4. Сутність і форми соціального страхування.

Одним з об'єктивних факторів розвитку суспільства є необхідність матеріального забезпечення особи, що у силу певних причин не беруть участь у суспільній праці і не можуть за рахунок оплати праці підтримувати своє існування. Для матеріального забезпечення зазначених осіб направляється частина створеного валового продукту, що спеціально відокремлюється суспільством.

Система відносин, за допомогою яких формується і витрачається для цих цілей фонди коштів, являє собою соціальне страхування.

Організація соціального страхування базується на наступних основних принципах:

• загальність забезпечення громадян по соціальному страхуванню, причому в найбільшій частці за рахунок коштів підприємств, організацій держави;

• оптимальне сполучення інтересів особистості, трудових колективів і суспільства в цілому при використанні засобів соціального страхування;

• керування соціальним страхуванням через громадські організації трудящих.

Соціальне страхування будується на засадах самоврядування, припускає активну роль професійних союзів у формуванні і використанні відповідних цільових фондів.

Крім того, соціальне страхування – це невід'ємна частина політики держави в соціальній сфері.

За допомогою соціального страхування суспільство вирішує наступні задачі:

1. формування грошових фондів, з яких покриваються витрати, зв'язані зі змістом непрацездатних чи осіб, які не беруть участь у трудовому процесі;

2. забезпечує необхідну кількість і структуру трудових ресурсів, а також їхній розподіл відповідно до об'єктивних потреб даного етапу розвитку суспільства;

3. скорочує розрив у рівні матеріального забезпечення непрацюючих і працюючих членів суспільства;

4. домагається вирівнювання життєвого рівня розвитку соціальних груп населення, яке не втягнуто в трудовий процес.

Система соціального страхування складається з 2-х частин:

• перша, покликана забезпечити відновлення і збереження працездатності працівників, включаючи проведення оздоровчих заходів;

• друга, гарантує матеріальне забезпечення осіб, що втратили працездатність чи не мали її.

Матеріальною основою даних частин соціального страхування виступають відповідні грошові фонди з характерними для них напрямками використання.

Відносини з приводу формування і використання фондів соціального страхування є органічною частиною фінансів і опосередковує розподіл національного доходу суб'єктами відносин виступають: держава, підприємства й організації різних форм власності, професійні союзи працівників, населення.

Таким чином, як фінансова категорія соціальне страхування являє собою частину грошових відносин по розподілу і перерозподілу національного доходу з метою формування і використання фондів, призначених для утримання осіб, що не беруть участь у суспільній праці.

Засоби соціального страхування використовуються у виді виплат, фінансування послуг і надання пільг. Головне місце як за соціально-економічним значенням, так і по обсязі ресурсів, належить грошовим виплатам. Вони представлені пенсіями і посібниками, яким властива цільова спрямованість як по характеру використання, так і по контингенту одержувачів.

Пенсія – це гарантована щомісячна грошова виплата для забезпечення громадян у старості, у випадку повної чи часткової непрацездатності, утрати годувальника, а також у зв'язку з доповненням установленого стажу роботи у певних сферах трудової діяльності.

Виходячи зі специфіки події, при настанні якого надається пенсійне забезпечення, розрізняють пенсії трудові і соціальні.

До трудових пенсій відносяться пенсії за віком, по інвалідності, з нагоди втрати годувальника, за вислугу років.

Соціальні пенсії виплачуються громадянам, що не мають права на трудову пенсію. Розмір соціальних пенсій визначається по категоріях одержувачів у відсотках до мінімальної пенсії за віком.

Допомога – це гарантована грошова виплата при тимчасовій перерві в роботі, а також для компенсації підвищених витрат, що виникають у певних випадках.