2. Соціологія і лінгвістика: інтердисципліна або методологічний підхід

Для подальшого вивчення особливостей соціолінгвістики і соціолінгвістичного аспекту дослідження нам слід розібратися в тому, чи союз соціології і лінгвістики вважати інтердисципліною або методологічним підходом. З одного боку, більше вісімдесяти років соціолінгвістику вважають інтердисципліною (від лат. inter – між), або дисципліною, яка перебуває між двома сферами знань: соціологією і лінгвістикою. З другого боку, у лінгвістиці з давніх давен (наприклад, у трактаті «Риторика» Аристотеля, у творі «Про з'єднання слів» Діонісія Галікарнаського, у праці «Про стиль» Деметрія) існує традиція дослідження взаємовпливу соціуму і мови: статі, віку, соціального стану людини й тих мовних особливостей, які виявляються в згаданій взаємодії. Здавна до такої взаємодії підходили з погляду методології дослідження. Іншими словами, облік взаємозв'язку соціуму і мови не подавався як щось окреме, ізольоване від мовознавства, як те, що і так зрозуміло. Адже мова з'являється, функціонує і вмирає тільки серед людей, там, де є суспільство. Тому основним шляхом-методом дослідження виступав лінгвістичний метод. Починаючи з праць Л. Якубінського, В. Виноградова, Б. Ларіна, В. Жирмунського, Р. Шор, М. Сергієвського, Є. Поліванова; А. Мейе, Ф. Боаса, Е. Сепіра, В. Матезіуса, Б. Гавранека, Й. Вахека, соціологічний аспект функціонує як окреме явище в науці. Нова дисципліна (зі своїм конкретним об'єктом і предметами дослідження) знаходить собі місце в парадигмі гуманітарних знань.

Проте дотепер як у мовознавстві (лінгвістиці), так і в соціології (соціології комунікацій, соціології мас-медіа, соціальних комунікаціях, комунікативістиці, медіазнавстві) в процесі досліджень учені взаємно використовують методи: соціологія – методи мовознавства (наприклад, контент–аналіз, кількісно-якісний аналіз лексики, частотний аналіз вживання лінгвістичних одиниць); мовознавство – методи соціології (анкетування, інтерв'ювання, безпосереднє спостереження, кореляційний аналіз).

Ураховуючи ситуацію, що виникла, слід констатувати: автоматично постає дилема: соціолінгвістика – метод чи інтердисципліна?

Однозначно ми не беремося відповісти на це питання дилеми. Але в подальшому викладі враховуватимемо ту обставину, що, на наше глибоке переконання, не може бути чіткого розмежування в методах дослідження явищ, пов'язаних із фіксацією особливостей взаємодії суспільства і мови (соціолінгвістика), суспільства і мовної діяльності (соціопсихолінгвістика), етносу і мовної діяльності (етнопсихолінгвістика), суспільства і засобів комунікації (соціальні комунікації), суспільства і медіа (медіазнавство, медієвістика, комунікативістика, медіапедагогіка).

Вважатимемо аксіомою об'єктивну синергетичну необхідність комплексного вивчення всього того, що пов'язує людину з продуктами її діяльності, та потребу використання методів різних дисциплін у межах такого комплексного системного дослідження.

3.3. Основні методи соціолінгвістики

Метод соціолінгвістики є синтезом таких методів і прийомів, уживаних у лінгвістиці й соціології, як фіксація й аналіз соціально обумовлених мовних актів, моделювання соціально детермінованої мовної діяльності за допомогою соціолінгвістичних правил, анкетування, інтерв'ювання, соціологічних експериментів і оброблення їхніх результатів за допомогою методів математичної статистики тощо.

Швейцер О. вказує на те, що методи соціолінгвістики є синтезом лінгвістичних і соціологічних процедур. Такі методи автор пропонує диференціювати на дві групи:

– методи польового дослідження;

– методи соціолінгвістичного аналізу мовного матеріалу.

Методи польового дослідження включають анкетування, інтерв'ювання, безпосереднє спостереження.

Описуючи метод опитувальників, автор помітив, що вони використовуються при заочному вибірковому анкетуванні й істотно відрізняються від соціологічних анкет характером і кількістю запитань, а також стратегією опитування, його завданням – отримати відомості про мову інформанта.

Метод інтерв'ю характеризується такими особливостями складання програми і розробки процедури інтерв'ю. На думку О. Швейцера, слід ураховувати ту обставину, за якою отриманню достовірних даних про вплив ситуативних параметрів на мову інформантів перешкоджає те, що інтерв’юйовані «ретельно контролюють мовну ситуацію, стимулюючи або природно–невимушену мову, або свідому орієнтацію на престижний еталон». Дослідник наполягає на тому, що спостереження за мовною діяльністю інформантів повинні плануватися так, щоб виключити або звести до мінімуму вплив спостерігача на їхню мовленнєву поведінку». Слід пам'ятати також і про включене спостереження, де спостерігач виступає не в ролі інтерв'юера, а як один з учасників комунікативного акту, хоча, на нашу думку, під час такого включеного спостереження за мовою інформантів далеко не всі специфічні особливості використання мови можуть бути ефективно зафіксовані. Проте такий метод включеного спостереження, що прийшов до соціолінгвістики із психології, має місце й право на існування.

Цікавим для соціолінгвістів є кореляційний аналіз. Суть згаданого методу полягає в тому, що в дослідженні порівнюються два або декілька чинників (параметрів, змінних). Як незалежні змінні виступають соціальні параметри. Швейцер О. виокремлює стратифікаційні або ситуативні параметри. Як залежні змінні автор визначає мовні явища. Оскільки між корелятами виникає як повна, так і неповна функціональна залежність, вони описуються окремо за кожним соціальним розрізом і коментуються із змістовного (соціолінгвістичного) боку. При цьому дослідники можуть використовувати табличні дані, графіки залежностей, математико-статистичні методи.

Швейцер О. вважав, що в соціолінгвістиці набули певного поширення деякі методи моделювання соціально обумовленої варіативності мови за допомогою так званих варіативних правил, що «поєднують у собі елементи моделі, яка породжує, з тією ймовірнісною моделлю, яка лежить в основі статистичного аналізу мовленнєвої діяльності».

Відома також імплікаційна хвилева модель, яку використовують під час аналізу соціально детермінованої варіативності в ситуаціях мовного континууму. На думку О. Швейцера, в основі імплікаційної хвилевої моделі лежить гіпотеза про хвилеподібне поширення мовних інновацій у просторовому і соціальному вимірах. «Згадана модель дозволяє встановити соціальну ієрархію мовних варіацій і пов'язати їх синхронний аналіз із аналізом діахроним».

Дослідники О. Селіванова і О. Швейцер вважають, що в соціолінгвістиці з успіхом можуть застосовуватись і моделі соціально обумовленої мовленнєвої поведінки. Ідеться, наприклад, про моделі, у яких мовленнєва поведінка представлена у вигляді стратегії вибору соціолінгвістичних змінних. У таких моделях соціальні чинники, що обмежують вибір, моделюються за допомогою послідовних бінарних селекторів, що дозволяють визначити можливі результати процесу вибору.

Методи соціолінгвістики вдосконалюються. Нові проблеми нового часу вносять свої корективи і зміни. Методологічний дослідницький арсенал поповнюється і запозиченими методами з інших, на нині нових дисциплін, наприклад, із соціальних комунікацій і комунікативістики.