5. Зміст договору.

Зміст договірних зобов’язань складають права і обов’язки контрагентів. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Формування зобов’язань сторін відбувається на підставі істотних, звичайних і випадкових умов договору. Якщо договір укладено в письмовій формі, то відповідні умови фіксуються у пунктах договору, в яких можуть міститися і посилання на норми чинного у цій сфері законодавства.

Істотними є ті умови договору, які визначені такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони досягнули згоди зі всіх істотних умов, то договір вважається укладеним і набуває обов’язкової сили для сторін.

Звичайні – це такі умови, які передбачаються в законі чи іншому нормативному акті і стають обов’язковими для сторін внаслідок факту укладення договору. Дані умови не потребують окремого погодження і про них не обов’язково застерігати в тексті договору.

Випадкові – це такі умови договору, які погоджені сторонами на відступ від положень диспозитивних норм або з метою розв’язання питань, що взагалі не врегульовані законодавством.

Сторони мають право укладати договір, в якому містяться елементи різних договорів, так званий змішаний договір. Так, наприклад у договорі купівлі-продажу сторони можуть включити умови щодо страхування предмета договору.

6. Форма цивільно-правового договору.

Поняття «форма договору» бере свої витоки з римської цивілістики. В стародавньому римському праві форма договорів характеризувалась великою складністю та полягала у вчиненні урочистих дій та у вимові урочистих слів. У новітньому римському праві сутність форм була певною мірою спрощена внаслідок відмови від традиційної урочистості при укладенні договору. Тим не менше, був збережений загальний принцип, згідно з яким договір вважався укладеним тільки в тому випадку, якщо виявлення волі сторін було вчинене суворо відповідно до закону.

Оскільки договір є право чином, то загальні правила про форму правочинів застосовуються і при укладенні договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми. Якщо договір укладається у письмовій формі, то він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Вимоги до письмової форми договору встановлені ст. 207 ЦК України. При цьому обов’язковою умовою є наявність на документі підписів сторін.

Відповідно до ст. 54 ЗУ «Про нотаріат» сторони мають право нотаріально посвідчити будь-який правочин, навіть, якщо законом для нього не встановлено обов’язкову нотаріальну форму. Якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, то він вважається укладеним саме з моменту його нотаріального посвідчення.