Основні форми власності

Форма власності	Характерні риси форми власності
Приватна власність	Це відносини власності, при яких економічна особа відособлена, незалежно від інших здійснює функції розпорядження і присвоєння, і всі права сконцентровані в руках цієї особи
Приватна власність окремого працівника (індивідуальна трудова приватна власність)	У цьому випадку всі права власника сконцентровані в окремій фізичній особі — окремій особистості, родині
Колективна форма приватної власності (кооперативи, товариства, акціонерні підприємства)	Ця форма власності містить елементи суспільного розпорядження і присвоєння багатства, тобто є перехідною до суспільних форм власності
Державна власність	У цьому випадку абсолютні права власності перебувають у держави
Суспільна власність	Це такі відносини власності, за якими різні економічні особи спільно здійснюють розпорядження, присвоєння і повноваження власника

Суспільство формує права приватної власності. Вони завжди менше ніж потенціальні можливості приватних власників. Держава через податки регулює формування доходів, забороняє використовувати капітал для деяких видів діяльності, здійснює ліцензування, встановлює порядок спадкування, розробляє нормативи з технічної безпеки робіт та екології, порядок залучення робочої сили тощо.

Державна власність – це закріплення прав контролю об’єктів за державою, що повинен забезпечувати реалізацію інтересів всього суспільства, реалізацію стабілізаційної політики, виробництво низки «суспільних» товарів та послуг.

В Україні державна власність розподілена на загальнодержавну та комунальну.

Державна та приватна власність можуть бути об’єднані та створювати комбіновану власність. Це може бути реалізовано через пайову або акціонерну форму, коли володарями часток в об’єкті власності стають приватні особи, організації та держава.

6. Підприємництво. Організаційні форми підприємництва в сфері гостинності

Зміна форм власності безпосередньо впливає на розвиток підприємницьких структур у сфері послуг.

Підприємництво — це ініціативна діяльність, пов'язана з комерційним ризиком і спрямована на пошук найкращих способів використання ресурсів, що ведеться з метою отримання доходу і збільшення власності.

Дослідники Гарвардського медичного центру розробили тест для з'ясування творчих здатностей людини в різноманітних сферах - від областей образотворчих мистецтв до сфери бізнесу. Вони виявили, що тільки 1% людей обдаровані «винятковим творчим потенціалом», тобто тим типом, що зв'язується з видатними досягненнями в області мистецтва і підприємницької діяльності; інші 10% володіють «високим творчим потенціалом». Ще 60% володіють «помірним творчим потенціалом». Ця категорія ілюструється на прикладі шеф-кухаря, що створює оригінальне меню; технолога, що розробив нову рецептуру виробу. Менш 30% людей взагалі не проявляють творчу активність або проявляють у дуже малому ступені. Вони проводять більшу частину життя, виконуючи свою роботу на робочих місцях, а розважаються пасивним образом, віддаючи перевагу телебаченню.

Підприємництво - це творчість

Англійський економіст Ф. Кларк, говорячи про підприємництво, підкреслював, що його суть «полягає не стільки у витягу максимального прибутку, скільки в задоволенні, що одержують люди від таких нематеріальних факторів, як незалежність, творчий характер роботи і особливо спосіб життя, які ніколи не можна виміряти цифрами прибутків і збитків».

Найманий робітник за визначенням не занадто заповзятливий. Як правило, він витрачає більше часу на те, щоб зберегти свою роботу, чим на те, щоб її виконати. Якщо в людині є підприємницька жилка, вона скоріше буде мати свою компанію, чим працювати в чужій. І кращі завжди будуть шукати найменшу можливість почати власну справу.

Найважливішими принципами підприєництва є самостійність та незалежність господарюючих суб’єктів. В основі їх поводження лежать внутрішні спонукання до дій. У тісному взаємозв’язку з самостійністю знаходиться принцип власної економічної зацікавленості та відповідальності. Власна вигода є спонукальним фактором підприємницької діяльності, але в сучасних умовах власний інтерес підприємця все більш переплітається з колективними інтересами фірми або компанії. Завдяки самостійності підприємець бере на себе власну відповідальність за результати своєї діяльності. Зацікавленість та відповідальність разом змушують підприємця працювати в жорсткому режимі.

Підприємцем, або суб’єктом підприємництва, відповідно до прийнятого законодавства може бути громадянин країни, що признаний дієспроможним у встановленому законом порядку. Громадяни інших країн та особи без громадянства можуть виступати як підприємці у межах їх прав, встановлених законодавством країни.

Отже, як основні ознаки підприємницької діяльності можна виділити:

• підприємницьку ініціативу;

• комерційний ризик і господарську відповідальність;

• комбінування факторів виробництва;

• новаторство.

Таблиця 3