтернет-сайтах про членів громадянського суспільства слід вважати текстами, які ми класифікуємо як психолінгвістичні інструменти ЗМІ. Будь-який текст, за словами В.В. Красних, є породженням, або продуктом ситуації. Щодо мови журналіста про громадянське суспільство і його членів або складників його структури можна відзначити, що однозначний текст, який він (журналіст) вимовляє, – це віддзеркалення (точніше - трансформація) ситуації комунікації (з політиком в інтервью, з аналітиками в бесіді про стан громадянського суспільства, з колегами під час підготовки до публікації матеріалів, що розповідають про взаємини між владою і суб'єктами (об'єктами) громадянського суспільства). При цьому текст журналіста при наданні інформації про громадянське суспільство можна вважати не просто віддзеркаленням (трансформацією) ситуації, але, насамперед, вербально вираженою і знаково зафіксованою реакцією на ситуацію (про таке див.: [11]). Текст, продовжують автори, є фрагментом екстралінгвістичної і, по суті, лінгвістичної реальності й тому має низку формальних і змістовних категорій. Дослідники наполягають на думці про те, що текст "живе" саме в комунікації, а точніше, у момент породження і в момент його сприйняття. До всього, текст як продукт людини обов'язково пов'язаний з особливостями людської свідомості й мислення. Не можемо погодитися з твердженням про "життя" тексту під час породження або під час сприйняття того, хто говорить. Уточню, що розумію «життя» тексту можливим не тільки в умовах його породження і сприйняття, з одного боку, того, хто говорить, а, з другого боку, слухачем, телеглядачем. Текст журналіста при висвітленні взаємозв'язку складників діади «мас-медіа – громадянське суспільство» може "жити" (функціонувати) поза самим журналістом, тому що зміст інтерпретації початкового тексту (як і сам формальний текст) уже не характеризуватимуть той же текст, який був вимовлений як первинний із вуст автора публікації, ведучого радіо- або телепередачі. Проте якщо йдеться саме про психолінгвістичні процеси сприйняття і породження текстів журналістів про взаємозв'язок понять, що становлять діаду «мас-медіа – громадянське суспільство», слід погодитися з тим, що "життя" звукового чи письмового тексту починається в момент породження його формальних – поверхневих – структур і закінчується в момент сприйняття таких поверхневих структур реципієнтом.

Отже, у дослідженні ми розуміємо інформацію (усний або письмовий текст) журналістів про громадянське суспільство як той вербальний твір, який фіксує особові характеристики журналіста, що реалізує не тільки комунікативне завдання того, хто сам говорить, але й відображає елементи ситуації спілкування. Взагалі, можна вважати, на наш погляд, текст журналістів про громадянське суспільство і про його суб'єктів, об'єктів ще й фрагментами їхніх картин світу. Доносячи певну думку про громадянське суспільство до відома слухачів або читачів, журналіст обов'язково експлікує частину свого мислення, пов'язаного зі своїм уявленням про правила життя, про політичні процеси, про бачення шляхів розв’язання тих чи інших проблем суспільства. Тому вважаємо процес породження і надання текстів при донесенні інформації про громадянське суспільство таким, який обумовлений низкою таких психолінгвістичних чинників:

– експлікація фрагментів картини світу журналіста;

– використання при цьому як формальних - мовних, так і семантичних (змістовних) одиниць мови;

– експлікація фрагмента ситуації, у якій здійснюється мовлення (письмове або усне);

– текст «живе» формально тільки на момент свого народження, або на момент свого сприйняття реципієнтом, але текст також "оживає" в змістовному плані в середовищі, актуальному для нього і для комунікатора, який його вимовляє.