2. Зв'язок навчального курсу «Соціальні комунікації: соціо- і психолінгвістичний аналіз» з іншими спецкурсами

Запропонований спецкурс пов'язаний зі спецкурсами, що читаються в межах ключових навчальних дисциплін, серед яких – соціологія, психологія, філософія, журналістика, лінгвістика, етнографія, антропологія, політологія, історія, педагогіка.

Серед можливих, так чи інакше пов'язаних із запропонованим спецкурсом, можна визначити такі спеціальні навчальні курси:

1. «Соціологічна база соціальних комунікацій»;

2. «Психологічні основи соціальних комунікацій»;

3. «Філософське обґрунтування соціальних комунікацій»;

4. «Методи журналістики у вивченні соціальних комунікацій»;

5. «Лінгвістичні одиниці аналізу і соціальні комунікації»;

6. «Особливості етнографічного підходу до аналізу соціальних комунікацій»;

7. «Антропологічні методи вивчення соціальних комунікацій»;

8. «Політологічне бачення соціальних комунікацій»;

9. «Діахронія і синхронія як історичні методи дослідження соціальних комунікацій»;

10. «Соціальні педагогічні комунікації».

Природно, не можна перерахувати тут усі курси, які можуть запропонувати фахівці різних напрямів. Можна лише переконатися, що твердження про тісний взаємозв'язок навчального курсу з іншими спецкурсами є правильним.

2. Специфіка викладання і вивчення навчального курсу

Специфічним у викладанні запропонованого курсу є таке:

1. грунтується на детальній інформації як мінімум трьох дисциплін: соціології, психології, журналістиці, філології;

2. спирається не тільки на теоретичні основи, але й на вміння правильно організовувати і проводити практичні дослідження;

3. вимагає від студентів постійного ознайомлення із специфічною науковою літературою як автора навчального курсу, так і тих дослідників, праці яких він рекомендує;

4. розтягнутий у часі, що не дозволяє студентам швидко й без тимчасових пропусків оволодіти матеріалом; тому в студента створюється враження зайвої завантаженості, бо це, нібито йому не знадобиться в майбутній професії;

5. брак або невелика кількість наукових праць тих дослідників, на яких посилається автор навчального курсу: у бібліотеці університету майже немає згадуваних праць;

6. зводить до мінімуму оволодіння практичними навичками та їхнє закріплення в дослідженнях, оскільки фізичний час не дозволяє виконати всі параметри планованого вивчення; фізично студент не може виділити достатньо часу для збору й обробки зібраного матеріалу;

7. ускладнений відсутністю в студентів системи знань із соціолінгвістики і психолінгвістики, які не викладаються у ВНЗ країни в достатньому для їхнього освоєння обсязі; у деяких вишах психолінгвістика й соціолінгвістика взагалі не викладається.

Природно, названі не всі причини й чинники, що становлять специфіку вивчення запропонованого навчального курсу. Проте і перерахованих причин достатньо для усвідомлення студентом необхідності серйозного підходу до майбутнього вивчення.

ЧАСТИНА ДРУГА

ОСНОВИ ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

РОЗДІЛ 2

Соціальні комунікації як предмет дослідження

1. Труднощі, пов’язані з визначенням терміна «соціальні комунікації».

2. Діапазон семантики терміна «соціальні комунікації».

3. Значення терміна «соціальні комунікації».

4. Визначення терміна «соціальні комунікації».

5. Вивчення соціальних комунікацій із погляду соціолога (матеріал належить В. Конецькій).

6. Основи теорії соціальної комунікації (матеріал належить А. Соколову).

7. Структура соціальних комунікацій.

8. Види соціальних комунікацій .

9. Методи досліджень соціальних комунікацій із позицій соціології (матеріал належить В. Конецькій).

Оцінюючи досягнення XX століття у галузі вивчення соціальної комунікації, можна констатувати, що комунікаційна проблематика стала складовою частиною фундаментальних суспільних наук: соціології, психології, соціальної психології, культурології, соціальної філософії, а також освоєна різними прикладними вченнями від документалістики і журналістики до теорії реклами і паблік рилейшнз. Але цілісна теорія соціальної комунікації не сформувалася.

Соколов А. В.