8.3. Модель Чарлза Осгуда у психолінгвістичному аналізі взаємозв’язку мас-медіа та громадянсього суспільства

В історії психолінгвістичних учень поширена інформація про дві, за даними О.О. Леонтьєва [8, с. 112], принципово різні моделі породження мови. Перша модель називається моделлю мови з кінцевою кількістю станів або "марківська (стохастична) модель". Для аналізу взаємозв'язку понять «мас-медіа» і «громадянське суспільство», а також інструментарію їхньої експлікації в системі психолінгвістики і теорії масової комунікації, така модель може бути використана. Суть моделі полягає в процесі появи кожного нового елемента мовного ланцюжка, який залежить від факту й вірогідності появи попередніх елементів. Як повідомляє Ч. Осгуд, "речення породжує слово за словом за принципом умовної вірогідності, що пов'язує слова залежно від минулого досвіду" (цит. за: [8, с. 65]. Щодо об'єкта нашого дослідження слід відзначити: журналісти коментують мовні вирази політиків – членів громадянського суспільства, згідно з марківською теорією породження мови, не згадуючи слова для того, щоб побудувати певну пропозицію і текст. Диктору теле- або радіоновин (автору друкованого матеріалу) достатньо тільки сподіватися на факт імовірнісної появи в його пам'яті потрібного слова або словосполучення, і мова сама по собі "литиметься" як із джерела мудрості. Критикуючи таку думку Ч. Осгуда, можемо інтерпретувати твердження дослідника так: якщо минулого досвіду журналіста було б досить для побудови системи мови, то пояснити синтаксичні структури не уявлялося б можливим. Хоча наша інтерпретація можливо також, була б у цьому випадку піддана критиці: структури пам'яті журналіста зберігають синтаксичні структури, або синтаксичну структуру вислову, можливо, й абзацу, й тексту. Навряд чи диктор (автор, коментатор) ЗМІ за все життя у своєму досвіді міг би зберегти всі можливі синтаксичні структури й побудови, якими він користувався або які чув і читав упродовж своєї мовленнєвої практики (не враховуючи нескінченну множину й багатоваріантність синтаксичних утворень). Тому не можемо вважати за доцільне підхід автора марківської моделі породження мовного твору і використовувати такий підхід до аналізу взаємозв'язку понять у межах діади «мас-медіа – громадянське суспільство».

Пояснюючи основні складники марківської моделі породження мови, дослідники Ч. Осгуд і Т. Себіок вважаю, що "лінгвістична структура" повинна розумітися як ієрархічна система можливостей комбінаторики одиниць даного порядку" (цит. за: [8, с. 94]). Зважаючи на означену тезу, повинен визнати, що мова журналіста складається тільки з одиниць лінгвістичного порядку. З подібним підходом не можна погодитися, тому що при психолінгвістичному аналізі не можна розглядати тільки мовний рівень. Породження мовних одиниць (наприклад, морфем і словосполучень) відбувається за участю емоційності (конотація, використання емоційно забарвленої лексики), або за участю одиниць психологічного та психічного рівнів. Тому при аналізі взаємозв'язку елементів діади «мас-медіа – громадянське суспільство» не можна звужувати проблематику породження мови журналіста до тільки лінгвістичного рівня. До того ж, я ще не торкався проблеми впливу на процеси мовлення нелінгвістичних (або паралінгвістичних) чинників: стать того, хто говорить (журналіста), стать споживача інформації; погодні умови або якість освітлення приміщення, в якому відбувається спілкування; різниця інтелектуального потенціалу комунікатора (автора, диктора інформаційного матеріалу) і комуніканта (споживача інформації), хвороба того, хто говорить (журналіста) і сприйняття її видимих симптомів слухачами (глядачами) і тому подібне.