2.16.2. Передумови поширення міжнародних корпорацій як форми господарювання: історичний контекст

Корпорації набули значного поширення внаслідок структурних змін у світовій економіці протягом ХІХ ст. Особливо бурхливо відбувалася концентрація капіталу у сфері виробництва, торгівлі та банківсько-кредитній діяльності починаючи з другої його третини. Тоді в організації економічної діяльності мали місце важливі перетворення, основним змістом яких було таке:

3. унаслідок промислового перевороту другої половини ХІХ ст., який заклав передумови масового та спеціалізованого виробництва, великі підприємства, комерційні структури отримали відчутні переваги в господарській, конкурентній діяльності, що допомогло їм отримувати значно більші прибутки;

4. особливо широко почав використовуватися принцип партнерства, який завдяки застосуванню більш зручних та ефективних механізмів корпоративної обмеженої відповідальності (порівняно з відповідальністю персональної) створював можливості для мобілізації коштів середніх і дрібних вкладників.

Дедалі більше загострювалася боротьба за ринки збуту: збільшення обсягів виробництва (в натуральному виразі це виявлялося в зростанні маси пропонованих на ринку товарів) означало ускладнення процедури їх продажу для виробників та продавців. І за такої ситуації великі підприємства отримували додаткові переваги за рахунок можливості маневрувати ресурсами, краще витримувати цінову конкуренцію. Водночас підприємства дрібні зазнавали труднощів у своїй ринковій діяльності та масово ставали банкрутами.

У результаті відбулася нечувана раніше концентрація та централізація господарської діяльності та власності на виробництві. Причому рівень розвитку цих процесів залишається неперевершеним і сьогодні. Адже за сучасних реалій помітну роль в економічному житті, зокрема в господарській системі провідних ринкових держав (на відміну від тієї ситуації, яка існувала наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.), відіграють підприємства малого та середнього бізнесу.

Наприклад, у Німеччині на зламі ХІХ—ХХ століть менше одного відсотка підприємств контролювали понад 3/4 загальної парової та електричної потужності національної промисловості, що на той період фактично означало контроль над енергетикою країни. Аналогічно відбувалася концентрація банківського капіталу. У Німеччині в 1909 р. дев’ять найбільших берлінських банків контролювали 11,3 млрд DM, тобто 83 % капіталів країни.

Подібні процеси відбувалися і на території України. У багатьох галузях економіки зменшувалася кількість підприємств, але збільшувалися їхні розміри. З 1901 до 1913 р. кількість підприємств з чисельністю працюючих понад 1000 працівників зросла з 17 до 42 одиниць. Особливо популярною формою монополістичних об’єднань в Україні (як і загалом у Російській імперії, до складу якої входила Україна) були тоді синдикати. Вони створювалися у чорній металургії, в металообробній промисловості. У результаті вже на початку ХХ ст. в Україні залишилося тільки одне велике підприємство неакціонерного типу — Сулинський завод, але й воно в 1905 р. перетворилося на акціонерне товариство.

Разом з тим констатація «рекордних» рівнів концентрації та централізації виробництва та капіталів на зламі ХІХ і ХХ ст. аж ніяк не означає тенденції до зниження ролі великих монопольних об’єднань та їх заміщення іншими формами господарювання. Про те, що розвиток подій не є лінійним, свідчать коливання ваги ТНК у загальному обсязі ВВП провідних ринкових країн світу. Наприкінці століття, що минуло, встановилися надзвичайно високі рівні прибутковості міжнародних корпорацій. Так, у США частка 500 найбільших корпорацій у загальному прибутку в країні зросла з 1/3 на початку 50-х років до 2/3 у 90-х роках. Вдалим виявився початок нового століття для лідера за обсягами ринкової капіталізації серед британських компаній (близько 135 млрд фунтів), британо-американської нафтової корпорації British Petroleum Plc. (BP). Завдяки сприятливій кон’юнктурі на світовому ринку енергоносіїв, а також, як вважають представники самої BP, ефективному менеджменту чистий прибуток корпорації в І кварталі 2001 р. виріс порівняно з аналогічними показниками попереднього року на 52 % й становив 2,86 млрд ф. ст. (4,126 млрд дол.). Виріс і обсяг виробництва вуглеводневої сировини — на 13 % для тих самих порівняльних часових відрізків.

Варто згадати і про якісний бік справи, а саме про те, що в сучасному світі у корпорацій є чимало засобів політичного тиску на національні уряди. Саме вони визначають параметри науково-технічного прогресу, впливають на основні показники розвитку торгівлі, руху капіталів, взагалі міжнародної економічної діяльності країн.