1. Перевірка наявності учнів.

2. Готовність до заняття.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Фронтальне опитування учнів, включаючи повторення правил техніки безпеки під час роботи з ножицями, голками та праскою.

ІІІ. Формування нових знань.

В’язані вироби скла­даються із окремих деталей різної форми, як і швейні вироби. Однак виготовлення в'язаних і шитих виробів суттєво відрізня­ються. Якщо потрібно отримати будь-яку деталь складної форми швейного виробу, накладають на тканину лекало цієї деталі, крейдують і викроюють її. У в'язаних виро­бах не можна вирізати потрібну деталь із полотна прямокутної форми, оскільки по­лотно після розрізання петель розпустить­ся. Тому в'язані деталі виготовляють одразу потрібної форми і розмірів. Для цього не­обхідно вміти змінювати ширину полотна в процесі в'язання.

Щоб розширити або звузити в'язаний виріб, надати йому потрібної форми, під час в'язання необхідно збільшувати або зменшувати кількість петель. Накид використовують як спосіб добав­ляння петель для розширення полотна, а також при в'язанні складних узорів. Цей спосіб зручний тим, що утворені додаткові петлі не стягують полотна. Є прямий і зво­ротний накиди. Прямий накид (мал. 1). Робочу нитку, розміщену за спицею, накидають на спицю рухом на себе, далі в'яжуть петлі як завжди. Зворотний накид (мал. 2). Робочу нит­ку, що знаходиться за спицею, накидають на спицю рухом від себе. Добавляння петель із петлі попередньо­го ряду (мал. 3). Праву спицю вводять у петлю, розміщену на лівій спиці під петлею, яку треба в'язати, і вив'язують її лицьовою за задню стінку, а потім ви­в'язують наступну петлю на лівій спиці.

мал..1 мал.2 мал.3

Убавляння петель пров'язуванням двох петель разом (мал. 4). Цим спо­собом користуються при зменшенні полотна на одну петлю як з лицьового, так і з виворітного боків. Найнепомітніше убавляння — пров'язування двох петель разом виворітною (мал. 4, а). Якщо пров'язати дві петлі разом лицьовою за передню стінку утворюється нахил пе­тель праворуч (мал. 4, б). Петлі бу­дуть нахилені ліворуч, якщо дві петлі разом пров'язати лицьовою за задню стінку (мал. 4, в).

Убавляння чи добавляння петель під час в'язання виробів може виконуватись рівномірно і нерівномірно.

Рівномірним називають таке добав­ляння (убавляння) петель, коли в про­цесі в'язання

ширину ряду збільшують (зменшують) на однакову кількість пе­тель через однакову

кількість рядів (мал. 5). Наприклад, добавляють одну петлю на початку кожного лицьового ряду або ж у кожному 5-му ряду здійснюють добавляння петель на по­чатку і в кінці ряду. Лінія рівномірного добавляння петель буде завжди прямою.

Перш ніж в'язати деталі в'язаного виробу з убавлянням та добавлянням петель, необхідно зробити розрахунки. Для цього в'яжуть контрольний зразок обраним узором, підібраними спицями відповідно до пряжі. За контрольним зразком і кресленням деталі розрахо­вують кількість петель для убавляння чи добавляння.

Наприклад, підрахунки показали, що необхідно убавити 6 петель на 12 рядах. Далі розраховують частоту убав­ляння — кількість петель для убавляння в одному ряду. Для цього загальну кількість петель убавляння ділять на кількість рядів убавляння.

Кількість петель Частота ₌ убавляння = 6/12 = 1/2

убавляння петель Кількість рядів

убавляння

Таким чином, необхідно убавляти по одній петлі в кожному другому ряду в'язання, пров'язуючи на початку кожного лицьового ряду по дві петлі разом.

Для полегшення підрахунків, а також в'язання найскладніших ділянок виробу зручно скористатись папером у клітинку. Кожен вив'язаний ряд помічають на папері, що полегшує розрахунок.

Мал..5

Інструкційна карта . Способи прибавляння кількості петель у в'язаному полотні

Назва	Опис	Рисунок
Вив'язування петель з про­тяжки між петлями	Праву спицю вводимо під горизон­тальну нитку (протяжку) між сусід­німи петлями ряду, розташованого нижче, захоплюємо робочу нитку і витягують нову петлю
Вив'язування петель із наки­дів	У лицьовому ряду робимо накид від себе, а у виворітному ряду пров'я­зуємо виворітною петлею. Щоб прибавити виворітну петлю в лицьовому ряду, робимо накид від себе, а у виворітному пров'язуємо його лицьовою за нижню дольку
Вив'язування петель з попе­реднього ряду	Праву спицю вводимо всередину петлі попереднього ряду, яка знахо­диться під петлею, яку треба в'язати, і пров'язуємо її лицьовою за нижню дольку, а потім пров'язуємо чергову петлю на лівій спиці
Вив'язування декількох пе­тель з однієї	Вив'язуючи дві петлі з однієї, праву спицю вводимо в петлю, розміщену на лівій спиці, і пров'язуємо її двічі — перший раз лицьовою петлею, а другий — виворітною, після чого скидаємо її зі спиці (рис. а) Схема пров'язування трьох петель із однієї (рис. б). Схема пров'язування п'яти петель із однієї (рис. в).
Набирання по­вітряних петель	Робочу нитку накидаємо на праву спицю петлею. У наступному ряду повітряні петлі пров'язуємо тільки виворітними петлями, щоб уникнути їх скидання.

Інструкційна карта . Приклади збільшення та зменшення петель у в’язаному полотні

Назва	Графічне зображення	Схематичне зображення
Рівномірне збільшення кількості петель у в’язаному полотні справа
Збільшення кількості петель шляхом набирання повітряних петель
Збільшення кількості петель по всій довжині
Рівномірне зменшення кількості петель справа
Нерівномірне зменшення кількості петель зліва
Зменшення кількості петель посередині в’язаного полотна

Інструкційна карта . Способи убавлення кількості петель у в’язаному полотні

Назва	Опис	Рисунок
Пров’язування двох лицьових петель разом лицьовою петлею на задній стінки	Кінець правої спиці вводимо справа наліво у дві петлі, що знаходяться на лівій спиці. Нитка розміщена за спицею. Захоплюємо спицею робочу нитку і витягуємо її на себе. Пров’язані разом петля знімаємо з лівої спиці.
Пров’язування двох лицьових петель разом лицьовою петлею за передні стінки	Кінець правої спиці вводимо у дві лицьові петлі зліва на право. Захоплюємо робочу нитку кінцем спиці і витягуємо її на себе. Нова петля нахиляється вправо.
Пров’язування двох петель разом виворітною петлею	Кінець правої спиці вводимо зліва на право у дві петлі, що знаходяться на лівій спиці. Нитка розміщена перед спицею. Захоплюємо спицею робочу нитку і пров’язуємо зразу дві нитки виворітною петлею.
Пров’язування трьох петель разом	Найлегше зменшувати петлі, пров’язуючи три петлі разом лицьовою або виворітною петлею. Іноді потрібно, щоб середня петля залишалася прямою. У такому випадку використовуємо спосіб перестановки. Першу і другу петлі лівій спиці міняємо місцями (рис.а), потім усі три петлі пров’язуємо лицьовою за нижню дольку (рис.б).
Убавлення великої кількості петель	Щоб зменшити велику кількість петель зразу, закриваємо їх по одній, як останній ряд виробу.

Інструкційна карта . Види трикотажних швів

Назва швів	Застосування	Технологія виконання	Схема зображення
1. Горизонтальний	Для з’єднання відкритих петель двох полотен панчішного в’язання	Розміщуємо відкриті петлі з'єд­нуваних полотен навпроти. Закрі­плюємо нитку праворуч, вколює­мо голкою з вивороту в 1-шу пет­лю нижнього ряду. Голку з нит­кою виколюємо на лицьовий бік. Вколюємо голку з лицьового боку в 1-шу петлю верхнього ряду і ви­колюємо в 2-гу петлю верхнього ряду. Виколюємо голку на лицьо­вий бік. Вколюємо у ту ж 1-шу петлю нижнього ряду і виколюємо в сусідню 2-гу петлю. Далі все по­вторюємо до кінця ряду. При зшиванні потрібно стежити, щоб шов був рівномірним і не стягував полотна
2. Вертикальний	Для з’єднання деталей трикотажних виробів	Шви виконуємо по лицьовому бо­ці роботи, з'єднуючи деталі, зв'язані панчішною в'язкою або резинкою 1x1. Захоплюємо по че­рзі з лівої і правої деталі дуги ли­цьових петель, розташованих по­ряд з крайніми (рис. а). З'єднуючи деталі, зв'язані будь-яким іншим узором, по черзі захо­плюємо протяжки між крайніми петлями та узором (рис. б)
3. Кетельний	Для закріплення відкритих петель в’язаного полотна, а також для пришивання виробу	Виконуємо справа наліво. Деталь з відкритими петлями наме­туємо на край виробу з лицьово­го боку так, щоб край накладав­ся на О,З...О,5 см. Голку вколює­мо в 2-гу петлю з виворітного боку і виколюємо в 3-тю на ли­цьовий бік. Потім в 1-шу з ли­цьового боку і в 3-ю з виворітно­го боку, після цього в 2-гу петлю і виколюємо у 4-ту і т.д. Кетлюємо тонкою ниткою із пряжі ос­новного виробу

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 7

Тема. Технологія вишивання мережок.

Мета: ознайомити учнів із технологією виконання мережок, навчити виконувати мережки «одинарний прутик», «подвійний пру­тик»; виховувати акуратність і точність під час виконання вишивальних робіт.

Обладнання: зразки швів, виробів, ілюстрації з журналів.

Інструменти та матеріали: п'яльці, нитки, голки, ножиці (із гостри­ми кінцями), тканина.

Основні поняття: мережки «одинарний прутик», «подвійний прутик».

Тип заняття: комбіноване.

Структура заняття

І. Організаційний момент………хв

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів……хв

III. Вивчення нового матеріалу з практичним закріпленням ………хв

1. Різновиди мережок.

2. Технологія виконання мережки «одинарний прутик».

3. Технологія виконання мережки «подвійний прутик».

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів…..хв

V. Підсумки заняття……..хв

VI. Домашнє завдання …..хв

Хід заняття

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь.

1. Як підібрати тканину для виконання мережок.

2. Якими нитками виконується закріпка мережки?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Різновиди мережок.

Мережки є дуже різноманітними за технологією виконання й зо­внішнім виглядом. В основному їх виконують нитками під колір тка­нини, що створює додатковий ефект прозорості вишивки. Але деякі види мережок виконують кольоровими нитками (муліне або котуш­ковими).

Види мережок:

а) мережка «одинарний прутик» є найпростішою та використо­вується як основа для інших видів мережок;

б) мережка «подвійний прутик»;

в) мережка «роздвоєний прутик» («черв'ячок»);

г) складні варіанти мережок: «ляхівка», «потрійна ляхівка», «стовпчики», «гречка», «із настилом», «шабак» тощо).

Для виконання мережок будь-якого виду існують загальні пра­вила:

- краї мережок оформляють закріпками («качалочками»);

- усі ряди мережок виконують справа наліво;

- кінці ниток закріплюють в «качалочках» із виворітного боку;

- на початку роботи робочу нитку закріплюють петлею біля основи правої «качалочки».

2. Технологія виконання мережки «одинарний прутик».

Мережкою «одинарний прутик» починають вишивати будь-яку з мережок. Її використовують як самостійний вид мережки, а також для оформлення країв готового виробу китицями.

ПРАКТИЧНА РОБОТА. Виконання мережки «одинарний прутик».

Інструменти та матеріали: тканина, нитки, голки, ножиці, п'яльці

Послідовність виконання.

1. Підготувати на тканині доріжку з висмикнутих ниток.

2. Біля основи правої закріпки закріпити робочу нитку петлею на двох нитках тканини (рис. а).

3. Справа наліво підхопити голкою чотири вертикальні нитки тка­нини (рис. б).

4 . Обкрутити підхоплені нитки тканини робочою ниткою й вивес­ти голку на дві нитки нижче від краю мережки (рис. в).

а б в

5. Закінчити ряд мережки, повторюючи пп. З-4.

6. Голку вивести на виворітний бік тканини й закріпити нитку піл стібками «качалочки».

7. Отримати мережку «одинарний прутик».

3. Технологія виконання мережки «подвійний прутик»

ПРАКТИЧНА РОБОТА. Виконання мережки «подвійний прутик»

Інструменти та матеріали: тканина, нитки, голки, ножиці, п'яльці.

Послідовність виконання.

1. Підготувати на тканині доріжку з висмикнутих ниток.

2. Виконати нижній ряд мережкою «одинарний прутик».

3. Голку з робочою ниткою вивести на виворітний бік тканини, під виворітними стібками лівої «качалочки» перейти до верхнього краю мережки.

4. Вивести голку на лицьовий бік тканини біля верхнього, краю лівої «качалочки».

5. Тканину повернути на 180°.

6 . Справа наліво, підхоплюючи стовпчик першого ряду «одинар­ного прутика», виконати другий ряд «одинарного прутика».

7. Отримати мережку «подвійний прутик».

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Гра «Блеф-клуб».

1. Мережки — це лічильні шви.

2. Мережка «одинарний прутик» — це глухий шов.

3. Мережки вишивають зліва направо.

4. Для виконання мережок підходить будь-яка тканина.

5. «Качалочка» — лічильний шов.

6. Вишивати треба при достатньому освітленні.

7. Через 50 хвилин роботи треба робити перерву на 30 хвилин.

VI. Домашнє завдання

Підготувати матеріали й інструменти для вишивання. Продумати композицію вишивки виробу.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 7

Тема. Технологія вишивання мережок. Розробка композиції виробу.

Мета: розширити знання учнів про технологію виконання мережок, навчити виконувати мережку «роздільний прутик»; формуй ти художній смак, почуття стилю й кольору під час розробку композиції вишивки, підбору колірної гами ниток; розвивати творчі здібності учнів.

Обладнання: зразки швів, виробів, оформлених вишивкою, тканин ілюстрації.

Інструменти та матеріали: п'яльці, нитки, голки, ножиці (із гостри­ми кінцями), тканина.

Основні поняття: мережка «роздільний прутик» («черв'ячок»).

Тип заняття: комбіноване.

Структура заняття

І. Організаційний момент... хв

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів хв

III. Вивчення нового матеріалу хв

1. Технологія виконання мережки «роздільний прутик» (із практичним закріпленням).

1. Розробка композиції вишивки виробу.

IV. Практична робота. Розробка композиції вишивки.

Виконання вишивки хв

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів хв

VI. Підсумки заняття хв

VII. Домашнє завдання хв

Хід заняття

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

На цьому етапі доцільно нагадати учням про поняття, що характеризують композицію вишивки.

Бесіда.

1. Від чого залежить вибір композиції вишивки? Чи впливає на композицію призначення виробу?

2. Що ви розумієте під композиційним центром?

3. Поясніть такі поняття композиції, як симетрія та ритм.

4. Які кольори добре гармонують між собою?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Технологія виконання мережки «роздільний прутик» (із прак­тичним закріпленням).

Мережку «роздільний прутик» починають із виконання мережки «одинарний прутик». Число ниток у стовпчику має бути парним.

Продемонструвати зразок мережки «роздільний прутик» і запро­понувати учням самостійно скласти технологічну послідовність її вико­нання, що потім колективно обговориться.

ПРАКТИЧНА РОБОТА. Виконання мережки «роздільний прутик».

Інструменти та матеріали: п'яльці, нитки, голки, ножиці (із гострими кінцями), тканина.

Послідовність виконання.

1) Підготувати на тканині доріжку з висмикнутих ниток.

2) Виконати нижній ряд мережкою «одинарний прутик».

3) Голку з робочою ниткою вивести на виворітний бік тканини й під виворітними стібками лівої «качалочки» перейти до верх­нього краю мережки.

4) Вивести голку на лицьовий бік тканини біля верхнього краю лівої «качалочки».

5) Тканину повернути на 180°.

6) Виконати другий ряд «одинарного прутика», підхоплюючи гол­кою по дві нитки попереднього й дві нитки наступного стовп­чика

7. Отримати мережку «роздільний прутик»

2. Розробка композиції вишивки виробу.

Різні види мережок добре поєднуються з іншими техніками вишивання{наприклад, «хрестом», «кривулькою» тощо). Причому мережки можуть бути основною частиною рисунка (центром композиції) або розміщуватися знизу й зверху від центральної частини вишивки тобто відмежовувати її. Демонструючи рисунки, ілюстрації, готові вироби, акцен­тувати увагу учнів на правильному підборі кольору ниток під час виши­вання (мережка виконується світлими нитками, інші шви - більш яскравими) і запропонувати учням вибрати вид виробу для оздоблення вишивки (серветка, доріжка, фіранка, деталі одягу тощо).

Композиція вишивки має розроблятися відповідно до призначення виробу. Наприклад, на столовій серветці узор можна розмістити в цен­трі або на ріжку, на рушнику — уздовж коротких країв, на диванній подушці — по всій її поверхні тощо.

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Розробка композиції вишивки.

Робота може бути організована у творчих групах або індивідуально, оформлена як творчий проект.

Учні розробляють композицію вишивки виробу, у якій мережки будуть поєднуватися з іншими швами. Після обговорення ескізів ви' конується вишивання обраного виробу. (Якщо композиція є об'ємною та складною, то її виконання може зайняти більше часу)

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Цей етап уроку можна не проводити окремо, а поєднати з практичною роботою. Учитель демонструє всім учням найбільш цікаві композиції й пропонує їхнім авторам обґрунтувати свій вибір.

VІ. Підсумки заняття

Оформлення виробів вишивкою — творчий процес, що сприяє розвит­кові фантазії, художнього смаку, що дозволяє відобразити у виробі своє бачення навколишнього світу, його різноманіття й багатство барв.

VІІ. Домашнє завдання Підготувати інструменти та матеріали для вишивання.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 7

Тема. Кінцева обробка виробу. Догляд за вишитими виробами.

Мета: удосконалювати прийоми оздоблення виробів; навчити оформ­ляти краї вишитих виробів, доглядати за вишитими виробами; виховувати акуратність під час виконання вишивальних робіт; розвивати творчі здібності учнів.

Обладнання: зразки виробів.

Основні поняття: зубцювання, китиці, закріплені мережкою «оди­нарний прутик».

Інструменти та матеріали: п'яльці, нитки, голки, ножиці (із гостри­ми кінцями), тканина.

Тип заняття: комбіноване.

Структура заняття

І. Організаційний момент……….хв

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів …….. хв

III. Вивчення нового матеріалу …….. хв

1. Оформлення країв вишитого виробу.

2. Догляд за вишитими виробами.

IV.Практична робота. Оформлення краю виробу китицями, закріпленими мережкою «одинарний прутик»

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів …. хв

VI. Підсумки заняття … хв

VII. Домашнє завдання….. хв

Хід заняття

І .Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Гра «Розташуй у певному порядку».

Учні об'єднуються у дві команди й отримують по конверту з карт­ками. Кожна картка містить опис одного етапу виконання мережок «подвійний прутик» і «роздільний прутик». Члени команди мають вишикуватися в ряд так, щоб вийшла правильна послідовність виконання мережки.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Оформлення країв вишитого виробу.

Бесіда.

— Які ви знаєте способи обробки країв виробу?

Узагальнити відповіді учнів і повідомити, що краї серветок, рушників, хусток, панно, комірів, манжет та інших виробів можна оформити у різні способи:

а) упідгін із закритим зрізом;

б) бахромою;

в) китицями, закріпленими хрестиком або «одинарним прутиком»;

г) петельними стібками («городками», по 2—3 стібки в одну точку);

д) зубцюванням

Краї виробів, прикрашених мережкою, краще оформити китицями, закріпленими мережкою «одинарний прутик».

2. Догляд за вишитими виробами.

Розповідь учителя.

Для того Щоб виріб, оздоблений вишивкою, довго зберігав привабливий вид, його потрібно правильно прати та прасувати.

Прання:

— прати обережно в теплому розчині дитячого мила, не терти, не викручувати;

— кілька разів прополоскати в холодній воді, додавши 1—2 чайні ложки оцту (для надання блиску кольоровим ниткам).

Сушіння:

- добре віджатий виріб загорнути в махровий рушник і потримати так кілька хвилин;

- великі речі сушити в тіні.

Прасування:

- прасувати з виворітного боку не дуже гарячою праскою на м'якій чистій тканині (чим більш рельєфною є вишивка, тим м'якшою по­винна бути підстилка); великі речі прасувати у напрямку від середини до країв (щоб не було зморшок); відпрасований вирїб потримати розгорнутим, поки він не охолоне.

Особливо акуратно слід прасувати вироби з ажурними вишив­ками.

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Оформлення краю виробу китицями, закріпленими мережкою «одинарний прутик»

Інструменти та матеріали: вишитий виріб, нитки, голки, ножиці.

Послідовність виконання.

1. Відступити від краю виробу 2—5 см (залежно від розмірів ви­робу).

2. Висмикнути по 4—5 ниток у бік краю (із чотирьох сторін).

3. Із внутрішнього боку виробу виконати мережку «одинарний прутик ».

4. Висмикнути всі крайові нитки: утворяться китиці.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Бесіда.

1. Як слід прати (сушити, прасувати) вишиті вироби?

2. Назвіть відомі вам способи обробки країв вишитих виробів.

VІ. Підсумки заняття

Вишивання — захоплююче заняття, що має не тільки практичну користь , але й сприяє розвиткові художнього смаку, творчих здібностей людини.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 7

Тема: Технологія приготування страв. Приготування страв із крупів. Варіння основним способом.

Мета: ознайомити з видами крупів, їхнім значенням у харчуванні людини, навчити визначати вид і якість крупів за зовнішніми ознаками, готувати страву із крупів; удосконалювати вміння сервірувати стіл, розвивати художній смак під час оформлення готових страв, виховувати свідоме виконання правил безпечної роботи під час роботи з гарячими рідинами.

Обладнання: таблиця «Правила безпечної роботи під час роботи з гарячими рідинами», схема «Види крупів».

Інструменти й пристрої: кухонний, столовий посуд і прибори, а

Основні поняття: крупи, варіння, консистенція каші: рідка, в'язка, розсипчаста.

Тип заняття: комбіноване.

Структура заняття

І. Організаційний момент …..хв

П. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів….хв

III. Вивчення нового матеріалу …..хв

1. Види крупів.

2. Первинна обробка крупів.

3. Види каш із крупів, вимоги до готових каш.

IV. Практична робота. Приготування в'язкої каші з вівсяних пластівців «Геркулес» ….хв

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів …хв

VI. Підсумки заняття…хв

VII. Домашнє завдання…….хв

Хід заняття

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Бесіда.

1) Які крупи найчастіше використовують у раціоні вашої сім'ї?

2) Як часто ви готуєте страви із крупів?

3) Які страви із крупів полюбляють у вашій сім'ї понад усе?

Підбиваючи підсумки бесіди, зазначити, що крупи є неза­мінним продуктом харчування. Із них можна готувати каші, запікан­ки, котлети, використовувати для приготування супів, фаршів, пу­дингів. Таким чином, крупи як основний або додатковий компонент страви завжди входять до раціону кожної сім'ї.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Види крупів.

Основною поживною цінністю крупів є білок, який легко засво­юється. Крупи також містять різні мікроелементи, вітаміни тру­пи В. Крупи виготовляють із зерен злакових, гречаних і бобових культур.

На дошці скласти схему, учні працюють у зошитах.

Манна; пшенична; пластівці «Артек»

Шліфований; дробле­ний; «дикий»

Вівсяна; пластівці «Геркулес»; толокно

Пшениця

Рис

Овес

Види крупів

Ячмінь

Просо

Кукурудза

Гречка

Ядриця продільна

Перлова

Пшоно

Кукурудзяна, пластівці

Сучасна харчова промисловість випускає суміші з різних крупів (наприклад, «5 злаків», «7 злаків»), які є дуже корисними для здоров'я, різноманітні мюслі (із додаванням горіхів, фруктів, шоколаду) Крупи в них піддають спеціальній обробці (дроблять, плющать), що значно скорочує час приготування.

2. Первинна обробка крупів.

Перед використанням крупи проходять первинну обробку, яка містить кілька операцій. Але деякі операції здійснюють тільки з окремими видами крупів.

Подальшу розповідь продовжити з використанням таблиці

Первинна обробка крупів

Назва операції	Види крупів
	Гречана	Рис	Вівсяна	Перло­ва	Ячна	Манна	Куку-рудза
Промивання	+	+		+	+
Просівання						+	+
Перебирання	+	+		+	+
Підсушування			+
Підсмажуван­ня	+
Замочування		+		+

3. Види каш із крупів, вимоги до готових каш.

За консистенцією (густотою) каші можуть бути рідкими, в' язкими або розсипчастими. Це залежить від співвідношення крупи й рідини, що були узяті для приготування каші.

Рідка каша — кількість рідини в 4-5,7 разу перевищує кількість крупи.

В'язка каша — кількість рідини в 2,7-3,7 разу перевищує кількість крупи.

Розсипчаста каша — кількість рідини в 1,5-2,5 разу перевищу кількість крупи.

Каші зазвичай готують на воді або молоці. Їх варять основним способом: повністю занурюючи в киплячу підсолену рідину.

Основні вимоги до готових каш.

- В'язка й рідка каші повинні бути однорідної консистенції без грудочок.

- Розсипчаста каша має бути м'якою, крупинки не повинні злипатися.

- Колір, запах і смак каші мають відповідати виду крупи, із якої готували кашу.

Назвіть правила безпечної роботи під час роботи з гарячими рідинами.

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Приготування в'язкої каші з вівсяних пластівців «Геркулес»

Посуд та інвентар: мірна склянка, каструля алюмінієва (або з товс­тим дном), ложка.

продукти (у грамах на одну порцію): крупа — 45, вода — 65, моло­ко — 100, масло вершкове — 15, сіль — 3, цукор — 10.

Послідовність приготування.

1) Відміряти необхідну кількість крупи, рідини, солі, цукру.

2) Закип'ятити воду.

3) У киплячу воду засипати сіль, цукор, крупу, добре розмішати.

4) Коли вода закипить, вогонь зменшити й варити 5-10 хв, помі­шуючи.

5) Улити молоко, розмішати, збільшити вогонь.

6) Після закипання вогонь знову зменшити й варити до готовності, помішуючи.

7) Додати масло, вимішати і подати до столу.

Під час виконання роботи контролювати дотримання учнями технології приготування, правил безпечної роботи, звертати увагу уч­нів на допущені помилки.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

На цьому етапі уроку можна проаналізувати помилки, виявлені від час виконання практичної роботи, або оцінити якість готової страви.

VI. ПІДСУМКИ ЗАНЯТТЯ

Заключне слово вчителя.

Каші з різних видів крупів — це смачний і поживний сніданок або вечеря. Корисність цих страв значно зросте, якщо до них додати свіжі фрукти, горіхи, кунжут тощо.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати продукти для кулінарних робіт.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 7

Тема. Приготування страв із макаронних виробів. Запікання.

Мета: ознайомити учнів із видами макаронних виробів, їхнім зна­ченням у харчуванні людини, із технологією запікання продуктів; навчити готувати страви з макаронних виробів; розширити знання й навички приготування кулінарних страв виховувати акуратність і чіткість під час виконання практич­них робіт.

Обладнання: таблиця «Правила безпечної роботи в шкільній майс­терні», колекція «Види макаронних виробів», ілюстрації.

Основні поняття: макаронні вироби (вермішель, локшина, засипки, трубчасті); запікання.

Тип заняття: комбіноване.

Структура заняття

І. Організаційний момент…..хв

П. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів…….хв

III. Вивчення нового матеріалу

1. Види макаронних виробів.

2. Первинна обробка макаронних виробів, технологія приготування, вимоги до якості готових страв.

3. Запікання.

IV. Практична робота. Приготування макаронної запіканки

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів …….хв

VI. Підсумки заняття……хв

VII. Домашнє завдання…..хв

Хід заняття

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ .

Бесіда.

1. Які макаронні вироби ви знаєте?

2. Чи існують які-небудь вимоги до їхнього зберігання?

3. Які страви можна приготувати з макаронних виробів?

Підводячи підсумки бесіди,з робити висновок про те, що макаронні вироби є дуже зручними у використанні, оскільки не вимагають особливих зусиль і часу для їхнього приготування.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Види макаронних виробів.

Макаронні вироби виготовляють із борошна першого, другого або вищого ґатунку, із пшениці твердих сортів із додаванням яєць, то­матів, шпинату, моркви.

За формою вони бувають: а) трубчасті (рис. а);

б) макаронні засипки (рис. б);

в) вермішель (рис. в.);

г) локшина (рис. г).

а б

в г

Макаронні вироби містять рослинний білок, жири, а також значну кількість вуглеводів.

Додаткова інформація.

«Ода макаронам»

«Тож хай буде благословен той день і час, коли людство вперше скуштувало цю найуніверсальнішу, найпростішу й найсмачнішу страву!» Ніхто не зміг устояти перед спокусою скуштувати цю страву - ані прості смертні, ані сильні світу цього. Микола Гоголь стверджував, що «поезія та макарони аж ніяк не є речами несумісними». А великий Россіні зізнався, що плакав усього двічі в житті: коли вперше почув гру Паганіні й коли пе- рекинув блюдо з приготовленими власноруч макаронами.

Про макарони складалися міфи й легенди. Давня легенда говорить, що спагеті з'явилися в печері мага, який жив у Неаполі в XIII ст. за часів імператора Федеріко II.

За іншими переказами, продукт, близький «за духом» макаронам, був описаний ще в кулінарній книзі Аппікуса, який жив за часів імператора Тіберія в І ст. н. е. Рецепт нагадував сучасну лазанью.

Страви з макаронних виробів обожнюють в Італії (їх називають «пастою»).

Сорти макаронних виробів носять імена фабрикантів, що їх винайшли, — панів Макароні, Вермічеллі, Фузіді, Равіолі. Справжні макарони виготовляють із борошна твердих сортів, яке містить крохмаль у такій формі (кристалічній), що він розщеплюється дуже повільно. Це забезпечує рівномірне виділення енергії — виходить відмінний «енерджайзер» для підтримки організму і робочому стані. Такі макаронні вироби не сприяють збільшенню маси тіла їх включають до свого раціону навіть стрункі красуні-моделі.

Тест на «макаронність»

Справжні макарони	Умовно макарони
Гладка поверхня	Шершава поверхня
Рівний кремовий колір	Білястий або жовтий колір
Чистий склоподібний злам, у пачці немає мучелі (крихт борошна)	Злам шершавий, у пачці крихти борошна
Поверхня має невелику кількість чорних і білих цяток	Поверхня без цяток або з великою кількістю білих

2. Первинна обробка макаронних виробів, технологія приготу­вання, вимоги до якості готових страв.

Первинна обробка макаронних виробів є дуже простою (найчастіше взагалі відсутньою): довгі макаронні вироби розламують.

Технологія приготування макаронних виробів має свої особли­вості:

- води беруть у шість разів більше, ніж макаронних виробів (тому що вони збільшуються в об'ємі);

- закладають тільки в киплячу підсолену воду;

- після відварювання відразу ж відкидають на друшляк і додають вершкового масла, щоб вони не злиплися.

- Як ви вважаєте, від чого залежить час варіння макаронних виробів?

Узагальнити відповіді учнів і звернути їхню увагу на таб­лицю.

Час варіння макаронних виробів

Вид виробу	Час варіння, хв
Макарони	30—40
Локшина	20—25
Вермішель	10—12
Вушка, ріжки	25—30
Засипки дрібні	7—10

Слід зазначити, що можливі відхилення від наведених у таблиці даних. Це пов'язано із сучасними технологіями приготування ма­каронних виробів. Час варіння макаронних виробів зазначається на упаковці.

Із макаронних виробів готують гарніри, запіканки, різні супи, самостійні страви.

До готових страв із макаронних виробів висувають такі вимоги:

- відварені вироби мають бути м'якими, нерозвареними, несклеє-ними;

- смак, колір і запах страви повинні відповідати властивостям закладених продуктів;

- запіканки мають бути м'якими, із підрум'яненою шкіркою.

3. Запікання.

Запікання — це спосіб теплової обробки продуктів при температурі 200— 250 °С. Запікають зазвичай овочі, м'ясні, рибні та молочні про­дукти, із додаванням різних соусів, яєць тощо.

Для запікання використовують чавунний посуд або посуд зі спе­ціальним покриттям. Готовність страви визначають за запеченою рум'яною шкіркою на поверхні. Деякі продукти перед запіканням доводять до готовності (макаронні вироби), а такі продукти, як риба й овочі, запікають у сирому вигляді.

Такий спосіб приготування є характерним для української націо-льної кухні (буженина, смаженина).

ПРАКТИЧНА РОБОТА. Приготування макаронної запіканки

Посуд та інвентар: каструля, друшляк, сковорода, ложка, ніж, чаш­ка, виделка.

Продукти (у грамах на 1 порцію): макаронні вироби — 80, масло вершкове — 30, сіль — 4, яйце — 1 шт. .

Провести інструктаж учнів і організувати повторення правил безпечної роботи під час роботи з гарячими рідинами, ножем.

Послідовність приготування.

1. Розрахувати необхідну кількість рідини, солі.

2. Закип'ятити воду, додати сіль.

3) У киплячу рідину обережно всипати макаронні вироби й варити до готовності. (Час варіння визначити за таблицею «Час варіння ма­каронних виробів» або скористатися інструкцією на упаковці.)

4) Відцідити воду, відкинувши вироби на друшляк. Збити яйце в чашці.

5. До макаронних виробів додати 1/3 масла, влити збите яйце й перемішати.

6. На розігріту сковороду покласти масло, що залишилося, викласти макаронну масу.

7. Накрити кришкою, запекти на маленькому вогні до готовності. (Готовність визначається за запеченим яйцем.)

8. Запіканку викласти на блюдо або порціонні тарілки, прикраси­ти зеленню.

9. Окремо можна подати овочі, соус «Кетчуп», майонез (за сма­ком).

Під час виконання роботи контролюва дотримання правил безпечної роботи, технології приготування, звернути увагу учнів, що допускають помилки, оцінити сервіровку столу й дотримання правил поведінки за столом.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

1. Від чого залежить час варіння макаронних виробів?

2. Яким є співвідношення кількості води й макаронних виробів для варіння?

3. Чому макарони не можна закладати в холодну воду?

4) Чи можна макаронні вироби після варіння залишати у воді? Відповідь обґрунтуйте.

5) Які страви можна приготувати з макаронних виробів?

VI. ПІДСУМКИ ЗАНЯТТЯ

Макаронні вироби — це зручні напівфабрикати, із яких дуже швид­ко можна приготувати поживні й смачні страви. Різноманітні соуси додадуть цим стравам оригінального смаку.

VII.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати продукти для кулінарних робіт.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 7

Тема. Приготування страв із молока й молочних продуктів.

Мета: ознайомити учнів із видами молочних продуктів, їхнім значенням у харчуванні людини, навчити готувати страви з молочних продуктів, подавати й оформлювати страви, сервірувати стіл до вечері; формувати чіткість у дотриманні технології приготування страв, правил поведінки за столом.

Обладнання: настінна таблиця «Правила безпечної роботи в шкіль­них майстернях», «Види молочних продуктів», ілюстрації з кулінарних книг, журналів.

Основні поняття: пастеризація, молочні грибки, біфідобактерії.

Тип заняття: комбіноване.

Структура заняття

І. Організаційний момент хв

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів хв

III. Вивчення нового матеріалу хв

1. Значення молока та молочних продуктів у харчуванні людини.

2. Способи зберігання молока.

3. Види молочних продуктів.

IV. Практична робота. Приготування «лінивих» вареників хв

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів хв

VI. Підсумки заняття хв

VII. Домашнє завдання хв

Хід заняття

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Бесіда.

1) Як ви вважаєте, у чому полягає цінність молока?

2) Назвіть молочні продукти. (Відповіді вчитель записує на до­шці.)

3) Які молочні страви готують із молока, сиру?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Значення молока та молочних продуктів у харчуванні людини.

Молоко — перша їжа, яку отримує немовля. Це говорить про цінності цього продукту. Насправді в молоці містяться всі необхідні лю­дині речовини (жири, білки, вітаміни А, В, С, тощо, мінеральні солі, молочний цукор тощо), причому в такому вигляд та співвідношенні, що легко й швидко засвоюються людським організмом.

- Молоко яких тварин використовується в їжу?

В основному використовується коров'яче молоко, але дуже корисне козяче, молоко верблюдиць, кобилиць.

2. Способи зберігання молока.

Молоко — продукт, який швидко псується, у ньому можуть зберігатися хвороботворні мікроби (туберкульозна паличка, кишкові мікроби тощо). У домашніх умовах сире молоко обов'язково слід кип'ятити, але при цьому відбувається руйнування частини вітамінів, змінюєть­ся структура білків. На молочних комбінатах молоко пастеризують, нагріваючи його до 80—85 °С протягом декількох секунд (цей спосіб обробки винайдений французьким ученим Луї Пастером). Під час пастеризації всі поживні властивості молока зберігаються, а хворо­ботворні мікроби гинуть. Таке молоко не потребує кип'ятіння.

3. Види молочних продуктів.

Прокоментувати записи на дошці, зроблені на початку уроку і охарактеризувати сучасний асортимент молочних продуктів: молоко різного ступеня жирності, ацидофільне молоко; вершки (додають до кави, використовують для приготування соусів, кремів); кефір різного ступеня жирності та легкий (знежирений); біойогурт (тобто йогурт із живими біфідобактеріями) із додаванням джемів, фруктових ароматизаторів, свіжих фруктів; сметана (поквашені пастеризовані вершки) 10—30 % жирності; різні види сирів тощо.

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Приготування «лінивих» вареників

Посуд та інвентар: миска, обробна дошка (ГП), ложка, ніж, кастру; ля, шумівка.

Продукти (у грамах на 1 порцію): сир — 120, борошно — 20, яйце — 1 шт., цукор — 10, сметана — 30, масло вершкове — 5.

Провести інструктаж, організувати повторення правил безпечної роботи під час роботи з гарячими рідинами, різальними інструментами.

Послідовність приготування.

1. Виконати первинну обробки сиру.

2. Додати яйце, борошно, цукор. Ретельно вимішати.

3. Посипати дошку борошном.

4. Викласти на дошку масу, надати їй форми качалочки діаметром З см.

5. Нарізати шматочками завтовшки 1 см.

6. Закип'ятити воду, додати сіль.

7) Шматочки обережно опустити в киплячу воду. Помішати шумівкою, піднімаючи їх із дна каструлі.

8. Варити до готовності. (Готові вареники спливають на поверхню води.)

9. Шумівкою вийняти вареники, покласти на блюдо, долити сме­таною й маслом.

Під час виконання роботи контролювати дотримання техно­логії приготування, правил безпечної роботи, культури праці.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Відбувається обговорення виконання практичної роботи.

ПІДСУМКИ ЗАНЯТТЯ

Молоко й молочні продукти є не тільки смачними та дуже різноманітними, але й корисними. Вони є основою дитячого та дієтичного харчування. Доцільно вживати молочні продукти різних молокоза­водів, оскільки смак, якість і склад молока багато в чому залежать від якості кормів, породи корів, місцевості.

VII.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготуватися до оцінювання за тематичним блоком «Раціональне ведення домашнього господарства. Технологія приготування страв».

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС___

Тема. Технологія вирощування кущових декоративних рослин.

Мета: ознайомити учнів з властивостями декоративних кущових рослин, їх місцем і роллю у створенні сприятливих умов для праці та відпочинку, декоративному оформленні території, правилами безпечної праці під час їх вирощування; екологічне та трудове виховання; розвитку моторики рухів.

Основні поняття: декоративна кущова рослина, бузок, калина, вегетативне розмноження, оздоблення, озеленення, план присадибної ділянки.

Обладнання: муляжі плодів калини, гербарні зразки,

Очікувані результати: знання загальних біологічних особливостей декоративних кущових рослин та їх місця і ролі в озелененні території, уміння розробляти план оздоблення

Структура заняття

І. Організаційний момент хв

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів хв

ІІІ. Вивчення нового матеріалу……………………… хв.

ІV. Практична робота……………………………………хв

V. Підсумки уроку. Домашнє завдання хв