Тема 9: місцеві фінанси.

План

1. Сутність та призначення фінансових ресурсів місцевих бюджетів.

2. Характеристика доходів місцевих бюджетів.

3. Характеристика видатків місцевих бюджетів.

Література:

1. Декрет України “Про місцеві податки та збори”. Негоціант, № 42, 27.10.93 г.

2. Закон України “Про державний бюджет на 2004 рік”.

3. Закон України “Про місцеве самоврядування”. Урядовий кур’єр, 31.07.97 р.

4. Василик В.В., Павлюк Д.В., Державні фінанси України. : К., “Вища школа”, 2003 р.

1. Сутність та призначення фінансових ресурсів місцевих бюджетів.

Обов’язковим компонентом демократичного державного устрою є місцеве самоврядування, сутність якого полягає у тому, що його здійснює безпосередньо населення через вільно обрані ним представницькі органи.

Для виконання функцій, які покладені на територіальні органи влади та управління, вони наділяються певними майновими та фінансово-бюджетними правами. У законі України “Про місцеве самоврядування” закріплене саме поняття – “самоврядування”, покликане забезпечити розвиток ініціативи та самостійності громадян у вирішенні питань соціально-економічного розвитку територій, охорони навколишнього середовища, реалізації громадянських прав. У ньому відображене економічне підґрунтя місцевого самоврядування (природні ресурси, комунальна власність, територіальні утворення, а також інша власність, що виступає джерелом отримання доходів місцевого бюджету), визначено склад фінансових ресурсів місцевого самоврядування, а також закріплено важливі положення про те, що територіальні органи влади самостійно розробляють, затверджують, виконують свої бюджети, при цьому втручання вище названих органів у бюджетний процес не допускається!

Що ж уявляють собою місцеві, або як ще х називають регіональні (територіальні) фінанси? У чому полягає їх економічна сутність, призначення, склад?

Регіональні фінанси є важливою частиною фінансової системи держави і охоплюють регіональні або місцеві бюджети (бюджети областей, міст, районів, районів у містах, сільських та селищних) та фінансів суб’єктів господарювання, які використовуються для задоволення регіональних (територіальних) потреб. Вони забезпечують фінансування широкого кола заходів, пов’язаних із соціально-культурним та соціально-побутовим обслуговуванням населення.

Таким чином, регіональні (місцеві) фінанси – це системам економічних відносин, посередництвом яких розподіляється та перерозподіляється націон6альний доход (НД) на економічний та соціальний розвиток територій.

Однією із важливіших складових частин фінансової системи держави є місцеві (регіональні) фінанси, які охоплюють регіональні бюджети, бюджети адміністративно-територіальних одиниць та фінанси суб’єктів господарювання, які використовуються для задоволення регіональних потреб. Регіональні фінанси забезпечують фінансування широкого кола заходів, пов’язаних із соціально-культурним та комунально-побутовим обслуговуванням населення.

Місцеві (регіональні) фінанси – це система економічних відн6осин, посередництвом якої розподіляється та перерозподіляється національний доход на економічний та соціалшьн6ий розвиток територій.

Через регіональні фінанси держава активно проводе соціальну політику. На основі надання регіональним органам влади для їх бюджетів здійснюється фінансування народної освіти, охорони здоров’я, комунального обслуговування населення. При цьому коло фінансових заходів розширюється. За рахунок засобів регіональних бюджетів стали фінансуватися не лише загальноосвітні школи, але і вищі учбові заклади, крупні об’єкти охорони здоров’я, заходи щодо внутрішньої безпеки, правопорядку, охорони навколишнього середовища та ін.

За допомогою регіональних фінансів держава здійснює вирівнювання рівнів економічного та соціального розвитку територій, які у результаті історичних, географічних, військових та інших умов відстали у економічному та соціальному розвитку від інших регіонів країни. Для цього розробляються регіональні програми, засоби на їх здійснення формуються за рахунок джерел доходів бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць, також доходів вище стоячих бюджетів. При цьому регіональним бюджетам виділяються відрахування від державних податків, але частіше за все субвенції, тобто фінансові ресурси, які надаються з вище стоячих бюджетів на певні цілі (розвиток охорони здоров’я, дорожнє будівництво, комунальні об’єкти та ін.).

Головним напрямком використання регіональних фінансів є фінансове забезпечення соціальної та часткове виробничої структури. Основним джерелом її фінансування стали бюджетні асигнування та засоби суб’єктів господарювання (виробництва, організації).

Економічна сутність регіональних бюджетів проявляється у їх призначенні. Вони виконують наступні функції:

1. формування грошових фондів (які є фінансовим забезпеченням діяльності регіональних органів влади);

2. розподіл та використання цих фондів між галузями народного господарства;

3. контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств, організацій, закладів, підвідомчих місцевих органів влади.

За сучасних умов у багатьох країнах спостерігається регіоналізація економічних та соціальних процесів, які виражаються у передачі функцій регулювання цих процесів від центральних рівнів державної влади до територіальних. Отже, роль територіальних органів влади посилюється, а їх величина – це переважна частина місцевих фінансових ресурсів держави.

У складі регіональних фінансів виділяють у якості головної їх частини – місцеві бюджети, інша важлива частина – засоби суб’єктів господарювання:

• фінансові ресурси підприємств, які знаходяться у муніципальній власності (тобто комунальні підприємства);

• фінан6сові ресурси підприємств, фірм, організацій, які використовуються ними на фінансування соціально-культурних та житлово-комунальних об’єктів. Суб’єкти господарювання будують та набувають житлові будинки, квартири, дитячі дошкільні заклади, медичні заклади, об’єкти для відпочинку;

• третьою складовою територіальних фінансів є територіальні позабюджетні фонди, джерелом їх формування виступають добровільні внески підприємств та населення, спеціальні внески (доходів від аукціонів, штрафів за забруднення навколишнього середовища, нераціональне використання природних ресурсів, за псування або втрату пам'ятників історії та культури).

Отже основною складовою частиною регіональних фінансів є регіональні (місцеві) бюджети. До них належать бюджети областей, міст, районів, селищ.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” регламентує порядок формування та використання фінансових ресурсів місцевих бюджетів у нашій державі.

Економічна сутність регіональних бюджетів проявляється у їх призначенні. Вони виконують наступні функції: формування грошових фондів, що служать фінансовим забезпеченням діяльності регіональних органів влади, розподіл та використання цих фондів між галузями народного господарства; контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств, організацій та закладів підвідомчих місцевих органів влади.

Важливе значення мають регіональні бюджети у здійсненні загальнодержавних економічних та соціальних завдань – у першу чергу у розподілі державних засобів на утримання та розвиток соціальної інфраструктури суспільства.

За сучасних умов все у більшій ступені регіональні органи влади покликані забезпечити комплексний розвиток територій, пропорційний розвиток виробничої та невиробничої сфер на підвідомчих територіях. Значно збільшується їх координаційна функція в економічному та соціальному розвитку регіонів. Зазначені факти викликають необхідність подальшого розширення та зміцнення фінансової бази регіональних органів влади, рішення низки проблем, пов’язаних з удосконаленням методів формування та використання фінансових ресурсів регіонів.

Загалом на Україні більше 13 тисяч місцевих бюджетів, найбільш чисельна група – це сільські, селищні, та місцеві бюджети. Слід зазначити, що бюджети місцевого самоврядування не включаються у інші місцеві бюджети та у держбюджет України. За кожним рівнем бюджету закріплені свої види доходів та їх джерела. Розмежування доходів, закріплених за бюджетами різних рівнів здійснюються Радами народних депутатів (обласними, міськими, Верховною Радою АРК, міст Києва та Севастополя) з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного становища відповідних територій, населених пунктів відповідно до уявлень Рад більш низьких рівнів.