Тема № 8. Захист права власності.

1. Основні засади захисту права власності. Система цивільно-правових засобів захисту права власності.

Досліджуючи питання захисту права власності, варто звернутися до співвідношення понять „охорона” і „захист”. Охорона права власності є ширшим поняттям, ніж захист. Охорона здійснюється з допомогою законодавчої визначеності режиму майна, підстав виникнення права власності, недопустимості втручання у майнову сферу власника тощо. Захист – це реакція на факт порушення права.

Під цивільно-правовим захистом права власності розуміють систему засобів, які застосовуються у випадку порушення прав власника і які спрямовані на відновлення та захист майнової сфери власника.

Всі способи захисту права власності класифікуються на певні групи:

1) речово-правові засоби захисту права власності – віндикаційний позов, негаторний позов, позов про визнання права власності, які спрямовані на захист суб’єктивного права власності як права абсолютного;

2) зобов’язально-правові захисту права власності випливають з договірних інститутів, а не з права власності як такого і спрямовані на захист власника як суб’єкта зобов’язальних правовідносин.

Є. Суханов всі способи захисту права власності поділяє на:

1) класичні речово-правові (віндикаційний та негаторний позови);

2) зобов’язально-правові;

3) позов про визнання права власності та його різновид, позов про виключення майна з опису, які є особливими способами захисту права власності;

4) позови до публічної влади (позов про повне відшкодування збитків, заподіяних приватним особам внаслідок незаконних дій державних органів, органів місцевого самоврядування чи їхніх посадових осіб, у тому числі шляхом видання нормативного чи ненормативного акта всупереч закону чи іншому правовому акту);

5) позови про компенсацію у зв’язку з припиненням права власності за рішенням публічної влади.

І. Дзера пропонує таку класифікацію способів захисту:

• основні речово-правові засоби: віндикаційний позов, негаторний позов;

• допоміжні речово-правові засоби захисту: позов про визнання права власності, позов про виключення майна з опису;

• зобов’язально-правові засоби: відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору;

• спеціальні засоби захисту: позови про визнання правочину недійсним; позови про захист прав співвласника у разі виділу, поділу та продажу спільного майна.

2. Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов – це вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника про витребування і повернення майна.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння. Якщо така річ втрачена, власник має право вимагати тільки відшкодування її вартості.

Встановлюються обмеження на витребування майна з чужого незаконного володіння, спрямовані на захист інтересів добросовісних набувачів. Добросовісність володіння особа повинна доказати самостійно. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Гроші, а також цінні папери на пред’явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача. Відповідно до ЗУ „Про цінні папери та фондовий ринок” цінними паперами на пред’явника можуть бути: облігації, казначейські зобов’язання, що емітуються як цінні папери на пред’явника, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, іпотечні сртифікати.

Порядок проведення розрахунків при витребуванні майна з чужого незаконного володіння визначено нормами ст. 390 ЦК України. Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

3. Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння (негаторний позов).

Ст. 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем може бути власник або титульний володілець, а відповідачем – особа, яка чинить перешкоди у користуванні майном. Предметом негаторного позову є сама вимога про усунення перешкод у користуванні майном.

Негаторний позов може бути пред’явлений в межах строку існування порушення права власності. Якщо перешкоди усунуто, то немає і підстави для пред’явлення негаторного позову. До таких вимог не застосовується позовна давність.

Підставою негаторного позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, а також підтверджують, що поведінка третьої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей. Власник повинен лише доказати факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном, але не зобов’язаний доводити неправомірність дій відповідача. Особа, яка створює перешкоди-відповідач має довести про правомірний характер своєї поведінки, в такому разі негаторний позов не підлягає задоволенню.

І. Дзера вважає, що для покладення на відповідача за негаторним позовом обов’язку усунути перешкоди у здійсненні власником своїх повноважень не обов’язково мають бути встановлені винні дії порушника. Право власності є абсолютним правом, тому власник має право вимагати усунення порушень і тоді, коли дії порушника є законними і невинними (перекриття над магазином, яке закриває вікно у квартирі).