2. Бюджетний процес та його учасники .

Бюджетний процес - це регламентований за­конодавством порядок:

• складання, розгляду та затвердження бюд­жетів усіх рівнів;

• виконання та контроль за виконанням бюд­жетів ;

• затвердження звітів про виконання бюд­жетів.

Етапи бюджетного процесу:

• складання проектів бюджетів;

• розгляд та прийняття закону про Держав­ний бюджет України, рішення про місцеві бюд­жети;

• виконання бюджету;

• складання, розгляд та затвердження звіту про виконання бюджету.

Розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

За обсягом наданих прав розпорядники бюд­жетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Кошти бюджету, які отримують фізичні і юридичні особи, що не мають статусу бюджетної уста­нови (одержувачі бюджетних коштів) надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної або місцевої влади, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного або місцевих бюджетів. Бюджетні установи е неприбутковими.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за ра­хунок бюджетних коштів позички юридичним або фізичним особам, крім випадків, передбачених за­коном про Державний бюджет України.

Державний бюджет України приймається Вер­ховною Радою України.

Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим затверджується рішенням її Верховної Ради.

Місцеві бюджети . затверджуються відповідно обласною, міською, районною, районною в місті, селищною, сільською радами.

Розмежування та перерозподіл доходів у процесі бюджетного регулювання здійснюється з урахуванням економічного, соціального, демографічного, екологічного, природного стану відповідних адміністративних територій з метою подолання нерівностей між ними.

Методи бюджетного регулювання

Метод дотацій

Метод субвенцій

Метод субсидій

Дотація (dotatio - (лат.) - дар) - це певна сума грошових коштів, яка виділяється на безповоротній основі з бюджету вищого рівня до бюд­жету нижчого рівня з метою покриття бюджет­ного дефіциту.

Субвенція - це сума грошових коштів, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня і має цільове призначення для здійснення сумісного фінансування певного заходу і підлягає поверненню у. випадку порушення, її цільового призначення.

Субсидія (subsidium (лат.) - допомога, підтримка) - сума грошей, яка виділяється з бюд­жету вищого рівня до бюджету нижчого рівня, має цільове призначення, підлягає поверненню у випадку порушення цільового призначення. .

Відмінність між субвенцією і субсидією полягає в тому, що субвенція передбачає неодмінне виділення коштів у бюджеті нижчого рівня поряд з сумою субвенції.

Сучасні проблеми бюджетного процесу.

Дослідники бюджетних проблем виділяють сьогодні два головні завдання при аналізі бюджетного процесу:

1. збільшення сум бюджетних надходжень;

2. ефективне використання коштів. Розв'язання другого завдання вважається важчим через відсутність загальноприйнятих вартісних показників оцінки ефективності державних витрат.

Обрані офіційні особи при здійсненні бюджет­ного процесу повинні визначити такі напрямки використання бюджетних коштів, які найкраще відповідали б державним цілям, з максимальною віддачею використовували обмежені державні фінансові ресурси. Тобто, розробники процедури і методів складання бюджетів різних рівнів повинні нести відповідальність за їх ефективне виконання.

Одним із головних недоліків роботи урядових інститутів, які беруть участь у бюджетному процесі, е відсутність системи оцінки прийнятих рішень.