Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів

III. Вивчення нового матеріалу

Слово «мода» походить від латинського слова «modus», що в перекладі означає «міра, спосіб, правило». Під поняттям «мода» розуміють нетри­вале панування тих чи інших смаків, що ви­являються у зовнішньому вигляді різних оточуючих предметів (одязі, взутті, автомобілях тощо).

У давні часи форма та оздоблення різних побу­тових предметів змінювалась вкрай рідко. Одяг, посуд, меблі віками мали традиційний усталений вигляд. Удосконалення окремих елементів відбу­валось надзвичайно повільно. Щоб забезпечити швидку зміну форм оточуючих предметів, необ­хідно було створити для цього певні умови. Так, зокрема, мода на одяг у сучасному розумінні цього слова з'явилась лише з появою крупних виробництв тканини. У період середньовіччя стихійне масове захоплення певними видами одягу і стали називати модою.

Мода народжується, живе і помирає. Цей період триває певний час. Наприклад, одяг чи взуття певного покрою у XVIII —XIX ст. були модні впродовж кількох десятиліть, а тепер цей період може тривати лише кілька років. Часом ми можемо спостерігати зміну модних тенденцій покрою чи оздоблення, особливо у літньому гардеробі, щосезо­ну і навіть двічі або тричі за сезон.

Сучасна мода пропонує величезну кількість різних поясних виробів: спідниці, штани, шорти тощо. Одним із найулюбленіших для жінок є спідниця.

Спідниця — один з найдавніших видів одягу. Прообразами найпростіших спідниць є різні поясні й набедрені пов'язки, які виготовляли зі шкури тварин і тканини (мал. 1). Фасони спідниць в різних народів у різні часи постійно змінювались (Мал. 5 підручник ст.10).

Мал..1 Набедрені пов'язки — прообраз сучасної спідниці: а — зі шкури тварин; б — з тканини

Так, модні дами XVIII ст. носили спідниці на металевому каркасі. Пізніше його замінили на еластичніші з китового вуса. Периметр таких спідниць досягав часом восьми метрів. На початку XX ст. спостерігалась протилежна тенденція :— увійшла в моду надзвичайно вузька спідниця. Довжина спідниць суттєво змінилась лише з XX століття. На рубежі XIX —XX ст. з'явилася спідниця до колін. Це був справжній виклик віковим традиціям. Адже спідниця завжди була довгою і могла відкривати хіба що черевики. У 60-ті роки молодь віддала перевагу спідниці «міні».

У кожного народу є свої особливості крою й оздоблення поясних виробів. Українським національним поясним убранням для жінок є запаска, плахта, обгортка, паньова (мал. 2). Крій цих виробів надзви­чайно простий. Але за кроєм і оформленням ці види одягу відрізняються між собою.

Сучасна мода на спідниці надзвичайно різноманітна (мал. 3). У гарде­робі дівчат і жінок є спідниці різної довжини: надзвичайно короткі, до колін, нижче колін і довгі до щиколоток. їх крій також вражає різноманітністю: на кокетках, зі складками, зборками, скроєні із ткани­ни навскіс, із різною формою низу. Спідниці можуть кріпитись як на талії, так і на стегнах. Найбільше використовують такі матеріали: для літа — бавовняну, льняну, шовкову тканину; для зимового і весняно-осіннього періоду — тканину із шерстяних волокон, шкіру, замшу та ін.

Мал.. 2 Українське національне поясне вбрання для жінок

Близьким до поняття «мода» є поняття «стиль». Стиль — це індивіду­альна манера, своєрідні, неповторні особливості творчості. У сучасному одязі виділено кілька стилів: класичний, романтичний, фольклорний, спортивний. Кожній людині важливо знайти свій стиль, який до­поможе підкреслити найпривабливіші риси особистості, відповідатиме умовам життя та праці людини.

Створенням нових видів одягу займаються дизайнери. Професія «ди­зайнер одягу» з'явилась у XX ст. з появою промислового виробництва і створенням будинків моделей.

Дизайнери одягу — люди творчі. їхня діяльність пов'язана зі створен­ням нового, унікального, неповторного. Вони повинні добре знати обра­зотворче мистецтво й мати навички художника, кресляра. Щоб створи­ти нові й оригінальні моделі одягу, дизайнер вивчає культурну спадщину свого народу та народів світу. Щоб модель була дійсно сучасною, щоб її було легко й економічно вигідно виготовляти на виробництві, дизайнер стежить за розвитком науки й техніки.

Сучасні дизайнерські бюро оснащені новітньою комп'ютерною технікою. У процесі створення нових моделей дизайнер використовує улюблену методику — комп'ютерні зарисовки, графічні роботи олівцем, фломастерами чи гуашшю на папері, наколювання тканини на манекені, аплікацію тощо.

Дизайнер спочатку вивчає, для кого та з якою метою створюється мо­дель, її призначення, форму, матеріали. В роботі він обов'язково врахо­вує модні тенденції, обмірковує можливі варіанти майбутнього виробу, збирає й аналізує необхідну інформацію, знаходить оптимальне рішен­ня. Потім розробляє ескіз, моделює зразок одягу й готує його до виготов­лення на виробництві. Головне завдання дизайнера одягу — запропонувати такі естетичні та функціональні моделі, які допоможуть людям підкреслити свою індивідуальність.

Дизайнери одягу працюють на швейних фабриках, в ательє, будин­ках моделей, будинках побуту, в театрах.

У процесі створення нових моделей різних промислових виробів широко застосовують об'ємне проектування. Суть його полягає в тому, що майбутній виріб спочатку відтворюють у макеті.

Макет — це об'ємний зразок виробу. Макети можуть бути чорновими, тобто дуже приблизно відтворювати образ майбутньої ма­шини, інструмента, одягу тощо. Або ж — чистовими, де найбільш повно та точно представлено майбутній виріб. Макети виконують як у нату­ральну величину, так і в масштабі. Наприклад, макети автомобілів, верстатів або інших дуже великих чи дуже дрібних за розмірами виробів зручніше робити в масштабі. Такі вироби як ручні інструменти, дитячі іграшки, одяг зазвичай макетують у натуральну величину. Для виготовлення макетів використовують такі матеріали, які легко формувати, різати чи рвати. Наприклад, пластилін, глину, гіпс, піно­пласт, тканину, папір, деревину, картон.

Порівняно з графічним проектуванням, за якого виріб малюють на площині паперу чи картону, об'ємне проектування дає повніше уяв­лення про майбутній виріб.

ІV.Практична робота.

Розробка ескізів підліткового одягу

Інструменти та матеріали: журнали мод, фотографії, малюнки поясних виробів, папір, прості та кольорові олівці (фломастери чи фарби), гумка, кольоровий папір, картон, пластилін, клаптики тканини чи інший матеріал для об'ємного проектування.