1.1.2. Відкрита економіка

Міжнародне співробітництво в результаті збільшення його обсягів та поглиблення дедалі більшою мірою впливає на характер і перспективи розвитку національних економічних комплексів. Причому можна казати про перехід кількісних змін у нову якість кооперації: на певних стадіях інтегрованості економік виникає феномен відкритості (або відкритих) економік.

Відкритою економікою можна назвати національний господарський комплекс, який бере участь у системі міжнародного поділу праці та опосередковує в ході міжнародної кооперації вагому частину сукупного продукту, причому макроеко­номічна рівновага такого комплексу забезпечується за активної ролі міжнародного сектору.

Як бачимо, наведене визначення ґрунтується на відносних критеріях. Адже країни різняться своїми розмірами, відтак абсолютні показники міжнародної економічної діяльності не мають безумовного значення. Сполучені Штати Америки, Китай, хоча і відіграють помітну роль у світовій торгівлі, мають дуже місткі внутрішні ринки. Тому ступінь опосередкування ВВП експортно-імпортними операціями у них нижчий відповідного показника значно менших за розмірами Бельгії, Кореї, Люксембургу чи Ізраїлю. З тих самих причин Німеччина — країна, яка в 90-х роках ХХ ст. посідала чільні позиції у світі за валовими показниками експортно-імпортної діяльності, — реалізує на зовнішніх ринках меншу частину свого ВВП, ніж сусідні Нідерланди. Наприклад, наприкінці ХХ ст. у Сполучених Штатах Аме­рики частка товарного експорту становила близько 10 % від ВВП, тоді як у великій європейській країні цей показник має величину до 20 %, а в порівняно невеликій країні Старого Світу — до 50 %.

Водночас США, ФРН, а також КНР набагато помітніше впливають на всю систему міжнародних економічних відносин, що також важливо враховувати. Україна опосередковує більшу частку ВВП, ніж США, проте має менш ефективну економіку та, на відміну від цієї країни, справляє незначний вплив на світову економіку.

Світова економіка дедалі більшою мірою визначає особливості розвитку України. Основні напрями впливу — збільшення обсягів експорту та імпорту відносно ВВП та загострення ситуації із зовнішньою заборгованістю країни. Загальну характеристи- ку значення міжнародної економічної діяльності для відкритої економіки України дає табл. 1.1. (У таблиці подано так званий основний сценарій; «оптимістичний» та «песимістичний» сценарії див. у додатках.)

Таблиця 1.1

Показники та оцінка розвитку міжнародної економічної діяльності в системі відкритої економіки України: основний сценарій (1997—2009 рр.)

Показник	1997	1998	1999	2000	2001	2002–2005	2006–2009
Темпи зростання
ВВП	–3,0	–1,7	–1,0	1,0	2,0	3,9	4,5
Експорт товарів та нефакторних послуг	0,0	–13,4	–10,5	4,8	3,1	4,3	5,5
Імпорт товарів та нефакторних послуг	2,0	–14,0	–14,5	3,1	3,4	5,3	5,7
Ціни	17,3	13,2	27,0	20,0	17,0	10,5	10,0
Відсоток від ВВП
Експорт товарів та нефакторних послуг	40,6	41,6	49,5	52,2	54,2	51,7	48,2
Імпорт товарів та нефакторних послуг	43,7	44,4	50,5	52,4	54,5	53,3	50,7
Сальдо рахунку поточних операцій	–2,7	–3,1	–1,5	–0,9	–1,1	–2,0	–2,9
Валове нагромаджен­ня капіталу	21,4	20,7	20,1	20,3	20,8	22,1	24,3
Видатки консолідованого бюджету	43,6	38,9	37,6	36,6	35,4	34,8	34,8
Дефіцит консолідованого бюджету	–5,6	–2,6	–1,9	–1,6	–1,3	–1,0	–1,1
Показники зовнішнього боргу
Обслуговування боргу / Експорт товарів та нефакторних послуг, %	6,6	14,2	15,9	20,6	18,9	14,5	13,5
Борг / ВВП,  %	21,7	30,1	41,4	40,6	40,4	37,4	31,4
Відсотки / Експорт товарів та нефакторних послуг, %	3,3	5,2	5,3	5,3	5,0	4,3	3,8
Чистий приплив пря­мих іноземних інвестицій, млн дол.	581	747	500	750	900	1031	1463
Як відсоток від ВВП	1,2	1,8	1,6	2,4	2,9	2,8	3,0

Джерело: Україна. Відновлення зростання на засадах справедливості: Меморандум про економічний розвиток України. — Вашингтон: Світовий банк, 1999. — С. 113.

Постійне погіршення основних показників розвитку України в 90-х роках негативно вплинуло на формування ефективного механізму її відкритої економіки. На відміну від цього протягом останнього періоду темпи зростання розвинутих країн були стабільно позитивними, що сприяло їх подальшому взаємному збли­женню. Єдиним винятком стала Японія, яка постраждала від кризи 1997—1998 рр. Зазначене ілюструють дані наведеної нижче таблиці (табл. 1.2).

Більша економічна відкритість національного господарства означає поглиблення та урізноманітнення форм, а також розширення обсягів його взаємодії із зовнішнім світом. Важливим критерієм та принциповим змістом відкритості економіки є наявність ліберального режиму міжнародної економічної діяльності для ринкових суб’єктів. У свою чергу, ліберальність режиму міжнародної економічної взаємодії передбачає конкурентоспроможність національної економіки, її підприємницьких ланок. Недооцінка цього положення на початку 90-х років, на старті реформ, вираженням чого стала так звана обвальна лібералізація, призвела до значних втрат на українському національному ринку товарів та послуг.

Таблиця 1.2

Темпи економічного зростання окремих розвинутих країн (1995—2000 рр.)

Країна	1995	1996	1997	1998	1999	2000
США	2,3	3,4	3,9	3,4	1,9	2,2
Канада	2,2	1,2	3,7	3,4	3,0	3,2
Японія	1,4	4,1	0,8	–2,0	1,0	2,1
Німеччина	1,8	1,4	2,2	2,6	2,7	2,6
Франція	2,0	1,3	2,2	3,1	2,7	2,8
Велика Британія	2,7	2,2	3,4	2,3	1,6	2,0
Італія	2,9	0,7	1,5	1,8	2,4	2,2
Іспанія	2,9	2,3	3,4	3,9	3,6	3,5

Джерело: Основні прогнозні показники економічного і соціального розвитку України на 2000 рік / В. Ф. Беседін, І. В. Богдан, Л. Л. Варениченко та ін. — К.: Інтелект, 1999. — С. 13.

Але завершення кризи та стрімке зростання в 2001 р., а також очікуване поліпшення основних економічних показників у найближчі роки не можуть не вплинути позитивно і на стан національного ринку. Причому саме збільшення його місткості, згідно з розрахунками, повинно компенсувати зменшення позитивної динаміки зростання експорту через світову стагнацію. Про це свідчать дані табл. 1.3.

Є й інший аспект глобальної конкуренції, який пов’язаний з прагненням створення додаткових порівняльних переваг. Ідеться про конкуренцію режимів торгівлі, сприятливих умов господарювання та регулятивних систем. Держави, лібералізуючи взаємні відносини та внутрішні господарські процеси, можуть отримувати тимчасові конкурентні переваги. Ці переваги можуть про­являтися в зниженні технічних, трансакційних витрат, а відтак і в зменшенні кінцевої ціни продукції, підвищуючи її конкуренто- спроможність. Таким чином, для окремих країн поліпшуються абсолютні та співвідносні показники розвитку. Можна дійти висновку і щодо появи імпульсів якісного розвитку внутрішнього ринку через посилення конкурентної боротьби виробників за спо­живачів продукції та послуг.

Таблиця 1.3