70. Перспективи інтеграції фінансів в державах єс

Винятково важливою особливістю європейської інтеграції є перерозподіл ресурсів серед країн-членів ЄС. Воно стало можливим завдяки зростанню бюджету ЄС до нинішніх, нехай і скромних показників, що складають 1% ВВП Євросоюзу.

Перерозподіл фінансів придбало особливу важливість, коли в ЄС почали вступати відносно бідні країни. Після розширення 2004 року, розходження в рівні економічного розвитку серед країн-членів ЄС різко зросли. Якщо підрахувати показники зробленого національного продукту на душу населення, то 12 країн ЄС з нинішніх 25 перевищують середній рівень, у той час як 13 країн мають показники нижче, а часом і вдвічі нижче середнього. З прийняттям Болгарії і Румунії в 2007 році, у ЄС-27 нижній рівень добробуту буде складати всього 34-35 % від середнього по Союзі.

Перерозподіл коштів у ЄС проводиться з розрахунком на багаторічну перспективу. Фінансова вага проблем і викликів, пов'язаних із процесом розширення, повною мірою проявиться в 2007-2013 роках. Сценарії, розроблені незалежними дослідницькими групами до лютого 2004 року, коли були опубліковані плани Європейської Комісії на 2007-2013 роки, враховували широкий набір можливостей, включаючи радикальні реформи сільськогосподарського сектора і витрат на проведення політики єдності. З появою же публікації Комісії на цю тему, фокус дискусії змістився на обговорення розмірів бюджету ЄС.

Нижче приведені три помірних і два радикальних сценарії перерозподілу засобів серед країн-членів ЄС на період 2007-2013 років. Ці сценарії відбивають ту дискусію, що розгорнулася щодо розмірів бюджету Євросоюзу, можливої позиції по фінансових питаннях країн-членів ЄС, ефективності трансфертів усередині Співтовариства і напрямку раніше початих реформ.

Перший сценарій ідентичний пропозиціям Єврокомісії. Він відштовхується від нинішньої (2000-2006 рр.) структури витрат. Витрати, спрямовані на підвищення конкуренції в Європі вважаються першочерговими. Ще один важливий елемент - це впровадження механізму загальної корекції для рішення фінансових проблем.

Другий сценарій припускає, що переможе точка зору країн-донорів, що пропонують обмежити бюджет ЄС 1% від його ВВП. У ньому, як і у всіх інших сценаріях, передбачається, що прямі дотації фермерам і адміністративні витрати зменшуватися не будуть, як не занадто вигідні і важко піддаються скороченню.

Третій сценарій стосується розмірів бюджету ЄС, являє собою компроміс між пропозиціями Єврокомісії і країн-донорів. Структура витрат подібна першому і другому сценаріям.

Четвертий і п'ятий сценарії описують шлях радикальних реформ. Четвертий сценарій під девізом "більше конкуренції", залишає витрати на "розвиток ЄС" такими ж, як пропонує Єврокомісія. Необхідні скорочення витрат проводяться за рахунок бідних країн. У цьому сценарії пропонується зменшити витрати на "підтягування" бідних країн-членів до рівня багатих на третину від того рівня, що зараз пропонується Європейською Комісією. Скорочення програм, спрямованих на проведення "політики єдності" досягне 42 мільярдів у 2013. У 2013 році витрати по них складуть приблизно половину від рівня 2006 року, тобто року, що передує вступу в ЄС Болгарії і Румунії.

У п'ятому сценарії, за назвою "більше єдності", витрати на проведення цієї політики залишаються без змін, а зменшуються витрати на "розвиток ЄС". Лише в цьому проекті упор робиться на перерозподіл фінансів на користь бідних країн і регіонів. Частка незмінних статей витрат (у всіх сценаріях вона містить у собі витрати на адміністрування і керування) складає 80% бюджету, запропонованого на 2007 рік Європейською Комісією. Це означає, що інші статті повинні "піти під ніж" у випадку урізування бюджету до 1% ВВП Союзу. Аналіз витрат на сферу керування показує, що в перші роки витрати на неї практично не будуть зменшуватися. Після 2007 року ситуація почне повільно мінятися і відносна вага платежів фермерам і бідним країнам буде зменшуватися, а витрати на розвиток почнуть зростати.

Для бідних країн-членів найбільш важливим є те, наскільки доступними для них виявляться трансферти по лінії "політики єдності". Єврокомісія пропонує, щоб такі трансферти розподілялися між новими і старими членами приблизно нарівно. У першому і п'ятому сценаріях передбачається, що нові члени ЄС зможуть одержувати в рік трансфертів у розмірі приблизно 4% від їхній ВВП, Мальта і Чехія по 3%, Кіпр і Словенія близько 2% свого ВВП. В другому сценарії всі ці країни змушені будуть задовольнятися скромними 2%, а інші, більш бідні одержать близько 3% від усього ВВП.

Навіть у цьому урізаному варіанті фінансової допомоги новим членам, частина, що приходиться на старих членів ЄС буде складати усього третину, замість половини, як було запропоновано Комісією.

Сценарій радикальних реформ веде до значних змін, але що стосується окремих країн, тут можливі різні варіанти. Це приводить до думки, що загальний механізм коректування витрат, запропонований Комісією, є важливою умовою проведення будь-якої серйозної реформи з перерозподілі у фінансових потоків. Тим більше, що він попереджає утворення серйозного дефіциту коштів, що саме по собі повинно зробити країни-члени більш сприйнятливими до необхідних змін у відношенні бюджету ЄС.

У пошуку необхідного компромісу виняткове значення має позиція Німеччини. "Пакт про Стабільність і Зростання" визначає граничну величину бюджетного дефіциту для будь-якої країни - це 3%. Німеччина, будучи основним стовпом європейського бюджету, уже протягом декількох років веде боротьбу зі своїм бюджетним дефіцитом. У той же час її фінансовий внесок у бюджет ЄС перевищував 0,5% ВВП у 1997-2000 рр. і 0,38% у 2001-2003рр. Запропоновані недавно послаблення в "Пакті про Стабільність і Зростання" можуть стати тим засобом, що поліпшить відносини між ЄС і Німеччиною.

Хоча дискусія про фінансові плани на 2007-2013 роки може бути довершена й у червні 2005р., не можна виключити і те, що переговори можуть затягтися ще на рік. Це значить, що перше рішення, що буде прийнято по трансфертах для нових країн-членів, може мати вирішальне значення. Якщо перший досвід використання коштів новими країнами-членами ЄС виявиться дуже успішним або хоча б прийнятним у більшості країн, - подальших ускладнень не передбачається. Якщо ж усе вийде навпаки, і більшість країн почнуть випробувати значні труднощі у використанні коштів, - дискусія про фінансові перспективи на 2007-2013 роки може завершитися для них дуже невигідно. Ті, хто призиває до складання меншого бюджету ЄС, одержать серйозні козирі.

Головний висновок нашого дослідження полягає в тому, що якщо шість основних країн-донорів процвітають в зменшенні бюджету ЄС до 1% ВВП Євросоюзу, наслідку такого зменшенні будуть дуже серйозні, незважаючи на заяви про те, що витрати на підтримку нових країн-членів скорочуватися не будуть. Практично неможливо прийти до серйозного компромісу, не зачіпаючи інтересів однієї з двох груп країн (або старих, або нових членів Євросоюзу). А це може привести до серйозної кризи Союзу вже найближчим часом .