- •Тема №1. Цивільне право в системі права України. Цивільне законодавство.
- •1. Поняття цивільного права як галузі права.
- •2. Предмет цивільного права.
- •3. Метод цивільно-правового регулювання.
- •4. Функції цивільного права.
- •5. Принципи цивільного права.
- •6. Система цивільного права.
- •7. Поняття цивільного законодавства. Співвідношення цивільного права і цивільного законодавства.
- •8. Дія цивільного законодавства в часі, просторі та за колом осіб.
- •Об’єкти цивільних правовідносин.
- •1. Поняття та види об’єктів цивільних правовідносин.
- •2. Речі як об’єкти цивільних правовідносин.
- •3. Гроші та валютні цінності як об’єкти цивільних правовідносин.
- •4. Поняття та основні види цінних паперів.
- •5. Послуги та дії як об’єкти цивільних правовідносин.
- •7. Особисті немайнові блага як об’єкти цивільних правовідносин.
- •Фізичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •1. Поняття правоздатності фізичної особи. Співвідношення цивільної правоздатності та суб’єктивного цивільного права.
- •Поняття та види цивільної дієздатності.
- •Повна цивільна дієздатність
- •Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
- •Визнання фізичної особи недієздатною.
- •5. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення померлою.
- •6. Ім’я та місце проживання фізичної особи. Акти цивільного стану.
- •Тема № 4. Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •1. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •2. Види юридичних осіб.
- •3. Порядок утворення юридичної особи.
- •4. Припинення діяльності юридичної особи.
- •Тема № 5. Правочини
- •1. Поняття та види правочинів.
- •2. Умови дійсності правочинів.
- •2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
- •3. Поняття недійсного правочину.
- •1. Поняття представництва та повноваження представника.
- •2. Підстави виникнення та види представництва.
- •3. Поняття, форма та строк дії довіреності.
- •Разова довіреність видається представнику на укладення одного правочину. Після здійснення дій представника, повязаних з його укладенням, разова довіреність втрачає силу.
- •4. Передоручення та припинення довіреності.
- •5. Поняття та види строків у цивільному праві. Строки та терміни.
- •6. Поняття та види строків позовної давності.
- •7. Зупинення, переривання та поновлення строків позовної давності.
- •Тема № 7. Право власності
- •1. Поняття та зміст права власності.
- •2. Підстави виникнення та припинення права власності.
- •В) привласнення загальнодоступних дарів природи;
- •7) Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.
- •Відповідно до ст. 346 цк України право власності припиняється у разі:
- •3. Форми власності.
- •4. Право приватної власності фізичних осіб
- •5. Право приватної власності юридичних осіб.
- •6. Право державної власності.
- •Відповідно до ч. 4 ст. 343 цк України у разі виявлення скарбу, що є пам’яткою історії та культури, право власності на нього набуває держава.
- •Ст. 354 цк України: до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.
- •7. Право комунальної власності.
- •Суб’єктом права комунальної власності виступає територіальна громада.
- •8. Право спільної власності. Відповідно до ч. 1 ст. 355 цк України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
- •Відповідно до ст. 356 цк України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Для спільної часткової власності характерними є:
- •Ст. 364 цк України передбачає, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
- •Тема № 8. Захист права власності.
- •1. Основні засади захисту права власності. Система цивільно-правових засобів захисту права власності.
- •2. Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
- •4. Позов про визнання права власності
- •5. Позов про виключення майна з опису (звільнення з-під арешту).
- •6. Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності
- •7. Визнання правочину недійсним як спосіб захисту права власності
- •8. Зобов’язально-правові засоби захисту права власності
- •Тема № 9. Загальні положення про зобов’язання. Цивільно-правовий договір.
- •Поняття та склад зобов’язання.
- •Підстави виникнення цивільно-правових зобов’язань.
- •Система цивільно-правових зобов’язань.
- •Поняття та значення договору.
- •Зміст договору.
- •Форма цивільно-правового договору.
- •Види договору.
- •Укладення, зміна та розірвання договору.
- •Виконання зобов’язань. Забезпечення виконання зобов’язань.
- •Поняття та принципи виконання зобов’язань.
- •Суб’єкти виконання зобов’язань.
- •3. Предмет виконання зобов’язання.
- •4. Строк, місце та спосіб виконання зобов’язання.
- •5.Поняття та загальна характеристика видів забезпечення виконання зобов’язань.
- •6.Поняття та значення неустойки. Види неустойки.
- •7. Поняття поруки як виду забезпечення виконання зобов’язань.
- •8. Завдаток, його відмінність від авансу.
- •9. Гарантія як вид забезпечення зобов’язань.
- •Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.
- •Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі.
- •Право застави припиняється у разі:
- •10. Притримання я вид забезпечення виконання зобов’язань.
- •Тема № 11.
- •Відповідальність за порушення зобов’язання.
- •1. Поняття, особливості та функції цивільно-правової відповідальності.
- •Форми та види цивільно-правової відповідальності.
- •Загальні та спеціальні умови цивільно-правової відповідальності. Підстави звільнення особи від цивільно-правової відповідальності.
- •Припинення зобов’язання.
- •Поняття припинення зобов’язання.
- •Окремі способи припинення зобов’язань.
- •Література Основна:
- •Додаткова:
6. Система цивільного права.
Система цивільного права – це сукупність окремих частин – інститутів, цивільно-правових норм, що знаходяться у внутрішньому логічному зв’язку та залежності між собою.
Система цивільного права становить базу для його диференціації, яка дозволяє певним чином виділити і згрупувати цивільно-правові інститути.
Система цивільного права побудована за пандектною системою, тобто структурована таким чином, що вся система поділяється на дві частини: Загальну та Особливу частини.
До Загальної частини включаються такі інститути: цивільні правовідносини, підстави виникнення цивільних прав і обов’язків, суб’єкти, об’єкти цивільних відносин, правочини, представництво і довіреність, позовна давність. Ті інститути, норми яких регулюють конкретні майнові та особисті немайнові відносини, складають Особливу частину цивільного права (речові права, інтелектуальна власність, зобов’язальне право, спадкове право).
7. Поняття цивільного законодавства. Співвідношення цивільного права і цивільного законодавства.
Цивільне законодавство – це система нормативних актів, які містять цивільно-правові норми.
Поняття цивільного законодавства тісно пов’язане з поняттям цивільного права. Цивільне право - це сукупність юридичних норм. Цивільне законодавство – система нормативних актів. Цивільне право - внутрішня форма права, зміст якого визначається соціально-економічними особливостями суспільних відносин, що ним регулюються; цивільне законодавство – зовнішня форма права, тісно пов’язана з його змістом. Отже, цивільне право становить зміст цивільного законодавства, а останнє є формою вираження цивільного права.
Оскільки цивільним правом регулюється надзвичайно широкий масив суспільних відносин, то і система цивільного законодавства є надзвичайно розгалуженою, тобто такою, що містить у собі багато складових частин.
Основи цивільно-правового регулювання закладені у Конституції України від 28 червня 2006 р., яка заклала основні вихідні засади (принципи) цивільно-правового регулювання. Норми Конституції є нормами прямої дії. Конституція визначає правовий статус державних органів, містить перелік прав і свобод людини і громадянина, деякі з яких розкриваються у ЦК України.
Центральним нормативним актом у регулюванні цивільно-правових відносин є ЦК України від 16 січня 2003 р., який набрав чинності 1 січня 2004 р. Даний кодекс побудований за пандектною системою. Це означає, що в його структурі існують загальні положення, що стосуються регулювання всіх без винятку цивільних відносин, об’єднані в окрему структурну одиницю кодексу – книгу. ЦК України складається 3 6 книг: „Загальні положення”, „Особисті немайнові права фізичної особи”, „Право власності та інші речові права”, „Право інтелектуальної власності”, „Зобов’язальне право”, „Спадкове право”.
Основоположне значення ЦК для системи цивільного законодавства полягає у тому, що він охоплює всі основні правила, у відповідності з якими повинна здійснюватися регламентація особистих немайнових та майнових відносин.
Цивільно-правові норми містяться також у численній кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів. Такими, зокрема, є Закони України „Про господарські товариства”, „Про цінні папери та фондовий ринок”, „Про оренду землі”, „Про страхування”, „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ін.
Окрему категорію актів цивільного законодавства складають підзаконні нормативні акти: укази та розпорядження Президента, постанови та розпорядження КМУ, нормативно-правові акти місцевих органів влади.
Елементами системи цивільного законодавства є також примірні статути громадських організацій, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ. Відповідно до ст. 10 ЦК України міжнародні договори є частиною національного законодавства. Це відповідає положенню ЗУ „Про міжнародні договори України”.
Динаміка товарно-грошового обігу виключає можливість регулювання цивільних відносин лише за допомогою нормативних актів. Важливе значення відіграють договори як універсальні механізми внутрішнього регулювання суспільних відносин.
Цивільні відносини можуть регулюватися також звичаями, зокрема, звичаями ділового обороту. Звичай – це правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай не повинен суперечити положенням договору або акта цивільного законодавства та договору (ст. 7 ЦК України).