- •Тема №1. Цивільне право в системі права України. Цивільне законодавство.
- •1. Поняття цивільного права як галузі права.
- •2. Предмет цивільного права.
- •3. Метод цивільно-правового регулювання.
- •4. Функції цивільного права.
- •5. Принципи цивільного права.
- •6. Система цивільного права.
- •7. Поняття цивільного законодавства. Співвідношення цивільного права і цивільного законодавства.
- •8. Дія цивільного законодавства в часі, просторі та за колом осіб.
- •Об’єкти цивільних правовідносин.
- •1. Поняття та види об’єктів цивільних правовідносин.
- •2. Речі як об’єкти цивільних правовідносин.
- •3. Гроші та валютні цінності як об’єкти цивільних правовідносин.
- •4. Поняття та основні види цінних паперів.
- •5. Послуги та дії як об’єкти цивільних правовідносин.
- •7. Особисті немайнові блага як об’єкти цивільних правовідносин.
- •Фізичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •1. Поняття правоздатності фізичної особи. Співвідношення цивільної правоздатності та суб’єктивного цивільного права.
- •Поняття та види цивільної дієздатності.
- •Повна цивільна дієздатність
- •Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
- •Визнання фізичної особи недієздатною.
- •5. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення померлою.
- •6. Ім’я та місце проживання фізичної особи. Акти цивільного стану.
- •Тема № 4. Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •1. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •2. Види юридичних осіб.
- •3. Порядок утворення юридичної особи.
- •4. Припинення діяльності юридичної особи.
- •Тема № 5. Правочини
- •1. Поняття та види правочинів.
- •2. Умови дійсності правочинів.
- •2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
- •3. Поняття недійсного правочину.
- •1. Поняття представництва та повноваження представника.
- •2. Підстави виникнення та види представництва.
- •3. Поняття, форма та строк дії довіреності.
- •Разова довіреність видається представнику на укладення одного правочину. Після здійснення дій представника, повязаних з його укладенням, разова довіреність втрачає силу.
- •4. Передоручення та припинення довіреності.
- •5. Поняття та види строків у цивільному праві. Строки та терміни.
- •6. Поняття та види строків позовної давності.
- •7. Зупинення, переривання та поновлення строків позовної давності.
- •Тема № 7. Право власності
- •1. Поняття та зміст права власності.
- •2. Підстави виникнення та припинення права власності.
- •В) привласнення загальнодоступних дарів природи;
- •7) Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.
- •Відповідно до ст. 346 цк України право власності припиняється у разі:
- •3. Форми власності.
- •4. Право приватної власності фізичних осіб
- •5. Право приватної власності юридичних осіб.
- •6. Право державної власності.
- •Відповідно до ч. 4 ст. 343 цк України у разі виявлення скарбу, що є пам’яткою історії та культури, право власності на нього набуває держава.
- •Ст. 354 цк України: до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.
- •7. Право комунальної власності.
- •Суб’єктом права комунальної власності виступає територіальна громада.
- •8. Право спільної власності. Відповідно до ч. 1 ст. 355 цк України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
- •Відповідно до ст. 356 цк України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Для спільної часткової власності характерними є:
- •Ст. 364 цк України передбачає, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
- •Тема № 8. Захист права власності.
- •1. Основні засади захисту права власності. Система цивільно-правових засобів захисту права власності.
- •2. Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
- •4. Позов про визнання права власності
- •5. Позов про виключення майна з опису (звільнення з-під арешту).
- •6. Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності
- •7. Визнання правочину недійсним як спосіб захисту права власності
- •8. Зобов’язально-правові засоби захисту права власності
- •Тема № 9. Загальні положення про зобов’язання. Цивільно-правовий договір.
- •Поняття та склад зобов’язання.
- •Підстави виникнення цивільно-правових зобов’язань.
- •Система цивільно-правових зобов’язань.
- •Поняття та значення договору.
- •Зміст договору.
- •Форма цивільно-правового договору.
- •Види договору.
- •Укладення, зміна та розірвання договору.
- •Виконання зобов’язань. Забезпечення виконання зобов’язань.
- •Поняття та принципи виконання зобов’язань.
- •Суб’єкти виконання зобов’язань.
- •3. Предмет виконання зобов’язання.
- •4. Строк, місце та спосіб виконання зобов’язання.
- •5.Поняття та загальна характеристика видів забезпечення виконання зобов’язань.
- •6.Поняття та значення неустойки. Види неустойки.
- •7. Поняття поруки як виду забезпечення виконання зобов’язань.
- •8. Завдаток, його відмінність від авансу.
- •9. Гарантія як вид забезпечення зобов’язань.
- •Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.
- •Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі.
- •Право застави припиняється у разі:
- •10. Притримання я вид забезпечення виконання зобов’язань.
- •Тема № 11.
- •Відповідальність за порушення зобов’язання.
- •1. Поняття, особливості та функції цивільно-правової відповідальності.
- •Форми та види цивільно-правової відповідальності.
- •Загальні та спеціальні умови цивільно-правової відповідальності. Підстави звільнення особи від цивільно-правової відповідальності.
- •Припинення зобов’язання.
- •Поняття припинення зобов’язання.
- •Окремі способи припинення зобов’язань.
- •Література Основна:
- •Додаткова:
2. Види юридичних осіб.
Юридичні особи можуть класифікуватись за різними критеріями. Відповідно до ч1 ст. 81 ЦК України юридична особа може бути утворена шляхом об’єднання осіб та (або) майна. Для створення господарських товариств необхідним є об’єднання майна засновників. Для утворення громадської організації достатньо лише об’єднання осіб.
Залежно від порядку утворення юридичні особи поділяються на юридичних осіб приватного та публічного права.
Юридична особа приватного права утворюється на підставі рішення засновників шляхом розроблення і підписання установчих документів. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Порядок утворення, організаційно-правові форми, правовий статус визначається ЦК України.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус встановлюється Конституцією України та законом.
За організаційно-правовою формою юридичні особи поділяються на товариства, установи та ін.
Відповідно до ст. 83 ЦК України товариством є організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене однією особою.
Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
Засновники установи, відповідно до ст. 101 ЦК України, не беруть участі в управлінні нею. Утворюється правління, наглядова рада.
Залежно від мети діяльності товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі товариства.
Підприємницьким визнається товариство, яке здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.
Непідприємницькі товариства не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (об’єднання громадян).
Виконавчий орган товариства утворюється загальними зборами і може складати з однієї або кількох осіб (ст. 99 ЦК України).
Господарське товариство є власником: майна, переданого учасниками, продукції, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Права учасника господарського товариства:
брати участь в управлінні товариством;
брати участь у розподілі прибутку;
вийти у встановленому порядку з товариства;
одержувати інформацію про діяльність товариства.
Обов’язки учасника господарського товариства:
додержуватись установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;
виконувати свої зобов’язання перед товариством;
не розголошувати комерційну таємницю.
Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім майном, що їм належить (ст. 119 ЦК України).
Особа може бути засновником тільки одного повного товариства.
Повне товариство діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма його учасниками. Ведення справ може здійснюватись всіма учасниками спільно або одним учасником, який має відповідні повноваження.
Прибутки та збитки розподіляються між учасниками пропорційно до їх часток у складеному капіталі товариства, якщо інше не передбачено засновницьким договором.
У разі недостатності майна для задоволення вимог кредиторів учасник повного товариства солідарно відповідають перед кредиторами усім своїм майном.
Учасник товариства має право вийти з товариства, попередивши інших учасників за три місяці. Достроковий вихід з товариства, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.
Повне товариство ліквідується, якщо у ньому залишився один учасник. Протягом шести місяців він має право перетворити це товариство на інше господарське товариство.
Відповідно до ст. 133 ЦК України командитне товариство – це товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один або кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.
Товариство діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма повними учасниками. Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати 50% складеного капіталу повного товариства.
Управління товариством здійснюють повні учасники відповідно до законодавства. Вкладники товариства можуть діяти тільки за довіреністю. Вкладники мають право: одержувати частину прибутку товариства, діяти від імені товариства, вимагати повернення вкладу при ліквідації товариства, ознайомлюватись з річними звітами товариства.
Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Повні учасники мають право перетворити командитне товариство у повне товариство.
Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлений статутом (ст. 140 ЦК України). Кількість учасників товариства від 30 до 50.
При утворенні товариства декількома особами укладається письмовий договір, який встановлює порядок заснування, умови здійснення спільної діяльності, розмір статутного капіталу, строки та порядок внесення вкладів. Договір про заснування не є установчим документом.
Установчим документом товариства є статут. Мінімальний розмір статутного фонду – 100 мінімальних заробітних плат. До моменту реєстрації -50 % суми вкладів. Якщо протягом року учасник не сплатили вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення статутного фонду.
Вищим органом управління товариства є загальні збори учасників.
Учасники повідомляють про вихід за три місяці. Товариство ліквідується за рішенням загальних зборів та суду.
Товариство з додатковою відповідальністю – це товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом (ст. 151 ЦК України). учасники товариства додатково несуть солідарну відповідальність своїм майном за зобов’язаннями товариства.
Відповідно до ст. 152 ЦК України акціонерним товариством є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості.
Договір про створення укладається у письмовій формі, а при утворенні товариства фізичними особами - підлягає нотаріальному посвідченню.
Установчим документом є статут.
Розмір статутного капіталу – не менше 1250 мінімальних заробітних плат. Вищим органом управління є загальні збори акціонерів. Рішення приймаються ¾ голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.
Наглядова рада здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу. Члени ради не можуть бути членами виконавчого органу. Виконавчим органом є правління або інший орган, визначений статутом.
Акції – прості та привілейовані (не більше 25% статутного фонду).
Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, акціонерне товариство є залежними, якщо головному товариству належить 20 і більше відсотків статутного капіталу або простих акцій у акціонерному товаристві.
Відповідно до ст. 163 ЦК України виробничим кооперативом є добровільне об’єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об’єднанні його членами майнових пайових внесків.
Установчим документом є статут. Майно поділяється на паї членів кооперативу відповідно до статуту. Не має права випускати акції.
Члени кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями кооперативу у порядку, встановленому статутом і законом. Установчим документом є статут. Кількість членів не може бути менше 3 відповідно до ЗУ „Про сільськогосподарську кооперацію”.
Відповідно до ст. 62 ГК України підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, визначеному ГК України та іншими законами.
За формою власності підприємства поділяються на: приватні, колективні, комунальні, державне, підприємство, засноване на змішаній формі власності.
Залежно від способу утворення підприємства поділяються на: унітарні та корпоративні.
Залежно від кількості працюючих та одержаного доходу за рік підприємства поділяються на: малі (50 працівників, дохід не більше 500 тис. євро); великі (більше 1000 працівників, дохід більше 5 млн. євро), середні.
Відповідно до ст. 120 ГК України підприємства можуть об’єднуватись у асоціації, корпорації, консорціуми та концерни.
Юридичні особи можуть мати відокремлені підрозділи, які не наділені правами юридичної особи (ст. 95 ЦК України).
Філія – це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням і здійснює всі або частину її функцій.
Представництво – це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
