7.1. Визначення семантики термінів, що вживаються в дослідженні

У підрозділі вживаються терміни «ефект навіювання», «маніпуляція», «масс-медіа», «засоби масової інформації» і «психолінгвістичний інструмент», значення яких по-різному трактуються дослідниками. Для усунення непорозумінь ми уточнюємо значення згаданих термінів.

У практиці психотерапевтів і психоаналітиків існує диференціація понять «навіювання» (або суггестія) і «навіюваність» [12, с. 183–187, 188–189]. Крім того, практика психологів також розмежовує згадані поняття.

Психотерапевти стверджують, що, з фізіологічної точки зору, навіювання – це «впровадження в свідомість або прикріплення до нього побічної ідеї, прикріплення, яке відбувається без участі волі й уваги особи, яка сприймає, і часто без зрозумілої навіть для нього свідомості» [12, с. 185]. Бехтерев В. М. вважав, що безвольне навіювання одного суб'єкта стосовно іншого «відбувається непомітно для особи, на яку воно діє, і тому звичайно і не викликає з її боку ніякого опору. Воно діє поволі, але достатньо вірно» [12, с. 185].

На думку психотерапевтів, навіюваність – це «певна підлеглість або готовність змінювати поведінку, спираючись не на розумні, логічні доводи або мотиви, а лише на одну тільки вимогу або прохання, яке йде від іншої особи або групи осіб; при цьому суб'єкт не віддає собі якого-небудь зрозумілого звіту з приводу такого підпорядкування, і продовжує вважати свій образ дій ніби то результатом власної ініціативи й самостійного вибору». І далі – навіюваність – це «одна з властивостей нормальної вищої нервової діяльності» [12, с. 189].

Із психологічної точки зору, навіюванням називають «процес впливу на психічну сферу людини, пов'язаний із зниженням усвідомлення і здатності критикувати під час сприйняття і реалізації змісту, що вводиться, за відсутності цілеспрямованого активного його розуміння, розгорненого аналізу й оцінки щодо минулого досвіду і даним станом суб'єкта» [9, с. 57]. Психологи повідомляють, що навіювання – це компонент звичайного людського спілкування, але «може виступати як спеціально організований вид комунікації, який припускає некритичне сприйняття інформації, яка повідомляється, і таке ставлення, яке є протилежним переконанням» [9, с. 57].

Навіюваністю психологи називають «ступінь здатності сприймати навіювання», це суб'єктивна готовність суб'єкта підкорятися дії, яка вселяється [9, с. 56–57].

Психологи пропонують також диференціювати навіюваність на два види, а саме: 1) первинна навіюваність (здатність сприймати гіпноз); 2) вторинна навіюваність (пов'язана з взаєминами підлеглості, їхньої мотивації і низькою самооцінкою).

Після уточнення понять «навіювання» і «навіюваність» ми звернулися до вивчення процесів навіювання.

7.2. Дослідження процесів навіювання

Відомо [9; 11], що ефективність навіювання залежить від таких чотирьох параметрів: 1) властивість сугестора (того, хто здійснює навіювання; його соціальний статус, привабливість; вольова, інтелектуальна, характерологічна перевага); 2) особливості сугеренда (того, хто підлягає навіюванню; ступінь його навіюваності); 3) стосунками, які складаються між ними (довіра, авторитетність, залежність); 4) способи конструювання повідомлення (рівень аргументованості, характер з'єднання логічних та емоційних компонентів, підкріплення іншими видами взаємодії). Автори підкреслюють, що навіювання частково використовується деякими засобами масової комунікації, рекламою, модою, звичаями, формуванням вірувань [9, с. 57].

Зважаючи на результати наукових розвідок психотерапевтів, фізіологів і психологів, у своєму дослідженні ми звернулися до вивчення способів конструювання повідомлення під час навіювання.

Процеси суггестії вивчаються і психолінгвістами, але досить несистематично і фрагментарно. Дослідники [10, с. 7; 16, с. 115−123] пропонують у процесах сугестії розрізняти комунікативну сугестію, яка «характеризується використанням на практиці мовної (текстової, дискурсивної) взаємодії спеціальних мовних маркерів – сугестем, які успішно впливають на вибір (установку) тих чи інших переваг у діяльності людини, на світ її особових сенсів, які не контролюються свідомістю» [10, с. 7].

Отже, у нашому дослідженні основою виступають процеси комунікативної сугестії.