5) Тип психотактичних прийомів:

• «запобігання можливих питань» з боку комунікатора-интерв’юйованого, коли останній, не «дозволяючи» комунікатору-інтерв'юеру поставити питання, задає його сам собі і відповідає на нього;

• «нав'язування питань» з боку комунікатора-інтерв'юера, коли останній, не «дозволяючи» комунікатору-интерв’юйованому поставити питання, задає його сам собі і відповідає на нього;

• використання надмірної кількості посилань на цифрові показники;

• супровід вербальних утворень тактовими, ритмічними рухами (похитування, виконання одноманітних повільних жестів).

7.6. Основні параметри дослідження використання сугестивних прийомів у мас-медіа

Саме при використанні в ЗМІ “ефекту навіювання” ми можемо фіксувати певний ефект впливу на свідомість споживача інформації при формуванні іміджу політика.

З огляду на сказане, слід виділити об'єкт дослідження – роль інструментарію ЗМІ, який використовується для формування іміджу політиків.

Предметом дослідження став «ефект навіювання» як маніпуляційний психолінгвістичний інструмент телевізійних масмедіа при формуванні іміджу політиків.

Ми припустили, що при формуванні іміджу політиків засоби масової інформації (інформаційні телепередачі, новини) активно використовують маніпуляційний психолінгвістичний інструмент мас-медіа «ефект навіювання».

Мета дослідження: довести, що українські ЗМІ (інформаційні телепередачі, новини) при формуванні іміджу політиків активно використовують маніпуляційний психолінгвістичний інструмент «ефект навіювання».

Методи аналізу: пошуковий метод, гіпотетико-дедуктивний метод, метод спостереження, метод аналізу документів (аналіз результатів діяльності) дистрибутивно-статистичний аналіз, кореляційний аналіз, контент-аналіз, порівняльний аналіз.

Джерелами інформації в нашому дослідженні стали вербальні породження журналістів при здійсненні огляду подій у новинних передачах, під час інтерв'ю з політиками, при подачі інформації про політиків в авторських програмах (у телевізійних ЗМІ України).

7.7. Методика дослідження сугестивних прийомів у мас-медіа та інтерпретація отриманих даних

Для дослідження було організоване спостереження за вербальною поведінкою журналістів, які вели інформаційні передачі, брали участь у телевізійних інтерв'ю, вели авторські програми на таких десяти каналах українського телебачення: УТ-1, Ера, Інтер, ICTV, 1+1, Новий, Україна, СТБ, 5 канал, НТН. Аналізувались 111 телевізійний публіцистичних матеріалів, який виходив в ефір у період від 4 до 15 серпня 2006 року.

Спостереження здійснювалося при обліку якісних показників використання типів і видів вербальної поведінки, сугестії журналістів.

Інтерпретація отриманих результатів надана в табл. 1 і в діаграмі 1 (див.: Додаток).

Аналіз даних, отриманих при інтерпретації, дозволив нам відзначити такі особливості.

1. У період від 4 до 15 серпня 2006 року нами було здійснене спостереження за 111 (100 %) виходом ведучих і репортерів у телевізійний ефір України.

2. Серед 73 (100 %) журналістів, за мовою яких здійснювалося спостереження, були жінки – 41 особа (56,2 %) і чоловіки – 32 особи (43,8 %).

3. Аналізувалися 16 інформаційних телепередач у різній такій кількості виходів в ефір:

Подробиці − 28

Вчасно − 14

ТСН − 13

Час: новин − 13

Підсумки − 9

День − 6

Діловий світ − 5

Події − 5

Голос Америки − 4

Новини − 2

Вчасно. Київ − 2

Вікна − 1

Підсумки з Юрієм Торопчиновім − 1

Темник − 1

Репортер − 1

4. Із 286 випадків використання різних видів і типів інструментів формування іміджу політиків під час коментування журналістами (ведучими й репортерами) подій в інформаційних телепередачах тільки 202 види відповідали нашому дослідницькому запиту. Іншими словами, з 286 (100 %) зафіксованих у дослідженні випадків 202 (70,6 %) можна вважати мовленнєво-кінесичними маркерами «Ефекту навіювання» в теленовинах України (в період від 4 до 15 серпня 2006 року).

5. 202 зафіксовані нами випадки формування іміджу політиків представляють за нашою класифікацією 34 види маркування ознак «Ефекту навіювання» в теленовинах України в період від 4 до 15 серпня 2006 року.

6. 34 згадані види умовно ми об'єднали в 4 типи формування іміджу політиків за допомогою психолінгвістичного інструменту «Ефект навіювання», що фіксується в інформаційних телепередачах України. Серед таких типів: психофонетичний, психолексемний тип, психосинтагматиконний тип, психотактичний тип.

7. За наслідками аналізу даних було встановлено, що з п'яти (100 %) типів аналізованих виходів в ефір у 4 (80 %) фіксуються мовленнєво-кінесичні маркери «Ефекту навіювання». Маркери тільки одного (20 %) дискурсивного типу не були зафіксовані.

8. Серед п'яти (100 %) типів мовленнєво-кінесичних маркерів «Ефект навіювання» в теленовинах України від 4 до 15 серпня 2006 року найчастіше зустрічаються види психофонетичного типу (ПФ): їх зафіксовано в 44,1 % випадках. У ПФ тип входять, наприклад, розтягування голосних звуків у середині слова, надмірна паузація, пониження тону наприкінці речення, розтягування сурядних сполучників «і» та сполучників зіставлення «а» та ін.

9. Менший (26,5 %) показник частотності використання мовленнєво-кінесичних маркерів «Ефекту навіювання» в теленовинах України фіксується за допомогою засобів психотактичного типу (ПТ). Серед способів ПТ типу слід назвати, наприклад, супровід жестом, «мімічне завершення сугестії», супровід слів із логічним наголосом легким киванням і поворотом голови, усипляння рухами авторучки та под.

10. Невисокими (17,6 і 11,8 %) є показники частоти використання засобів двох інших типів: психосинтагматиконного (ПСС) і психолексемного (ПЛ) відповідно. До засобів ПСС типу належать, наприклад, надмірне використання сурядних сполучників «і» та сполучників зіставлення «а», синтаксис простого й синтаксис простого ускладненого речень, після відеоряду перехід до нової пропозиції за допомогою сполучника зіставлення «а», перехід до іншого аспекту теми повідомлення за допомогою вставної конструкції або слова, що кліширує, тощо.

Згадана частота засобів названих чотирьох типів мовленнєво-кінесичних маркерів мас-медійного психолінгвістичного інструменту маніпуляції «Ефект навіювання», зафіксована в теленовинах України в період від 4 до 15 серпня 2006 року, може бути мотивована декількома причинами. По-перше, під час «читання» тексту з монітора інформаційного повідомлення ведучі теленовин перебувають на своєму робочому місці, тобто в студії. Саме в студії створені ідеальні умови для трансляції як текстової, так і візуальної інформації (запис, трансляція інтерв'ю тощо). Телеведучий максимально зосереджується і тому не піддається впливу з боку дискурсивних елементів комунікації. Звідси – повна відсутність засобів дискурсивного типу (Д) як можливих мовленнєво-кінесичних маркерів «Ефекту навіювання».

Навпаки, високий (44,1 %, кожен другий засіб) показник частотності засобів психофонетичного типу (ПФ) може свідчити про таке: 1) використання звукових маркерів навіювання достатньо легке у функціонально-оперативному сенсі (їх можна вимовляти без особливої попередньої підготовки, навіть спонтанно); 2) звукові маркери достатньо легко сприймаються споживачем інформації і не вимагають додаткових зусиль комунікатора (ведучого); 3) саме звукові маркери дозволяють комунікатору (телеведучому) бути прагматичнішим, а саме - проявляти модальність інформаційного повідомлення (найпростішим способом показати своє відношення до сюжету).

Майже кожний четвертий (26,5 %) випадок використання прийомів сугестії фіксується при реалізаії засобів психотактичного типу. Такий факт пояснюється необхідністю реалізувати інтенцію комунікатора (телеведучого або репортера) за допомогою прийомів тактики, способів подачі модальності, важливості-неважливості, цікавості-нецікавості інформації про політичних діячів. Наприклад, млява мова журналіста Руслана Поліщука під час інтерв'ю з політиком Юрієм Костенко пояснюється як умілим підлаштування комунікатора-телеведучого під комунікатора-політика, так і слабкою актуальністю теми бесіди (Ю. Костенко говорить про форму опозиційної боротьби своєї політичної партії після відомих подій парламентської кризи в Україні в липні-серпні 2006 року). Іншими словами, журналіст-комунікатор свідомо (або підсвідомо) маркірує у своїй промові частотність засобів психотактичного типу мовленєво-кінесичних маркерів «Ефект навіювання».

Психолексемні та психосинтагматиконні засоби сугестії журналістам важче використовувати під час ефіру, тому що їхнє використання вимагає особливої підготовки, особливого вміння і навичок. Можемо припустити, що рівень освіти та спеціальної репортерської підготовки журналістів українських телемедіа ще досить низький. Проте подібне твердження не є перевіреним експериментально, тому не може бути підставою для висновків.

Аналіз даних діаграми 1 «Мовленнєво-кінесичнеі маркери «Ефект навіювання» в теленовинах України (4–15 серпня 2006 року)» дозволяють нам констатувати, що:

• високим (23,3 %) слід вважати показник частотності розтягування голосних звуків у середині слова, що не можна пояснити свідомим характером вибору згаданого виду сугестії; навпаки, ми вважаємо, що вибір такого прийому маніпуляції у ведучих і репортерів здійснюється підсвідомо; крім того, активне використання розтягування голосних у середині слів можна спостерігати в практиці майже кожного другого телеведучого і репортера новин в українських медіа, що не свідчить про свідомий вибір ними обговорюваного прийому навіювання;

• низьким (2 %) є показник частоти використання абревіатур; окрім того, низькими слід вважати показники таких мовленнєво-кінесичних маркерів «Ефект навіювання»: показники: супровід слів із логічним наголосом легким киванням і поворотом голови; супровід синтагм (однорідних членів речення) киванням голови (2 %); розтягування сурядних сполучників «і» на початку повідомлення (2 %); монотонне «читання з листа» за кадром (2 %); а також достатньо низькими (від 1,5 % до 0,5 %) можна вважати показники частотності використання таких психолінгвістичних видів сугестії: таємничості, прихованості, посилання на відомі тільки ведучим джерела (1,5 %); після відеоряду перехід до нової пропозиції за допомогою сурядного сполучника зіставлення «а» (1 %); перехід до іншого аспекту теми за допомогою вставних конструкцій або клішованих слів (1 %); розтягування голосних на початку слова (1 %); усипляння рухами авторучки: права рука, що тримає авторучку, окреслює в повітрі лінії обмеженого діапазону (такий прийом використовують гіпнотизери); телеведуча не контролює свої рухи рукою з авторучкою; маніпуляції з авторучкою (в процесі вимовлення вислову ведучий поволі перекладає авторучку з правої руки в ліву) – 1 %; повтор першого слова в пропозиції, з якої починається повідомлення – 1 %; нелогічна хезитація – 1 %; розтягування слова, яке складається з дифтонгів «іі» − 0,5 %; розтягування сполучника «і» на початку повідомлення − 0,5 %; риторичне питання-перехід до відеосюжету – 0,5 %; використання іноземних слів – 0,5 %; використання специфічних (жаргонних) слів – 0,5 %; тональне підстроювання – 0,5%; мова млява, повільна, спокійна, але нормативна − 0,5 %; маніпуляції з аркушами паперу (супровід мови повільним перегортанням сторінок тексту) – 0,5 %.

Низькі (2 % і менше) показники частотності використання в мовній діяльності ведучих і репортерів телебачення України психолінгвістичного маніпуляційного інструменту ЗМІ, завдяки якому проводиться формування іміджу політичних діячів, пояснюється, на наш погляд, тим, що перераховані вище низькочастотні прийоми сугестії є індивідуальними засобами кожного дослідженого нами журналіста. Через свою індивідуальність такі прийоми не можуть широко використовуватися на телебаченні. Ми також вважаємо, що прояв сугестії в мовній поведінці журналістів телебачення – це ознака закритості і тоталітарної ідеологічної упередженості. Оскільки період після помаранчевой революції 2004 року в Україні зняв велику кількість обмежень на свободу слова, остільки використання різноманітних прийомів навіювання за завданням «зверху» перестало бути актуальним.