4.4.3. Правові засади співробітництва України з єс

Проблема «наближення до Європи» значною мірою полягає у правовій площині. Так, ще в 1995 р. Єврокомісія опублікувала так звану «Білу книгу про підготовку асоційованих країн Центральної та Східної Європи до вступу у внутрішній ринок ЄС». Після цього значно інтенсивнішим став процес узгоджень законодавчих систем зазначеної групи країн відповідно до загальноєвропейських стандартів. За оцінками фахівців, реалізація аналогічного завдання щодо узгодження законодавчої бази для України, відповідно до 150 конвенцій Ради Європи, 60 міжнародних європейських угод, 1,5 тисяч інших актів ЄС та численними прецедентними рішеннями Євросуду, видається справою особливо непростою. Адже належить внести зміни та доповнення не менш як до 4 тис. національних законодавчих актів.

На міжнародному рівні базовим правовим документом, який регулює процес європейської інтеграції України, є Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, яка складається з 9 розділів та 100 статей.

Угода встановлює як рамки широкого політичного діалогу між сторонами, так і важливі економічні пріоритети. Важливою метою щодо цього є погоджена перспектива створення між Україною та Європейським Союзом зони вільної торгівлі.

Узагалі цей документ можна вважати одним з найважливіших міжнародних документів, які були коли-небудь підписані Україною. Фактично Угода встановила загальні принципи двостороннього співробітництва у сферах торгівлі, руху капіталів, здійснення взаємних платежів, кооперування в промисловості та агропромисловому секторі, науково-технічному співробітництву. В Угоді декларується підтримка Євросоюзом ринкового реформування української економіки. На нашу державу було поширено загальну систему преференцій для країн, що розвиваються. Угода визначила порядок застосування режиму найбільшого сприяння, а також національного режиму для європейських компаній в Україні та вітчизняних у країнах ЄС. Україна отримала квоти на експорт з найбільш захищених від імпорту в ЄС товарних позиціях — текстилю, виробів зі сталі та ін.

Угода про партнерство і співробітництво між Україною та єс

Угода про партнерство та співробітництво була підписана 16 червня 1994 р. у Люксембурзі Президентом України та Президентом Європейської Комісії і представниками держав — членів Європейського Союзу. Угода з Україною була першою з таких угод, що мали бути підписані з кожною з країн колишнього Радянського Союзу. Деякі розділи Угоди ідентичні з «Європейськими Угодами», що ЄС уклав з країнами Центральної та Східної Європи (КЦСЄ).

Угода про партнерство та співробітництво випливає з бажання встановити тісні стосунки між Європейським Союзом та Україною, основані на існуючих між ними історичних зв’язках та спільних цінностях. Вона відзначає важливий крок уперед, замінюючи Угоду про торгівлю та комерційне й економічне співробітництво, яку Європейське Співтовариство та Радянський Союз підписали в 1989 р. З 1989 р., коли було підписано Угоду, відбулися визначні політичні та економічні зміни. У 1991 р. Європейське Співтовариство визнало Україну як незалежну державу, від того часу Україна відкрила своє Посольство при Європейському Союзі у Брюсселі, і тринадцять держав-членів та Європейська комісія відкрили свої Посольства у Києві. Основні цілі Угоди такі:

• розвивати тісні політичні стосунки через постійний діалог з політичних питань;

• сприяти торгівлі та інвестиціям і гармонійним економічним стосункам;

• забезпечити основу для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, науково-технічного та культурного співробітництва;

• підтримати Україну в її зусиллях зміцнювати демократію та повністю завершити перехід до ринкової економіки.

Угоду укладено на період 10 років, після якого її дія буде автоматично подовжена, якщо тільки Україна або Європейський Союз не захоче припинити дію Угоди. Але це не означає, що вона залишиться незмінюваною. Ця Угода може еволюціонувати у будь-якому напрямку, в якому б забажали Європейський Союз та Україна, залежно від змін у Союзі та Україні, особливо тих, що стосуються досягнень України в напрямку ринкової економіки. Угоду буде переглянуто через три роки або після вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ), якщо це відбудеться раніше. У 1998 р. Європейський Союз та Україна можуть вивчити можливість створення між ними зони вільної торгівлі для подальшого економічного співробітництва.

Угода про партнерство та співробітництво виявляє дух обопільної прихильності до демократії та ринкової економіки, коли обидві сторони можуть зміцнювати політичні, комерційні і культурні зв’язки, прокласти шлях для подальшої економічної інтеграції та визначити розклад майбутніх переговорів про зону вільної торгівлі. Ця Угода більше охоплює вищевказані напрямки, ніж угода 1989 р., і надає відповідні рамки для тіснішої інтеграції України в Європу. З іншого боку, вона поважає існуючі традиційно тісні зв’язки України з її безпосередніми сусідами, що сторони вважають запорукою майбутнього добробуту та стабільності.

Угода передбачає розвиток міцного діалогу між Україною та Європейським Союзом через надання інституційних рамок для регулярних контактів, ці інституційні положення визначають ряд каналів між Парламентами та Урядами Європейського Союзу та України. У разі необхідності будуть проводитись консультації на найвищому політичному рівні, такому як зустріч Президентів чи з Трійкою Європейського Союзу, до складу якої входять представники діючої, минулої та наступної Президенції.

Цей діалог відображатиме прагнення обох сторін сприяти міжнародному миру, безпеці та дотримуватись принципів і положень ОБСЄ (Організації з безпеки та співробітництва в Європі). У цьому контексті Європейський Союз визнає, що підтримка незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України буде внеском у збереження миру й стабільності у Центральній та Східній Європі та на Європейському континенті в цілому.

УПС набула чинності 1 березня 1998 р.

Що таке Угода про партнерство та співробітництво? Короткий довідник з Угоди, підписаної в Люксембурзі 16 червня 1994 року між Європейським Союзом та Україною. Комісія Європейських Співтовариств, Представництво Європейської Комісії в Україні. — 1998.

У відносинах між Україною і ЄС, крім базової — Угода про партнерство та співробітництво, діє ряд угод, які регламентують різні аспекти двостороннього співробітництва. Це, зокрема, такі акти:

Угода між Європейськими співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами (підписана 5.05.1993 р.);

Угода між Урядом України і Комісією європейських співтовариств про заснування представництва Комісії європейських співтовариств України та про його привілеї й імунітети (підписана 17.09.1993 р.);

Угода між Урядом України і Комісією європейських співтовариств про створення Контактної групи щодо вугілля та сталі (підписана 08.06.1994 р.);

Угода між Європейським співтовариством з вугілля та сталі й Урядом України про торгівлю сталеливарними виробами (підписана 15.07.1997 р.); Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським співтовариством з атомної енергії у галузі керованого термоядерного синтезу (підписана 23.07.1999 р.);

Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським співтовариством з атомної енергії в галузі ядерної безпеки (підписана 23.07.1999 р.), а також інші документи, які стосуються сфер науково-технічного співробітництва, мирного використання ядерної енергії, включаючи торгівлю ядерними матеріалами, та ін.