7.5. Типи та види прийомів комунікатора

Мас-медійний психолінгвістичний інструмент маніпуляції «Ефект навіювання» був фрагментарно описаний нами раніше [13, с. 157]. Функція згаданого інструменту ЗМІ фіксується завдяки таким типам і видам прийомів комунікатора:

1) Тип дискурсивних прийомів:

• вислів думок особою, яка має авторитет для реципієнта;

• посилання на суспільно-значимі авторитети (наприклад: «Як сказав глава держави…», «На думку відомого філософа, ...» і т.п.);

2) Тип психофонетичних прийомів:

• використання надмірної кількості звуків у певному відрізку тексту (журналісти, що ведуть теле- і радіопрограми, автори друкарських ЗМІ створюють тексти так, що впродовж певного відрізка часу з їхніх вуст звучить, або в певному відрізку друкарського тексту записано декілька слів, у яких певні звуки повторюються в зайвій кількості; наприклад, зайве вживання звуку [Р] (у друкованих текстах – букви Р) породжує у споживача інформації неприємні відчуття, агресивність, настороженість) [8; 13];

• вимовляння вислову тембром голосу, який властивий повідомленню «таємної» інформації (наприклад, журналіст В. Мосейчук, яка вела на 5 каналі новини, іноді, закінчуючи блок новин, знижуює тембр голосу і «таємничо» повідомляє певні деталі);

• надмірне розтягування фіналій слів (наприклад, “сьо-ого-одні”, “саме та-ак”, “та-ак як же-е ви подолали цю про-облему” і т.п.; мова журналіста Д. Яневського, який читає новини на 5 каналі);

• використання багатозначних пауз, або хезитація (наприклад, мова журналіста С. Шустера, що веде телешоу «Свобода Live» на каналі «Україна»);

• використання незвичної для «східних» українців “західноукраїнської” інтонації з підвищенням голосу в кінці слів;

• використання незвичного «аномального» стилю вимови кореспондента (наприклад, мова журналіста Марка Греся);

3) Тип психолексемних прийомів:

• використання надмірної кількості певних слів, сенс яких може бути неясним для споживача (наприклад, надмірне використання в ЗМІ слів-термінів може зачаровувати споживача інформації);

• використання незрозумілих комуникантові слів, типу магічних «віріо варажба, віріо баражба хіп-іш-хоп»;

• використання надмірної кількості одного «улюбленого» журналістом слова;

4) Тип психосинтагматиконних прийомів:

• використання сакрально-казкових прийомів і слів-епітетів, словоформ, єдності, фразеологічних зрощень, фразеологізмів, ідіом або схожих на сакральні, які використовуються в епічних текстах, текстах «чаклунок», ведунів і знахарів (наприклад: «Буян-острів», «сон-трава», «сто вітрів сто дощів», «білий камінь» і т. п.);

• використання клішованих ритуалізованих слів, словоформ, з'єднань, фразеологізмів, синтаксичних конструкцій, властивих наказам, законам, вирокам, розпорядженням та інструкціям (наприклад, у мові журналіста Володимира Лукіна, який вів програму «Абзац» на УТ-1, можна почути такі імперативні формулювання: «Дивіться, Віктор Андрійович...», «Так от слід пригадати шановному Петру Симоненко, що...» і т. п.);

• побудова слів у пропозиції у зворотному порядку;

• надмірне повторення слів або синтаксичних конструкцій;

• «заговорювання», або «забовтування» комуніканта безперервним потоком слів;