5. Майнове страхування.

Страхування майна може здійснюватися як у добровільній, так і в обов'язковій формі. Страхується майно промислових, сільськогосподарських підприємств, а також майно громадян.

Об'єктами страхування майна сільськогосподарських підприємств є:

• Врожай сільськогосподарських культур;

• Багаторічні плодові, лісові й інші насадження;

• Поголів'я сільськогосподарських тварин;

• Будівля, спорудження, транспортні засоби;

• Продукція, сировина, матеріали, паливо;

• Ін. основні й оборотні фонди.

Рослинництво більше, ніж будь-яка інша галузь сільськогосподарського виробництва, піддана впливу природнокліматичних умов.

Основні принципи страхування врожаю.

1. тісний зв'язок страхування з результатами діяльності сільськогосподарського підприємства. Розмір страхового забезпечення залежить від рівня врожайності.

2. універсальне страхування - охоплює практично всі стихійні лиха. Це створює рівну захищеність сільськогосподарських підприємств незалежно від того, у якій природнокліматичній зоні вони знаходяться.

3. визначення збитку робиться в цілому по господарству, а не по окремих бригадах. Це дозволяє не допускати розпилення коштів страхового фонду при невеликих втратах і разом з тим відшкодовувати великі збитки.

Страхування врожаю по об'єктивних умовах, через дуже високу схильність стихії природи, сутужніше, ніж інші види страхування, проводити на комерційній основі. Тому поряд з універсальним страхуванням можливе страхування від окремих ризиків.

Страхувальниками сільськогосподарських культур можуть виступати всі юридичні і фізичні особи, що використовують земельні угіддя.

Об'єктами страхування в рослинництві є зернові, зернобобові, технічні, овочеві, баштанні, кормові культури, врожай садів, ягідників виноградників і т.д.

Об'єктами страхування багаторічних насаджень виступають безпосередньо вони самі як основні й оборотні фонди, а також врожай цих насаджень.

Поряд з оцінкою відшкодування збитку від загибелі чи ушкодження застрахованого врожаю оцінюються і відшкодовуються збитки господарства, обумовлені пересіванням чи підсівом культур після стихійного лиха.

Страхове відшкодування при страхуванні в рослинництві складає:

1. в обов'язковому страхуванні врожаю – 70%, багаторічних насаджень – 100%;

2. у добровільному – цей рівень визначається господарством.

Страхування у тваринництві полягає в створенні матеріальних умов для відшкодування збитку власників тварин, а з іншого боку – у зменшенні збитків тваринницької продукції від стихійних лих, пожеж і інших несприятливих подій.

У страхову відповідальність від загибелі чи ушкодження тварин включаються не тільки нанесені стихійними лихами, але і різними хворобами. У теж час чимало захворювань тварин зв'язано з порушеннями умов їхнього харчування, утримання і т.д. Тому для фахівців страхової організації дуже важливо вміти розрізняти об'єктивні причини від суб'єктивних, котрі привели до збитків у тваринництві. Страхування сільськогосподарських тварин повинне стимулювати власників дотримувати усі ветеринарно-зоотехнічні правила.

У страхуванні тварин є принципова відмінність від інших видів майнового страхування, у яких найбільш розповсюдженим є компенсація збитків, обумовлених частковим ушкодженням основних чи оборотних фондів. Відшкодування збитків у тваринництві зв'язано лише з загибеллю об'єкта страхування, якими виступає поголів'я худоби, кожного виду сільськогосподарських тварин.

Важливою особливістю страхування тварин є обмеження обсягу страхової відповідальності, тому що він установлюється не повною мірою. Визначена її частина залишається на відповідальності страхувальника, що повинно стимулювати його зацікавленість у збереженні поголів'я тварин. Тварини підлягають страхуванню в розмірі 70 – 80 % їхньої балансової вартості.

На підставі різниці у величині страхової відповідальності всю сукупність застрахованих тварин розділяють на три групи:

1. продуктивна худоба;

2. молодняк;

3. племінні і високо цінні тварини.

Для останньої групи застосовують більш високий обсяг страхової відповідальності, включаючи падіж худоби від інфекційних і загальних захворювань, загибель під час експлуатації, унаслідок стихійних лих і пожеж. Для об'єктів з інших груп характерне страхування по обмежених страхових випадках.

Відшкодування визначається по системі пропорційної відповідальності.

Страхування приналежних сільськогосподарським підприємствам будинків, споруджень, інвентарю, устаткування, усіх видів машин і засобів транспорту, сировини, матеріалів, продукції проводиться по їхній балансовій оцінці господарства. Страховим випадком вважається загибель чи ушкодження великої частини майна при настанні повеней, бури і т.д.

Для числення належного страхувальникам відшкодування необхідно визначити розмір збитку, заподіяного застрахованому майну. У цих цілях варто установити:

• вартість майна, цілком знищеного стихійним лихом чи іншими страховими випадками;

• величину збитку від часткового ушкодження майна;

• витрати по списанню майна і приведення його в належний стан.

Отриману суму треба зменшити на вартість залишків майна, що представляють відому цінність. Різниця і складе збиток страхувальника. При цьому непрямі збитки, навіть якщо вони є наслідком пожежі чи аварії не враховуються.

По обов'язковому страхуванню будинків, споруджень, транспорту, іншого майна страхове відшкодування виплачується в розмірі 100% збитку. У цьому випадку розмір обчисленого збитку і сума страхового відшкодування будуть збігатися.

По добровільному страхуванню при загибелі (ушкодженні) майна, що належить сільськогосподарським підприємствам, страхове відшкодування обчислюється в наступному розмірі:

• по майну, що належить страхувальнику – у такому відсотку від суми збитку, у якому майно було застраховано, але не вище страхової суми;

• по майну, отриманому підприємством за договором майнового наймання – у повній сумі збитку в межах страхової суми;

• по майну, прийнятому підприємством для переробки, ремонту, перевезення і т.д. – у повній сумі збитку в межах страхової суми по даному складі, цеху і. д., зазначеної в заяві страхової компанії.

Зі зростанням суспільного виробництва і розвитком ринкових відносин відбувається зріст власності громадян. В міру росту реалізації доходів населення структура власності громадян міняється убік зростання частки дорогих предметів тривалого користування. У зв'язку з чим з'являються нові об'єкти страхування.

Нерухоме майно громадян може бути застраховано:

• 40 % вартості – по обов'язковому страхуванню;

• до 60 % вартості – по добровільному страхуванню.

Тварини в господарствах громадян забезпечуються страхуванням до 80 % їхньої вартості, тільки добровільним і обов'язковим страхуванням. Обов'язкове страхування тварин відбувається виходячи з 40% їхньої вартості.

Домашнє майно може бути застраховане в повній вартості за різними цінами, з урахуванням зносу в добровільній формі.

Ставки платежів громадян розрізняються по видах майна, місцевості, де розташовані будівлі, умови страхування й ін. ознакам.