Тема № 5. Правочини

1. Поняття та види правочинів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України право чином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Дана дія може бути одночасно підставою припинення одного правовідношення та виникнення іншого правовідношення.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів такими особливостями:

а) правочини є вольовими актами. Вольовий характер дій виражається в тому, що суб’єкти права, здійснюючи правочин, прагнуть досягти певного правового результату;

б) правочини завжди є правомірними діями;

в) правочини завжди є діями суб’єктів цивільного права. Цим вони відрізняються від адміністративних актів;

г) воля в право чинах завжди спрямована на досягнення правового результату;

д) правочини опосередковують динаміку цивільних правовідносин.

Види правочинів:

1. односторонні, двосторонні та багатосторонні правочини;

2. консенсуальні та реальні правочини;

3. каузальні та абстрактні правочини;

4. оплатні та безоплатні правочини;

5 строкові та безстрокові;

6. умовні та безумовні;

7. фідуціарні правочини;

8) біржові правочини.

1) Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або декількома особами. Тобто, одностороннім є правочин, для здійснення якого досить волевиявлення однієї сторони (видання довіреності, складання заповіту). Односторонній правочин створює обов’язки лише для особи, яка його вчинила.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.Двосторонній правочин являє собою зустрічні волевиявлення двох сторін, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин (договори). Багатосторонні правочини – це правочини, в яких беруть участь три і більше сторони (договір про сумісну діяльність).

2) Консенсуальним є правочин, у якому для настання правових наслідків досить досягнення сторонами угоди зі всіх істотних умов. З моменту досягнення згоди правочин вважається укладеним. У його сторін виникають відповідні права та обов’язки.

Для реального правочину однієї згоди сторін недостатньо, необхідне передання речі, сплата грошової суми. Поки вона не відбудеться правочин вважається неукладеним (договір позики).

3) Каузальними є правочини, в яких безпосередньо визначена підстава їх укладення, обумовлена метою досягти певного правового результату (придбати майно у власність). До них належить найбільша частина цивільно-правових договорів.

Абстрактним вважається правочин, у якому не визначено підстави його дійсності (видання векселя, банківська гарантія).

4) Відплатним є правочин, у якому обов’язок однієї сторони здійснити певні дії відповідає обов’язку другої надати першій стороні зустрічне майнове задоволення.

Якщо обов’язок набувається стороною без отримання зустрічного майнового задоволення від іншої сторони, то такий правочин є безоплатним.

Деякі правочини можуть бути відплатними і безвідплатними (договір доручення, зберігання).

5) Строковими є правочини, у яких визначено момент виникнення у їх сторін прав і обов’язків, тривалість існування зобов’язання, момент припинення тощо.

У безстрокових правочинах не визначається ні момент вступу в дію, ні момент припинення. Такий правочин, як правило, негайно набирає чинності і припиняється на вимогу однієї із сторін (договір найму, укладений на невизначений строк).

6) Умовним є правочин, в якому виникнення прав і обов’язків ставиться сторонами у залежність від обставини, яка може наступити або не наступити в майбутньому. Умови можуть бути відкладальними або скасувальними. Якщо виникнення прав і обов’язків пов’язують з настанням якоїсь події, то умова є відкладальною. Якщо настання події припиняє права і обов’язки, то вона називається скасувальною.

7) Фідуціарні правочини – це такі правочини, які базуються на особливо довірчих відносинах між суб’єктами, які їх вчинили. До таких правочинів можна віднести договір доручення та довіреність. Втрата довіри у вказаному правочині може призвести до відмови від нього.

8) Біржові правочини –правочин купівлі-продажу, поставки та обміну товарів, допущених до обігу на товарній біржі, укладений членами біржі або їх представниками (брокерами). Вказаний правочин вважається укладеним з моменту його реєстрації на біржі, яка повинна бути здійснена не пізніше наступного за вчиненням правочину дня. Біржові правочини, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (ст. 15 ЗУ „Про товарну біржу”).