6. Зміст і значення особового страхування.

В основі особового страхування, як і при страхуванні майна також лежить замкнутий перерозподіл страхових платежів через спеціалізований страховий фонд між учасниками особового страхування. Разом з тим існують і розрізняють між ними, тому що об'єктами страхових відносин по особовому страхуванню є працездатність, здоров'я, життя людей. А це ті цінності, що усі можливо безпосередньо виразити в грошовому вираженні, що і визначає особливості особового страхування.

У відмінності від страхування майна, особове страхування не забезпечує відшкодування матеріального збитку, а дозволяє одержати грошову допомогу застрахованим громадянам чи їх родинам. Така допомога надається у випадку смерті застрахованого члена родини, утрата їм здоров'я чи працездатності.

Специфічною формою особового страхування є страхування на дожиття, зміст якого складається в нагромадженні визначеної суми до закінчення дії договору страхування. Таке страхування сприяє зміцненню матеріального добробуту населення, дає можливість створити грошові джерела для додаткового страхового захисту вже досягнутого рівня життя.

Держава не бере на себе цілком задоволення соціальних потреб людей лише за рахунок суспільних фондів споживання, у складі яких важливе значення мають фонди соціального страхування і пенсійні фонди. Тому необхідно доповнення про істотний страховий захист визначеною частиною грошових доходів самих трудящих – чи за рахунок сімейних нагромаджень, чи за рахунок особового страхування як колективної форми страхового захисту.

Можна вважати, що особове страхування направлено на доповнення соціального страхування. Між ними, як формами прояву економічної категорії страхування, існує взаємозв'язок.

Маючи аналогічне соціальне призначення, соціальне й особове страхування виражають певні особливості страхового захисту населення. Пенсії й інші виплати, пільги по соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню спрямовані, насамперед, на те, щоб задовольняти мінімальний рівень соціальних потреб населення.

Соціальне страхування проводиться в обов'язковому порядку і регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 1993 року №398 «Питання соціального страхування». Особове страхування вважається добровільним. Разом з тим прийнята Постанова правління фонду соціального страхування України від 16 березня 1994 року «Про твердження порядку й умов добровільного соціального страхування громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованої на особистій власності і винятково їхній праці, і адвокатів». Таким чином, до добровільного відносяться і деякі види соціального страхування.

Взаємозв'язок соціального й особового страхування визначає особливості в керуванні страховими операціями, що викликано різними сферами перерозподілу страхових платежів. Соціальне страхування і пенсійне забезпечення беруть участь у перерозподілі фінансових ресурсів підприємств і організацій і відповідно керуються спеціалізованими державними організаціями.

Особове страхування зв'язане з перерозподілом індивідуальних доходів і здійснюється в сучасних умовах як державними так і недержавними страховими організаціями. Обслуговування застрахованих здійснюється за місцем їх роботи чи проживання.

Особове страхування містить у собі дві підгалузі:

• страхування життя;

• страхування від нещасливих випадків.

Найбільш популярні ті види страхування життя, що мають ощадну функцію:

• змішане страхування життя;

• страхування дітей;

• страхування до одруження;

• страхування додаткової пенсії.

Існують і інші види страхування життя, такі як:

• страхування вихованців дитячих інтернатів;

• страхування на випадок смерті і втрати здоров'я.

Ці види страхування життя провадяться в добровільному порядку.

Страхування від нещасливих випадків може проводитися й у добровільній і в обов'язковій формах.