2. Основні поняття страхування.

Страхування – це дещо специфічна підсистема фінансів, яка має декілька визначень, що розкривають її суть і економічне призначення й дають змогу усвідомити сам процес страхування. До їх числа належать такі поняття:

Страховики – це юридичні особи, створені у формі акціонерних , повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю, що одержали у встановленому порядку ліцензії на здійснення страхової діяльності.

Страхувальники – це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до чинного законодавства.

Об’єкт страхування – це конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи. Цей інтерес може складати майно, життя, здоров’я, відповідальність, яким може бути завдано шкоди стихійним лихом, нещасним випадком або іншою страховою подією.

Страхова відповідальність – обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування чи страхову суму при обговорених наслідках, страхових випадків, що відбулися. Обсяг страхової відповідальності складає встановлений умовами страхування перелік конкретних страхових випадків. У залежності від їхнього числа розрізняють широкий і обмежений обсяг страхової відповідальності. Обмеження обсягу страхової відповідальності зв'язано, як правило, прагненням страховика забезпечити необхідну фінансову стійкість страхових операцій. У практиці міжнародного страхування термін «страхова відповідальність» відповідає терміну «страхове покриття».

Одержувач страхового відшкодування чи страхової суми – фізична чи юридична особа, якій за умовами страхування надане право на одержання відповідних коштів: майновому страхуванню – це страхувальник, по соціальному й особовому страхуванню – або страхувальнику. А по настанню смерті – фізична особа, що за умовами страхування виступає як посмертний одержувач страхової суми, пенсії, допомоги. У міжнародному страхуванні у відношенні зазначеної особи застосовується термін – вигодонабувач.

Страхове свідоцтво – документ, що засвідчує факт страхування майна чи особового страхування. У міжнародній страховій практиці називається страховим полісом.

Страхова сума – розмір коштів, на який фактично застраховане майно, життя, здоров'я. По майновому страхуванню страхова сума не може перевищувати реальної вартості застрахованого майна. По соціальному – установлених розмірів пенсій і посібників. По особовому страхуванню розмір страхової суми визначається бажанням страхувальника і залежить, як правило, від його матеріальних можливостей, оскільки, чим більше страхова сума, тим вище величина страхового внеску.

Страхове забезпечення – відношення страхової суми до вартості застрахованого майна. Максимальне страхове забезпечення становить 100%.

Страховий тариф – виражена в гривнях плата з одиниці страхової суми чи процентна ставка від сукупної страхової суми. Є основою для формування страхового фонду. У спеціальній літературі називається також тарифною брутто-ставкою, що складається з нетто-ставки, призначеної для виплат страхового відшкодування страхових сум, і навантаження до нетто-ставки, необхідної для накладних витрат страховика, зв'язаних із проведенням страхування.

Страховий внесок (страховий платіж) – плата в гривнях із сукупної страхової суми. У міжнародному страхуванні називається страховою премією. Страховий внесок обчислюється як добуток страхового тарифу на число сотень страхової суми. Якщо тарифом є процентна ставка, то страховий внесок визначається як добуток цієї ставки на сукупну страхову суму, ділене на 10. У залежності від умов страхування внесок може бути разовим чи сплачуватися періодично, на виплат.

Термін страхування – період, на який застраховані об'єкти страхування. Обов'язкове майнове і соціальне страхування є безстроковим. По добровільному майновому й особовому страхуванню термін страхування строго обумовлений договором.

Страхове поле – максимальна кількість об'єктів, яку можна застрахувати. По майновому страхуванню за страхове поле приймається або число власників майна, або кількість підлягаючих страхуванню об'єктів у даній місцевості. Страхове поле по соціальному й особовому страхуванню – це число робітників, службовців і колгоспників, що можуть бути застраховані на підприємстві, в установі, організації або на території області, республіки, міста, району.

Страховий портфель – фактична кількість застрахованих облич, об'єктів чи діючих договорів страхування на даній території чи на підприємстві (в організації). Процентне відношення страхового портфеля до страхового поля дає показник відсотка охоплення страхового поля.

Страховий ризик – термін, що має кілька страхових значень:

1. Імовірність нанесення збитку від страхового випадку. Обчислена математично, ця імовірність є основою для побудови страхових тарифів.

2. Конкретні об'єкти страхування по їхній страховій сумі і ступеню імовірності нанесення збитку. У цьому розумінні розрізняють великі, середні і дрібні страхові ризики в залежності від величини їхньої вартості, а також більш небезпечні і менш небезпечні ризики по ступені імовірності їхньої загибелі чи ушкодження. В другому трактуванні термін страховий ризик широко застосовується в міжнародному страхуванні.

Страховий випадок – фактично подія, що відбулася у зв'язку з негативними чи іншими обговореними наслідками якого може бути виплачене страхове відшкодування чи страхова сума. У майновому страхуванні це стихійне лихо, пожежі, аварії, вибухи й інші надзвичайні події. У соціальному й особовому страхуванні – дожиття до обумовленого віку, терміну чи події, настання хвороби. Нещасливого випадку чи смерті.

Страховий акт – документ, оформлений у встановленому порядку, що підтверджує факт і причину страхового випадку, що відбувся. У майновому страхуванні є підставою для розрахунку суми збитку і визначення права страхувальника на одержання страхового відшкодування. По соціальному і деякому видах особистого страхування необхідним для підтвердження факту й обставин нещасливого випадку, зв'язаного з роботою чи того, який відбувся на транспорті. По більшості видів особового страхування для підтвердження нещасливого випадку страхового акту не потрібно. Для цього використовуються медичні й інші документи.

Страховий збиток – вартість цілком загиблого чи ступеня забезпечення частково підтвердженого майна по страховій оцінці. Належна до виплати страхувальнику частина чи повна сума збитку називається страховим відшкодуванням. По соціальному й особовому страхуванню належні до виплати кошти називаються пенсією, посібником, страховою сумою.