Навчальні завдання

1. Опишіть методику дослідження соціокультурних маркерів політичного дискурсу.

2. На практичному занятті зробіть доповідь на тему «Соціокультурні маркери політичного дискурсу України».

3. Порівняйте соціокультурні маркери політичного дискурсу Польщі й України. Знайдіть спільне і відмінне. Поясніть.

4. Визначте специфіку соціокультурних маркерів політичного дискурсу Білорусі.

5. Здійснивши контен-аналіз двох центральних політичних щотижневиків Росії та України, зробіть презентацію отриманих результатів на студентській щорічній науковій конференції.

Теми рефератів і дослідницькі теми

1. Соціокультурний аналіз суспільства і масс-медіа.

2. Українські лідери культурного життя та відображення їх у регіональній друкованій пресі.

3. Соціокультурні маркери друкованої преси Китаю.

4. Соціокультуре середовище як ідеологічний чинник розвитку інформаційного суспільства.

5. Повідомлення про соціальні катаклізми і рівень їхнього висвітлення на телебаченні в інформаційних програмах.

6. Політичне рейдерство в Україні та проблеми його об»єктивного висвітлення на радіо.

Перелік тем для магістерських робіт із соціальних комунікацій

1. «Зайві» слова журналістського мовлення як чинник «семантичного завантаження» свідомості реципієнтів.

2. Психолінгвістичні засоби посилення впливу інформаційного повідомлення.

3. Особливості інформаційних повідомлень про заяви ісламських терористів у медіапросторі України.

Розділ 6 регіональні мас-медіа і політична «забарвленість» журналістів

(порівняльний аналіз використання психолінгвістичних одиниць

у регіональних газетах «Червоний гірник»

− м. Кривий Ріг і «Слово» − м. Одеса)

6.1. Проблема однобічної політичної орієнтації журналістів регіональних друкованих ЗМІ.

6.2. Методика дослідження психолінгвістичних особливостей політичної «забарвленості» журналістів регіональних ЗМІ.

6.3. Інтерпретація результатів, отриманих за праксиметричним методом.

6.4. Висновки щодо практичного дослідження політичної «забарвленості» журналістів регіональних друкованих ЗМІ.

6.5. Список використаних і рекомендованих джерел.

6.6. Періодичні видання, що були аналізовані в дослідженні.

Додатки.

Питання для самоперевірки засвоєних знань.

Навчальні завдання.

Теми рефератів і дослідницькі теми.

Перелік тем для магістерських робіт із соціальних комунікацій.

Перелік тем для кандидатських дисертацій із соціальних комунікацій.

Перелік тем для докторських дисертацій із соціальних комунікацій.

6.1. Проблема однобічної політичної орієнтації журналістів регіональних друкованих змі

Проблема полягає в тому, що регіональні мас-медіа достатньо часто обирають основною формою подачі політичних новин передрук тих вістей, які вже існують в інформаційному просторі країни. Перенесення політичних новин зі сторінок центральних видань (зокрема, з Інтернет-видань) веде до того, що інформація політичного характеру майже не відрізняється за переказом сутності подій, але дуже відрізняється за їх підбором і якістю висвітлення (про таке див.: [1; 4]). Можна відзначити: наприклад, політична подія одна для всієї країни, а журналісти різні, редакційні колективи по-різному сприймають її хід, тому й розповідь про політичну подію різна в різних регіональних мас-медіа. Такий стан справ можна вважати нормальним для демократичного суспільства.

Суть проблеми полягає не в згаданому вище, а в тому, що підбір політичних новин і їхнє розміщення на друкованій площі регіонального видання, використання психолінгвістичного арсеналу авторів текстів і підписів під зображеннями, не можна заховати, не можна завуалювати, навіть всупереч основному принципу односторонньої орієнтації (у політичному плані) журналістів і редакційних колегій. Подібний крен журналіста в бік якого-небудь одного політичного суб'єкта і необ'єктивне висвітлення політичних подій у країні або регіоні ми називаємо політичною «забарвленістю». Іншими словами, журналіст, або той, хто безпосередньо створює тексти про дії політичних суб'єктів, або член редакційної колегії, який не є автором політичної інформації, але визначає форму, порядок і місце подачі інформації про політичну подію, прагнуть маніпулювати політичними настроями і спрямованістю симпатій масового споживача інформації [2; 4] в регіонах країни. Найчастіше довести факт наявності політичної «забарвленості», а отже – і звинувачення в однобокості, політичній короткозорості, суб'єктивності і, нарешті, у порушенні основних принципів і моральних основ журналіста, майже неможливо. Для озброєння масового споживача інформації про суть та основні ознаки використання недемократичного інструменту маніпулювання свідомістю [4; 5] ми і задумали своє дослідження.