7.2. Нагромадження капіталу: сутність і форми. Первісне нагромадження капіталу.

Умови для розвитку капіталу були створені в процесі його первісного нагромадження.

Загально визначено, що умовою перетворення грошей на капітал є перетворення робочої сили на товар. Це стало можливим внаслідок:

• по-перше, надання людині юридичної свободи і права бути власником своєї робочої сили;

• по-друге, насильницького відокремлення безпосередніх товаровиробників (найманих робітників) від засобів виробництва та зосередження останніх в руках буржуазії (капіталістів), що народжувалась.

Цей процес отримав назву первісного нагромадження капіталу.

І здійснювався він різними методами, зокрема такими, як:

- мануфактурне виробництво;

- обезземелення селян;

- лихварство;

- пограбування тубільного населення;

- торгівля колоніальними товарами;

- система протекціонізму національному виробництву.

Розорення селян і ремісників, позбавлення їх засобів виробництва, а також зосередження грошових коштів у небагатьох відбувалося ще у феодальному суспільстві, як наслідок поступового розвитку товарно-грошових відносин та дії закону вартості. Хоча цей процес і підготовлював необхідні основи для формування капіталізму, але відбувався достатньо повільно.

Народження капіталістичних виробничих відносин відбувалося із застосуванням методів найгрубішого насилля. Основою первісного нагромадження капіталу було насильне позбавлення селян та ремісників засобів виробництва, і, перш за все, землі.

Епоха первісного нагромадження капіталу в Англії, в якій раніше інших країн отримало розвиток капіталістичне виробництво, відноситься до кінця XV  початку XVI ст. Безпосереднім поштовхом до цього став розквіт фландрської мануфактури, для якої Англія постачала вовну. Зростання попиту на вовну викликало різке зростання цін на неї, що спонукало феодалів в широких масштабах перетворювати ріллі на пасовища для овець. Жадання збагачення штовхало їх до захвату та перетворення селянських земель на пасовища. Захоплені землі феодали огороджували дерев’яними тинами, канавами, ровами. Землі під пасовища та рілля здавались в оренду крупним фермерам, які використовували працю найманих робітників. Так створювались умови для зародження капіталістичного землеробства.

Капіталістичне сільське господарство не могло поглинути всіх зігнаних з земель селян. Значна їх частка йшла до міста, поповнюючи клас найманих робітників у промисловості. Буржуазія, яка народжувалась, використовувала державну владу і для створення армії промислових найманих робітників, і для насадження капіталістичної дисципліни праці. Найжорсткіші заходи, навіть смертна кара, застосовувались до обезземелених селян, які бродяжили містами і селами у пошуках роботи. Законодавчо встановлюючи максимум заробітної плати, держава допомагала класу капіталістів посилювати експлуатацію класу найманих робітників і, таким чином, сприяла зростанню нагромадження капіталу.

Але для виникнення промислового капіталу необхідно нагромадження крупних грошових коштів в руках окремих осіб. Цей процес також прискорювався насильницькими методами.

В епоху великих географічних відкриттів (XV  XVI ст.) нелічені скарби колоній, величезні маси золота та срібла перетікали до казни іспанської, португальської і англійської корони, у кишені шукачів легкої наживи. Неймовірні прибутки приносила торгівля рабами, за якими полювали європейські колонізатори в Африці.

Важливим джерелом первісного нагромадження капіталу виявилась нееквівалентна торгівля з колоніями та пряме пограбування найбагатших заморських країн.

Значними темпами процес нагромадження промислового, торгівельного, фінансового капіталів відбувався саме у період XVІІІ – ХІХ ст. та продовжується дотепер. Безумовно, нормальне та ефективне функціонування будь-якої форми капіталу можливе лише за умови його постійного нагромадження і поновлення.

Взагалі, нагромадження капіталу – це приріст грошових, матеріальних, трудових та інших ресурсів, необхідних для розширення масштабів виробництва, його модернізації та розвитку.

Основними факторами, які впливають на процес нагромадження капіталу, є:

• величина капіталу;

• продуктивність та інтенсивність праці;

• пропорції розподілу прибутку на фонд споживання і фонд нагромадження;

• різниця між наявним і спожитим капіталом;

• економія ресурсів;

• інше.

Основними формами нагромадження капіталу є:

• по-перше, концентрація капіталу – це процес збільшення розмірів індивідуальних капталів за рахунок капіталізації прибутку, тобто використання певної його частини на розширення та розвиток виробництва;

• по-друге, централізація капіталу – це збільшення розмірів капіталу внаслідок добровільного (злиття) або примусового об’єднання (поглинання) кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший.

На основі концентрації і централізації капіталу відбувається процес концентрації виробництва, тобто його укрупнення та об’єктивно породжуються тенденції до монополізму.

Сьогодні в Україні продовжується процес свого роду «первісного» нагромадження капіталу, який розпочався у 90-ті ХХ ст. з переходом від адміністративно-командної, централізованої економіки до ринкової системи господарювання. Причому, застосовувались і використовуються різні методи, як законні, наприклад, приватизація; підприємництво; так і, навпаки, незаконні: фінансові піраміди, рекет.

На початку ХХІ ст. у період світової фінансово-економічної кризи, яка поширилася і на Україну, принципово важлива роль держави у регулюванні процесів безперервного руху капіталу, його нагромадження у різноманітних формах для відновлення стійких темпів економічного зростання та створення умов щодо ефективного функціонування економічної системи суспільства. Причому, особливої уваги потребує забезпечення розвитку людського, інтелектуального, соціального капіталів відповідно до реалій постіндустріального суспільства, на шляху до якого сьогодні знаходиться Україна.