- •Передмова
- •Від видавця
- •Загальна частина
- •2001 Року
- •Відповідності статей кримінальних кодексів україни
- •2001 Року
- •Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •2001 Року
- •Злочини проти основ національної безпеки україни
- •19ВО року
- •2001 Року
- •Розділ VI злочини проти власності
- •Розділ IX злочини проти громадської безпеки
- •Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
- •2001 Року
- •1960 Року
- •Розділ XVI злочини у сфері використання
- •Розділ XVII злочини у сфері службової діяльності
- •Розділ XVIII злочини проти правосуддя
- •Відповідності статей кримінальних кодексів україни
- •Глава 1 загальні положення
- •Глава 2
- •Глава 4 про покарання
- •Покарання і про звільнення від покарання
- •Глава 1 злочини проти держави
- •1. Особливо небезпечні злочини проти держави
- •Глава 2
- •Злочини проти
- •Державної і колективної
- •Власності
- •Глава 3
- •Глава 4
- •1960 Року
- •Глава 5
- •Злочини проти
- •Індивідуальної
- •Власності громадян
- •Глава 7 посадові злочини
- •1960 Року
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 10
- •1960 Року
- •Глава 11 військові злочини
- •Загальна частина
- •Для здійснення цього завдання Кримінальний ко декс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
- •Злочинність і караність діяння визначаються зако ном про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.
- •Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідаль ність дії або бездіяльності.
- •Відповідно до частини першої цієї статті рецидив злочинів, невідбуте покарання або інші правові наслідки
- •Закінченим злочином визнається діяння, яке міс тить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповід ною статтею Особливої частини цього Кодексу.
- •Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.
- •3. Підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину —
- •Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
- •Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного харак теру.
- •Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала сусігіль- но небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяль ності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання.
- •Обов'язок передбачати суспільне небезпечні результати свого діяння (об'єктивний критерій недбалості) має складну струк туру:
- •Розділ VI співучасть у злочині
- •Ризик не визнається виправданим, якщо він заві- домо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.
- •Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кри мінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амніс тію чи акта помилування.
- •2. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
- •3. Особам, які стали непрацездатними після постанов- лення вироку суду, виправні роботи суд може замінити
- •Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визна чається законом України.
- •Конфіскація мяйяд, як додаткове покарання, не може бути призначена при звільненні від відбування покарання а випробуванням (ст. 76 та 77).
- •Покарання у виді арешту полягає в триманні засу дженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.
- •Арешт не застосовується до осіб віком до шістнад цяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.
- •При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 65—67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.
- •Особа, засуджена за діяння, караність якого зако ном усунена, підлягає негайному звільненню від призна ченого судом покарання.
- •Призначена засудженому міра покарання, що пере вищує санкцію нового закону, знижується до максималь ної межі покарання, встановленої санкцією нового закону.
- •Повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- •5) Пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
- •2. Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами виконання покарань за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців — командирами військових частин.
- •Амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.
- •Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кри мінальної відповідальності чи від покарання.
- •Законом про амністію може бути передбачено за міну засудженому покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням.
- •Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до пога шення або зняття судимості.
- •Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.
- •Зняття судимості допускається лише після закін чення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 цього Кодексу.
- •Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально- процесуальним кодексом України.
- •Які вчинили у стані неосудності суспільне небезпеч ні діяння;
- •Які вчинили у стані обмеженої осудності злочини;
- •Які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
- •1. Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.
- •Виправні роботи можуть бути призначені неповно літньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року.
- •Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправ них робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до десяти відсотків.
- •При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.
- •Законодавство україни
- •З комп'ютерною системою
- •Загальна частина
- •01054, М. Київ-54, вул. Веронського, 24.
Якщо особа після відбуття покарання у виді обме ження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у ст. 89 цього Кодексу.
Зняття судимості допускається лише після закін чення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 цього Кодексу.
Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально- процесуальним кодексом України.
12 2-39 351
1. Ст. 91 е новою в чинному Кодексі. В ст. 55 Кримінального кодексу 1960 року, якою передбачалося погашення судимості, йшлося також про зняття судимості за клопотанням громадських організацій або трудового колективу.
Зняття судимості е однією з форм припинення судимості до закінчення строків, передбачених у ст. 89, тобто достроково.
Це положення закону (за змістом ч. 1 ст. 91) стосується тільки осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі.
2. Підставами для дострокового зняття судимості е:
зразкова поведінка особи після відбуття покарання;
сумлінне ставлення до праці, що доводить П виправлення. Обов'язковою умовою для вирішення питання про зняття
судимості е закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89.
3. Порядок зняття судимості має бути встановлений Кри мінально-процесуальним кодексом України.
352
Розділ XIV
ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ПРИМУСОВЕ ЛІКУВАННЯ
С т а т т я 92. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
* * *
Розд. XIV чинного Кодексу регламентує підстави засто сування та порядок здійснення медичного впливу всупереч волі хворого — примусових заходів медичного характеру. Цей вид державних заходів торкається прав та свобод людини, Гаран тованих Конституцією України, і тому потребує правової регу ляції. Застосування інституту примусових заходів медичного ха рактеру створює гарантії від необґрунтованого призначення кри мінального покарання особі, яка внаслідок психічного захворю вання не може усвідомлювати свої дії і керувати ними, відпо відати за свої вчинки. Мета примусових заходів медичного харак теру — попередження вчинення нових суспільно небезпечних діянь або виправлення засуджених у разі застосування до них примусових заходів медичного характеру.
Примусові заходи медичного характеру — це міри дер жавного примусу у вигляді різних лікувально-реабілітаційних заходів, що призначаються судом у рамках кримінального про цесу відносно осіб з різними психічними розладами, які вчинили суспільно небезпечні діяння, спрямовані на лікування цих осіб та запобігання скоєнню ними нових суспільно небезпечних дій і суворе дотримання непорушності їх прав і законних інтересів.
Примусові заходи медичного характеру мають подвійний характер. З одного боку — це міри примусу, тобто юридичні, з іншого — це міри медичні, оскільки зміст їх зводиться до діагностичного обстеження, лікування, клінічного нагляду, проведення реабілітаційних заходів.
Примусові заходи медичного характеру не можна розцінювати як покарання, оскільки вони принципово відрізняються від нього своєю метою і методами, але вони є мірою примусу, бо призначаються і припиняються тільки судом, незалежно від згоди хворого або його законних представників.
Примусові заходи медичного характеру застосовуються до психічно хворих, які становлять суспільну небезпеку внаслідок психічного розладу і скоєння суспільно небезпечних дій. Заходи медичного характеру не мають каральних ознак, не вважаються як судимість і не переслідують цілі виправлення.
12*
353
Особа, направлена судом на примусове лікування, не може бути амністована або помилувана.
3. Застосування примусових заходів медичного характеру е правом, а не обов'язком суду.
Призначення примусових заходів медичного характеру можливе у разі встановлення судом сукупності умов:
— доведено вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке має ознаки конкретного злочину;
— встановлено, що особа в момент його вчинення зна ходилась у стані неосудності чи обмеженої осудності або після вчинення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість призначення або виконання покарання;
— особа знаходиться у такому психічному стані, що складає небезпеку для себе або інших осіб.
Не можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру до особи, яка вчинила суспільне небезпечні діяння у стані неосудності або захворіла на психічну хворобу після вчинення злочину, але до винесення вироку одужала або її психічний стан змінився настільки, що вона перестала бути суспільне небезпечною (див. п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру" від 19 березня 1982 р. № 2).
4. Застосовуючи примусові заходи медичного характеру, суд не має підстав до визначення строку примусового лікування, бо сенс питання тут складає не термін лікування, а стан здоров'я. Слід також зауважити, що постановка питання про залежність тривалості примусового лікування від характеру та тяжкості вчиненого діяння е неправомірною.
Єдине, від чого залежить тривалість примусового лікування, — це особливості психічного стану особи і обумовлення цим її небезпеки для себе та інших осіб. Тому можливі випадки, коли психічно хворий, який вчинив незначні за тяжкістю дії, може довгий час знаходитись на примусовому лікуванні, а до іншої особи це лікування може зовсім не застосовуватись, не дивлячись на те, що вона скоїла тяжкий злочин.
Висновок судово-психіатричної експертизи про характер і тяжкість захворювання та вибір виду примусового лікування психічно хворому має для суду рекомендаційний характер, оскіль ки експертиза не враховує тяжкість вчиненого діяння, що є компетенцією суду (див. п. 9 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України).
Застосування примусових заходів медичного характеру в психіатричних закладах регламентується Законом України "Про психіатричну допомогу" та відповідними інструкціями МОЗ України.
С т а т т я 93. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
354
