50. Регулювання фінансового ринку

Регулювання фінансового ринку повинно передбачати встановлення правил інвестиційного процесу, обов'язкових для всіх – і для дрібних, і для великих інвесторів. Весь досвід економічного розвитку показує, що висока якість фінансових активів підвищує якість ринку і тим самим стимулює економічне зростання.

По-перше, високоякісний, добре відрегульований фінансовий ринок знижує загальний ризик, який міжнародні інвестори пов'язують з конкретною країною.

По-друге, якісний, добре відрегульований ринок – це незамінний інструмент для залучення в процес економічного розвитку всього обсягу заощаджень населення.

По-третє, висока якість фінансового ринку підвищує динамічність системи та її репутацію, що дуже важливо для того, щоб населення поступово схвалило перехід до ринкової економіки.

Основними завданнями здійснення державного регулювання фінансового ринку є;

• проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;

• захист інтересів споживачів фінансових послуг;

• створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;

• створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

• забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;

• додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;

• запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;

• контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;

• сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

До основних напрямів державного регулювання фінансового ринку належать регулювання:

1) процедур випуску та обігу фінансових активів;

2) різних видів фінансової діяльності, таких як торгівля фінансовими активами, валютними цінностями, наданням кредитних, страхових послуг, емісійна діяльність тощо;

3) діяльності конкретних фінансових інститутів (комерційних банків, страхових, інвестиційних компаній, пенсійних фондів та інших посередників);

4) діяльності іноземних учасників ринку.

Державне регулювання діяльності фінансового ринку здійснюється шляхом:

• ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;

• нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;

• нагляду за діяльністю фінансових установ;

• застосування вповноваженими державними органами заходів впливу;

• проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

Одним із найбільш складних секторів фінансового ринку з питань його законодавчого регулювання є ринок цінних паперів. Чинне законодавство містить основні положення, що захищають права інвестора та накладають на емітента обов'язки щодо розкриття інформації.

Основними проблемами сучасного фондового ринку України визначено:

- розбудову інфраструктури фондового ринку;

- запровадження системи моніторингу фондового ринку;

- стабілізацію ринку облігацій внутрішніх державних позик;

- вдосконалення системи захисту прав інвестора;

- розвиток нормативно-правової бази;

- інформування та підвищення обізнаності населення стосовно питань функціонування фондового ринку.

Щодо грошового ринку та ринку банківських позичок, слід відзначити такі положення.

По-перше, специфічність грошового ринку як сфери фінансового ринку в чинних законах не відображена.

По-друге, грошовий ринок і ринок банківських позичок потребують норм, що забезпечують, насамперед, підвищення ліквідності інструментів.

По-третє, захист прав інвесторів, емітентів та професійних учасників фінансового ринку, а також підтримка ліквідності на грошовому ринку застосовується до кожного інструменту відповідно до норм права. Слід зазначити, що в Україні до цього часу немає закону, на якому б базувалася вся система норм стосовно одного з найважливіших інструментів – векселя.

По-четверте, ринок банківських позичок традиційно високорегульований. Здійснюється пруденційний банківський нагляд (система банківського нагляду, за якої головна увага органів нагляду зосереджується на регулярному проведенні оцінювання загального фінансового стану, спрямований на захист прав вкладників та акціонерів банку, підтримку ліквідності банківської системи).

Основними органами державного регулювання фінансового ринку в Україні є:

- щодо ринку банківських послуг – Національний банк України;

• щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

• щодо інших ринків фінансових послуг – спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Таким чином, від того, наскільки досконало і широко ведеться регулювання ринку фінансових послуг, залежить його позитивний розвиток.

За допомогою законів та нормативних актів держава впливає на поведінку учасників ринку і, певною мірою, спрямовує розвиток ринку в заданому напрямі.