1.1. Теоретичні підходи до визначення поняття «гостинність»

Поняття «гостинність» старе, як саме людство. Перші згадування про гостинність ідуть з глибин століть. Його розвиток починається з найдавнішої традиції переломлювати хліб з мандрівниками й закінчується діяльністю конгломератів індустрії гостинності. Еволюція індустрії гостинності в історичному плані відповідає періодам розвитку людського суспільства:

• стародавній період;

• Середньовіччя;

• Новий час;

• сучасний період.

Згадування про перші підприємства індустрії гостинності зустрічаються в античних манускриптах, один з яких пов’язаний з стародавньою східною цивілізацією - кодекс царя Вавилонії Хаммурапі, що був написаний приблизно в 1700р до н.е. Саме в цьому документі визначалися правила, які повинен був виконувати хазяїн таверни і за відхилення від яких, мав бути покараний. Отже гостинність — одне з основних (базових) понять людської цивілізації.

Англійське слово «hospitality» (гостинність) - походить від старофранцузького «hospice» і означає будинок, що приймає мандрівників. Життя людини являє собою постійний рух у часі та просторі. Простір людського життя можна підрозділити на два поля діяльності або два поля поведінки людини. По-перше, замкнутий простір — це родина, де людина виконує свої основні функції (харчування, відпочинок, розвиток, відтворення роду та інше). Саме в родині людина почуває себе як «свій серед своїх». По-друге, розімкнутий простір — це увесь навколишній світ, де людина - гість і де вона повинна стати «своєю серед чужих», що можливо тільки за наявності гостинності інших людей.

Отже, як же можна визначити гостинність? У самому загальному виді гостинність — це люб'язність і привітність у прийомі гостей. Цей вираз можна представити у вигляді наступної формули гостинності:

Гостинність = Достоїнство + Повага + Люб'язність

В інших літературних джерелах підкреслюється, що гостинність — це серйозний елемент турботливого обслуговування, універсальний суспільний інститут, що забезпечує гостеві прийом і турботу.

Гостинність — це гармонічне сполучення виробництва послуг, комфортного середовища відпочинку й відповідальної поведінки обслуговуючого персоналу з метою задоволення потреб гостей при гарантії їхньої безпеки, фізичного й психологічного комфорту.

Трохи інакше індустрія гостинності визначається в тлумачному словнику Уебстера. Вона розглядається як сфера підприємництва, що складається з видів обслуговування, які опираються на принципи гостинності - щедрість і дружелюбність до гостей.

Аналогічне визначення гостинності дає В.І. Даль: «Гостинність – це щирість в прийомі та частуванні гостей, безвідплатний прийом та частування мандрівників».

В професіональній літературі часто застосовується термін «індустрія туризму та гостинності», тим самим підкреслюючи особливу роль індустрії гостинності в структурі сучасного туризму. Взаємозв’язок між туризмом та гостинністю показана на рис. 1.1.

Гостинність також можна визначити і як вид економічної діяльності, результатом якої є виробництво особливого «продукту», придатного до вживання тільки в момент його пропозиції споживачеві.

Рис.1.1. Взаємозв’язок між туризмом та гостинністю

В сучасних умовах «продукт гостинності» створюється в сфері послуг або третинному секторі економіки. Сфера послуг включає оптову й роздрібну торгівлю, транспортні підприємства, біржі, кредитні й страхові інститути, ярмарки і комерційно-виставочні комплекси, освітні заклади, туристські підприємства, готелі та ресторани, телекомунікації. У рамках сфери послуг розвивається індустрія гостинності, основними галузями якої є готельне господарство, ресторанний бізнес, масове харчування, організація конференцій, туризм, індустрія відпочинку та розваг.

Крім сфери послуг (третинного сектора економіки) виробнича діяльність здійснюється у виробничому секторі, що включає видобувну та переробну промисловість, будівництво, сільське господарство.

Загальносвітовою тенденцією є швидкий розвиток сфери послуг і галузей гостинності в тому числі. Наприклад, темпи росту сфери послуг у всіх країнах світу у два рази перевищують темпи росту виробничої сфери (табл. 1).

Співвідношення секторів в економіці країни залежить від ступеня розвитку суспільства. В індустріально розвинених країнах частка працівників, зайнятих у сфері послуг, майже у вісім разів перевищує зайнятість у сільському господарстві і у два рази - в промисловості. Економічний розвиток України також відображає загальносвітові тенденції. Так, в 2006 р. частка зайнятих у сільському господарстві України становить 10% (США - 3,5%); в промисловості - 26,7% (15,7%); в сфері послуг - 35,4% (73,6%); в інших галузях - 19,7% (7,1%).

Таблиця 1