Рента і процент на капітал, вкладений

в землю

Основним джерелом орендної плати є певна частина додаткового продукту, який одержується орендарем в процесі використання землі. Причому, одна частина додаткового продукту у формі підприємницького доходу (прибутку) залишається орендарю, а друга частина (земельна рента) у формі орендної плати виплачується земельному власнику за право користування його землею. Тобто, орендна плата виступає формою прояву земельної ренти. А земельна рента, у свою чергу, є джерелом орендної плати.

В умовах ринкової економіки, панування приватної власності земля не лише здається в оренду, а і є об’єктом купівлі-продажу, тобто має ціну. Отже, з рентними відносинами пов’язана і така категорія, як ціна землі.

Земля купується для виробництва сільськогосподарської продукції, для видобутку корисних копалин, для забудови, спорудження транспортних магістралей, аеропортів тощо.

На відміну від інших звичайних товарів, земля – це особливий товар, продукт природи, а не праці. Тому визначено, що земля вартості не має, але має ціну, що ґрунтується на тому доході, який приносить своєму власнику певна земельна ділянка. Тобто ціна землі є ірраціональною.

Ціна землі визначається тією сумою грошей, яка, якщо її покласти в банк, принесе своєму власнику доход (у формі процента), не менший від тієї земельної ренти, яку приносить дана земельна ділянка.

Таким чином, ціна землі – це капіталізована земельна рента. Вона прямо пропорційна величині земельної ренти і обернено пропорційна нормі (ставці) позичкового процента.

Розрахунок ціни землі відбувається за наступною формулою:

Земельна рента

Ціна землі = ----------------------------------------------- * 100%

норма позичкового процента

Фактично ціна землі може коливатися не тільки залежно від маси земельної ренти і норми позичкового проценту, але і від вартості освоєння та поліпшення землі, співвідношення попиту й пропозиції на продукцію сільського господарства, напрямків економічної політики щодо державного регулювання аграрного сектору економічної системи суспільства тощо.

Як вже зазначено вище, пропозиція землі на ринку нееластична, тому що кількість землі, придатної для обробки, є фіксованою величиною. Тобто пропозиція землі не може бути збільшена навіть за умови підвищення ціни на землю.

Попит на землю, навпаки, еластичний і має тенденцію до зростання, що зумовлює підвищення ціни на землю.

Формування в Україні повноцінного ринку земельних ресурсів зумовлює необхідність якнайшвидшої реальної економічної (грошової) оцінки кожної земельної ділянки. Саме економічна оцінка дає змогу визначити відносну (у балах) продуктивність і доходність, загальну (у грошовому вираженні) цінність землі як головного засобу виробництва, зокрема у сільському господарстві. Вона також потрібна для складання земельного кадастру, аналізу використання земельних угідь, визначення цін на землю.

Рента утворюється і вилучається не лише у сільському господарстві, але і в інших галузях економічної системи суспільства.

Власники деяких земельних ділянок можуть отримувати гірську, будівельну, житлову, екологічну, туристичну та інші форми ренти. Особливості цих форм ренти пов’язані зі специфікою використання відповідних земельних ресурсів.

Так, гірська рента (у гірничодобувній промисловості) залежить від природних умов залягання та видів корисних копалин, вмісту компонентів у руді, їх співвідношення, умов та відстані транспортування тощо. На величину будівельної, житлової ренти значно впливає місцезнаходження земельної ділянки, її рельєф, наявність комунікацій тощо. Екологічна рента – це ціна, яка сплачується власнику землі за право користування ліпшими екологічними умовами. На її величину впливають чистота повітря, рівень озеленення, наявність рекреаційних зон (курортів, пляжів тощо). Туристична рента – це доход, який отримує власник туристичних ресурсів (природних, історичних, соціально-культурних факторів, здатних задовольняти духовні потреби людей і сприяти відновленню та розвитку їх життєвих сил).

Загалом, всі рентні доходи розподіляються між державою, земельними власниками і тими, хто користується землею (фермерами, підприємцями тощо).

У сучасній економічній теорії використовується термін «економічна рента», який є більш широким поняття, ніж земельна рента.

У загальноекономічному розумінні економічна рента – це рента, яка пов’язана з використанням певного виду економічних ресурсів, кількість якого значно обмежена, пропозиція якого нееластична. Кількісно економічна рента є різницею між реальною ціною рідкісного ресурсу і тією мінімальною ціною, яку необхідно сплатити, щоб спонукати власника цього ресурсу його продавати.