3. Міжнародний фінансовий ринок.

Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає в тому, аби за допомогою акумуляції вільних фінансових ресурсів у деяких країнах забезпечити між ними їхній перерозподіл для постійного економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій визначеного доходу. Залучення ресурсів на міжнародному фінансовому ринку розширює фінансові можливості кожної держави, що взагалі сприяє вирівнюванню їхнього економічного розвитку і створенню умов для підвищення суспільного добробуту.

Міжнародний фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів серед національних фінансових ринків. Разом з тим фінансові ринки економічно развитих країн - США, Англії, Німеччини, Франції, Швейцарії самі створили систему переміщення капіталів за границі своєї країни і сприяли виникненню великих міжнародних фінансових центрів .

Об'єктивною основою цього процесу став розвиток міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація з огляду на це виробництва. Треба вказати також, що відбувався процес концентрації і централізації фінансового капіталу. Нині міжнародні фінансові ринки – це величезні фінансові центри, що мобілізують і перерозподіляють в усьому світі значні обсяги фінансових ресурсів. У цих центрах здійснюється переважна більшість усіх міжнародних валютних, депозитних, кредитних і страхових операцій.

Міжнародний фінансовий ринок має три склади: міжнародний ринок грошей (валютний ринок); міжнародний ринок кредитних ресурсів; міжнародний ринок цінних паперів. Ринок кредитних ресурсів і ринок цінних паперів у фінансовій літературі часто називають ринком капіталів. Таке трактування задоволене закономірне, оскільки фінансові ресурси, що функціонують на зазначених ринках, дають їх власнику визначений доход. Проте ці ринки розрізняються за своїми характерними ознаками. При одержанні засобів на кредитній основі їхній власник не змінюється. При купівлі цінних паперів власник засобу міняється. Є визначені відмінності й в одержанні доходу на вкладені кошти. Тому, на нашу думку, ці міжнародні фінансові ринки варто розглядати окремо. Валютні ринки виникли і швидко розвилися з огляду на розвиток міжнародних економічних зв'язків, насамперед міжнародної торгівлі. Нині оборот міжнародних валютних операцій складає 1,5 трлн. дол. США на рік. Валютний ринок – це купівля і продаж іноземної чи валюти цінних паперів в іноземній валюті на основі попиту та пропозиції.

Потреба в іноземній валюті виникає насамперед в імпортера для купівлі товарів за кордоном. Господарські структури, що експортують продукцію, одержують виторг в іноземній валюті, яку необхідно продати і купити національну валюту. Іноземна валюта потрібна також інвесторам, юридичним і фізичним особам, що ведуть міжнародні розрахунки.

Міжнародні валютні ринки є світові і регіональні. До світового ринку належать валютні ринки всіх країн. Найбільшим світовим валютним ринком є лондонський, на якому проводиться майже половина усіх валютних операцій. У залежності від ступеня організованості, валютний ринок є біржовим і позабіржовий. Біржовий ринок найбільш дешевий і організований. Учасниками міжнародних валютних ринків є банки, банкірські будинки, брокерські фірми і великі корпорації. Банки, що одержало право проводити валютні операції на міжнародних ринках, називаються уповноваженими чи валютними банками.

Міжнародний ринок кредитних ресурсів – це специфічна сфера руху засобів між країнами. Кредитні ресурси на міжнародному ринку рухаються на загальновідомих принципах, а саме принципах обов'язкового повернення засобу, терміновості, платності і забезпеченості.

В умовах товарно-грошових відносин і особливостей виробничого циклу завжди буде складатися ситуація, якщо частка фінансових ресурсів буде вільною. Звичайно, вона буде надходити на ринок кредитних ресурсів. Нарешті, вільні засоби накопичуються в банках і фінансових установах, а потім розміщаються в тих країнах, де є потреба в додаткових інвестиціях.

Можна дійти висновку, що головне призначення міжнародного ринку кредитних ресурсів – своєчасна мобілізація вільного засобу і подальше їхнє використання в інших країнах, де нині є в них нагальна потреба і вони можуть дати найвищий доход.

Ринок кредитних ресурсів зміцнює фінансове положення в цілому у світі й в окремих країнах зокрема. Він розширює фінансові можливості кожної держави, дає можливість уникнути фінансової кризи, скоротити витрати виробництва й обороту в державі.

Міжнародний ринок кредитних ресурсів сприяв розвитку міжнародних розрахунків, економії часу й ефективному використанню капіталів, збільшенню нагромаджень у світовому господарстві.

З інституційної точки зору міжнародний ринок кредитних ресурсів - це сукупністю установ і організацій, за допомогою яких здійснюється рух капіталів у сфері міжнародних економічних зв'язків. У ролі кредиторів виступають приватні банки, фірми, страхові компанії. Аналогічно одержувачами кредитів виступають приватні компанії, уряди деяких країн.

Кредити надаються коротко -, середньо - і довгострокові. У залежності від суб'єкта кредитування кредити поділяються на частки, уряду і кредити міжнародних фінансових організацій. Міжнародні кредити поділяються також на забезпечені і банківські.

Забезпечені кредити надаються під цінні папери, нерухоме майно, векселі, товарні документи. Банківські кредити надаються самими надійними позичальникам під вексель. По призначенню міжнародні кредити поділяються на зв'язані і фінансові. Зв'язані мають строго цільовий характер, тобто направляються на закупівлю визначених чи товарів оплату послуг.

Фінансові кредити не мають цільового призначення і можуть бути використані на розсуд позичальника, тобто бути спрямованими на будь-які цілі, включаючи погашення, на капітальні вкладення і цінні папери та інші мети.

Міжнародний ринок цінних паперів – ця також форма мобілізації капіталів з метою задоволення виробничих потреб. Проте вона особлива, її суть полягає в тому, що юридична чи фізична особа, віддаючи власні засоби, одержує фінансовий документ, що надає право його власнику одержати в майбутньому готівку, що чи не завжди майже ніколи не збігається з номіналом цінного папера.

До числа цінних паперів належать акції, облігації, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання, чеки, векселі й інші документи. Цінні папери – це представники реального капіталу, вони засвідчують право власності на капітал.

З економічної точки зору поява цінних паперів обумовлена потребою розвитку економіки в кожній країні й у світі в цілому. Розвиток економіки вимагав усе більше і більше капіталів, а комерційні банки не могли задовольнити цю потребу, тому були випущені в оборот цінні папери. За допомогою цього фінансового інструмента, а також за допомогою ринку кредитних ресурсів стало можливої мобілізувати капітали їхніх власників з подальшою передачею цього засобу різним позичальникам для виробництва матеріальних благ і виконання робіт.

Тому ринок цінних паперів є специфічною формою розподілу фінансових ресурсів між підприємницькими структурами, причому отриманий прибуток на притягнуті засоби має вирішальне значення.

Міжнародний ринок цінних паперів розвився уздовж другої половини 20 сторіччя, було зняте обмеження в національних законодавствах на вивіз капіталу.

До кінця 20 сторіччя сума щорічних облігацій, що продаються на міжнародних фондових ринках, перевищує 500 млрд. дол. США. Усього у світі щорічно обертається акцій і облігацій на астрономічну суму понад 40 трлн. дол. США.

Слід зазначити, що вдале розміщення цінних паперів на міжнародних ринках, а ще головніше - ефективне використання притягнутого засобу забезпечують досить стабільний розвиток економіки країни ринкового напрямку.

У цьому плані характерним є Євроринок, де продаються єврооблігації й євроакціії. Основними фінансовими центрами, де торгують європаперами, це - Лондон, Цюріх, Люксембург. Єврооблігації складають значну частину міжнародного ринку. Більше всього їх випускають у доларах США. Головними позичальниками засобу є уряди деяких західноєвропейських країн і транснаціональні корпорації.

38