Припинення зобов’язання.

1. Поняття припинення зобов’язання.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Припинення зобов’язання – це припинення існування прав та обов’язків, які становлять зміст зобов’язання. Припинення – остання стадія існування зобов’язання, із завершенням якої первісний юридичний зв'язок між сторонами, виражений у конкретному зобов’язанні, втрачається.

Для припинення зобов’язання необхідна підстава – юридичний факт, з яким закон або договір пов’язують припинення правового зв’язку між його суб’єктами.

Припинення зобов’язань означає, що з відповідного моменту боржник перестає бути боржником, а кредитор – кредитором. Тому будь-які вимоги після припинення зобов’язання стають неможливими.

Зобов’язання може бути припинене як тоді, коли його мета досягнута, так і тоді, коли його мета не досягнута (неможливість виконання, прощення боргу).

Припинення зобов’язання відрізняється від зміни зобов’язання. При зміні зобов’язання сторони продовжують перебувати між собою у правових зв’язках.

Способи припинення зобов’язання поділяються на дві групи:

1. способи припинення зобов’язання, які залежать від волі сторін;

2. способи припинення зобов’язання, які не залежать від волі сторін.

До способів, які залежать від волі сторін належать: належне виконання, зарахування, угода сторін.

До способів, які не залежать від волі сторін належать: смерть громадянина, ліквідація юридичної особи, збіг боржника і кредитора в одній особі, неможливість виконання.

2. Окремі способи припинення зобов’язань.

Ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Виконання – це здійснення кредитором і боржником дій по вчиненню прав та обов’язків, що випливають із зобов’язання.

Припинення зобов’язання спричиняє тільки належне виконання.

Припинення зобов’язання наданням відступного (ст. 600 ЦК України). Зобов’язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюється сторонами.

Зміст відступного полягає у наділенні боржника за згодою кредитора можливістю, зберігаючи зобов’язання, замінити первісний предмет виконання іншим. Відступне – це передання замість виконання зобов’язання певного виду майна, сплата певної суми грошей тощо.

Угода про відступне укладається в ході виконання зобов’язання, у тому числі й після закінчення строку виконання зобов’язання.

Зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог можливе за заявою однієї із сторін.

Особливість зарахування полягає в тому, що воно може припинити одразу два зустрічні зобов’язання – за умови рівності розміру вимог. Якщо зустрічні вимоги нерівні, то може мати місце часткове зарахування: більше за розміром зобов’язання продовжує існувати у частині, що перевищує менше.

Зарахування можливе за таких умов:

1. зустрічність вимог. Це означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов’язаннях і при цьому кредитор за одним зобов’язанням є боржником в іншому зобов’язанні;

2. однорідність вимог (гроші, однорідні речі). При цьому слід мати на увазі, що сторони з метою проведення зарахування своєю угодою не можуть змінювати предмет вимог (наприклад, оцінити речі в грошах);

3. «дозрілість» вимог. Необхідно, щоб строк виконання зобов’язань або вже настав, або був визначений моментом запитання, або щоб термін не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;

4. Ясність вимог. Припускається, що між сторонами немає спору відносно характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання і т. ін.

Зарахування зустрічних вимог не допускається:

• про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю;

• про стягнення аліментів;

• щодо довічного утримання (догляду);

• у разі спливу позовної давності;

• в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі заміни кредитора боржник має право пред’явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.

У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред’явлення вимоги.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред’явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов’язок до пред’явлення йому вимоги новим кредитором, — на момент його виконання.

Відповідно до ст. 604 ЦК України зобов’язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація – це угода сторін про те,що первісне зобовязання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобовязальне правовідношення. Для того, щоб новація відбулася,сторони повинні обумовити у своїй угоді припинення зобов’язання, що раніше діяло, і заміну його новим зобовязанням.

При застосуванні новації зберігаються всі суб’єкти попереднього зобов’язання. Для здійснення новації необхідно, щоб і первісне, і нове зобов’язання були дійсними.

Новація не допускається щодо зобов’язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

Новація припиняє додаткові зобов’язання, пов’язані з первісним зобов’язанням, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 605 ЦК України зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Прощення боргу можливе тільки за згодою кредитора. Боржник може заперечувати проти зняття з нього боргу. Але в цьому разі прощенню боргу він повинен протиставити належне виконання зобовязання і таким способи припинити його.

Даний спосіб припинення зобовязання іноді прирівнюють до договору дарування, оскільки для його застосування не вимагається згода боржника.

Відповідно до ст. 606 ЦК України зобов’язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Збіг боржника і кредитора в одній особі може відбуватися з різних підстав. Найбільш розповсюдженим випадком такого збігу може бути універсальне правонаступництво (реорганізація ЮО, коли як кредитор і боржник у зобовязанні виступали майбутній спадкоємець і спадкодавець).

Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Це може бути у випадку загибелі речі, визначеної індивідуальними ознаками. Якщо неможливість виконання зобовязання виникла внаслідок порушення боржником зобовязання, то воно не припиняється, а трансформується в додаткові обовязки (відшкодувати заподіяні збитки, сплатити штраф).

Умови, за яких зобовязання вважається припиненим:

1. має наступити неможливість виконання, тобто боржник або фізично не може здійснити дії, що склдають його обовязок за договором, або не має права (юридична неможливість) їх здійснити (вилучення речі з обігу);

2. неможливість виконання має бути викликана зовнішніми для сторін обставинами (наприклад, предмет договору загинув при пожежі);

3. обставини, що обумовили неможливість виконання, мають наступити випадково, незалежно від волі сторін, а не внаслідок винних дій боржника (загибель матеріалу для будівництва у випадку стихійного лиха).

Неможливість виконання може бути первісною, тобто коли вона існувала у момент виникнення зобовязання, і наступною, що настала вже в період дії зобовязання. При первісній неможливості виконання зобовязання взагалі не виникає.

За відсутності своєї вини кредитор має право вимагати від боржника повернути все виконане за договором.

Ст. 607 ЦК України не застосовується до грошових зобовязань, оскільки до них незастосовне поняття неможливості виконання в натурі.

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою (авторський договір).

За загальним правилом, смерть фізичної особи не є підставою для припинення зобовязання, бо права та обовязки померлого переходять до спадкоємців.

Зобов’язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з особою кредитора (відшкодування у звязку з ушкодженням здоровя).

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.