9.4. Модель Ноема Хомського для психолінгвістичного аналізу взаємодії чинників «громадянське суспільство» та «мас-медіа»

Для вибору методу аналізу взаємозв'язку складників діади «мас-медіа – громадянське суспільство» слід звернутися до теорії Ноема Хомського, який нині займається політичною діяльністю, хоча в минулому став відомим як автор концепції «синтаксису глибинних структур». Дослідник запропонував модель породження мови, яку назвав модель, що "породжує", або "трансформаційна". Згадана модель була інтерпретована Дж. Міллером. Останній запропонував розглядати її як психолінгвістичну модель. У нашому дослідженні аналіз моделі Н. Хомського доцільний, оскільки може допомогти визначити основні параметри потрібного, можливо оригінального, методу пошуку психолінгвістичного інструментарію експлікації взаємозв'язку елементів аналізованої діади.

Суть моделі Н. Хомського виражу в подальших рядках. Як відомо, у моделі кожне речення вважається ядерним (від - ядро), або таким, яке може утворюватися за методом безпосередніх складників (БС). Безпосередні складники розглядаються в сукупності обов'язкових трансформацій. У нашому випадку можна сказати, що породження мови журналіста починається з ядерного речення завдяки факультативним трансформаціям. Сама модель Н. Хомського складається з таких чотирьох компонентів:

1) семантичні одиниці;

2) класи одиниць (близькі до поняття "частини мови");

3) правила породження ядерної пропозиції за БС;

4) правила трансформації.

Леонтьєв О.О. вважає за доцільне визнавати істинність твердження Н. Хомського та його послідовників про психологічний характер правил граматики БС. Приєднаємося до думок дослідників.

Напрям у мовознавстві, який запропонував Н. Хомський, пізніше стали називати генеративною лінгвістикою. Для нашого дослідження важливим є той факт, що саме правила породження ядерної пропозиції за допомогою БС можуть пояснити деякі випадки утворення фраз і речень у мові дикторів радіо- і телеканалів, авторів друкованої публіцистичної інформації. Для пояснення і детального аналізу згаданих випадків коротко висловимо суть генеративної граматики, яка торкається насамперед психолінгвістичного аспекту здійсненого нами дослідження.

Ідеї Ноема Хомського про опис мови за допомогою формальних моделей певного типу спиралися насамперед на синтаксис, який вважався базовим чинником при породженні мовленнєвого висловлювання. Фонетичний і лексичний рівні виконували в моделі граматики, що породжує, лише допоміжну функцію, або роль інтерпретатора правил синтаксичної побудови. Серед фундаментальних положень теорії граматики, що породжує (генеративної), знаходимо такі: чітка диференціація понять "компетенція", або знання мови і "вживання", або використання мови в мовній діяльності. Природно, граматика, що породжує, проводить опис тільки компетенції того, хто говорить. Генеративна граматика складається з трьох рівнів: синтаксичного, семантичного і фонологічного. Слід зазначити, що теорія припускає два рівні синтаксичної репрезентації, а саме: глибинну і поверхневу структури. Головним завданням синтаксичного опису в теорії Хомського є облік усіх можливих глибинних і поверхневих структур і можливих зв’язків між ними. До генеративної теорії входять ще два головні поняття: "база" і "трансформаційний субкомпонент". Базою, за словами О.Є. Кибрика, слід вважати "систему елементарних правил, близьких для різних мов світу, і які налічують обмежену кількість глибинних структур, прототипів майбутніх речень" [7, с. 98]. Трансформаційний субкомпонент - це той компонент, який породжує структури речень у результаті дій базових правил. Поняття "глибинна структура", "поверхнева структура", "трансформаційні правила" використовуються й нині, але часто мають зовсім інший сенс порівняно з первинним. З огляду на вивчення нами взаємозв'язку між елементами діади «мас-медіа – громадянське суспільство» в системі психолінгвістики й теорії масової комунікації слід відзначити, що в мові журналіста про громадянське суспільство обов'язково наявні як глибинні, так і поверхневі структури. Вважаємо за доцільне враховувати також і поняття "трансформаційні правила" побудови поверхневих структур. Саме за допомогою аналізу поверхневих структур (речень та абзаців) можемо встановити перелік тих глибинних правил, які управляють структурами на поверхні.

Отже, ми дійшли висновку про те, що поняття теорії Н. Хомського і реалії, які стоять за ними, можуть бути продуктивно використані при вивченні мови журналістів, які висвітлюють події, пов'язані з діяльністю членів громадянського суспільства.