1. Якщо особа після відбуття покарання у виді обме­ ження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у ст. 89 цього Кодексу.

2. Зняття судимості допускається лише після закін­ чення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 цього Кодексу.

3. Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально- процесуальним кодексом України.

12 2-39 351

1. Ст. 91 е новою в чинному Кодексі. В ст. 55 Кримінального кодексу 1960 року, якою передбачалося погашення судимості, йшлося також про зняття судимості за клопотанням громадських організацій або трудового колективу.

Зняття судимості е однією з форм припинення судимості до закінчення строків, передбачених у ст. 89, тобто достроково.

Це положення закону (за змістом ч. 1 ст. 91) стосується тільки осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі.

2. Підставами для дострокового зняття судимості е:

• зразкова поведінка особи після відбуття покарання;

• сумлінне ставлення до праці, що доводить П виправлення. Обов'язковою умовою для вирішення питання про зняття

судимості е закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89.

3. Порядок зняття судимості має бути встановлений Кри­ мінально-процесуальним кодексом України.

352

Розділ XIV

ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ПРИМУСОВЕ ЛІКУВАННЯ

С т а т т я 92. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру

Примусовими заходами медичного характеру є на­дання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що під­падає під ознаки діяння, передбаченого Особливою час­тиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

* * *

1. Розд. XIV чинного Кодексу регламентує підстави засто­ сування та порядок здійснення медичного впливу всупереч волі хворого — примусових заходів медичного характеру. Цей вид державних заходів торкається прав та свобод людини, Гаран­ тованих Конституцією України, і тому потребує правової регу­ ляції. Застосування інституту примусових заходів медичного ха­ рактеру створює гарантії від необґрунтованого призначення кри­ мінального покарання особі, яка внаслідок психічного захворю­ вання не може усвідомлювати свої дії і керувати ними, відпо­ відати за свої вчинки. Мета примусових заходів медичного харак­ теру — попередження вчинення нових суспільно небезпечних діянь або виправлення засуджених у разі застосування до них примусових заходів медичного характеру.

2. Примусові заходи медичного характеру — це міри дер­ жавного примусу у вигляді різних лікувально-реабілітаційних заходів, що призначаються судом у рамках кримінального про­ цесу відносно осіб з різними психічними розладами, які вчинили суспільно небезпечні діяння, спрямовані на лікування цих осіб та запобігання скоєнню ними нових суспільно небезпечних дій і суворе дотримання непорушності їх прав і законних інтересів.

Примусові заходи медичного характеру мають подвійний ха­рактер. З одного боку — це міри примусу, тобто юридичні, з іншого — це міри медичні, оскільки зміст їх зводиться до діагностичного обстеження, лікування, клінічного нагляду, про­ведення реабілітаційних заходів.

Примусові заходи медичного характеру не можна розціню­вати як покарання, оскільки вони принципово відрізняються від нього своєю метою і методами, але вони є мірою примусу, бо призначаються і припиняються тільки судом, незалежно від зго­ди хворого або його законних представників.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються до психічно хворих, які становлять суспільну небезпеку внаслідок психічного розладу і скоєння суспільно небезпечних дій. Заходи медичного характеру не мають каральних ознак, не вважаються як судимість і не переслідують цілі виправлення.

12*

353

Особа, направлена судом на примусове лікування, не може бути амністована або помилувана.

3. Застосування примусових заходів медичного характеру е правом, а не обов'язком суду.

Призначення примусових заходів медичного характеру мож­ливе у разі встановлення судом сукупності умов:

— доведено вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке має ознаки конкретного злочину;

— встановлено, що особа в момент його вчинення зна­ ходилась у стані неосудності чи обмеженої осудності або після вчинення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість призначення або виконання покарання;

— особа знаходиться у такому психічному стані, що складає небезпеку для себе або інших осіб.

Не можуть застосовуватись примусові заходи медичного ха­рактеру до особи, яка вчинила суспільне небезпечні діяння у стані неосудності або захворіла на психічну хворобу після вчи­нення злочину, але до винесення вироку одужала або її психіч­ний стан змінився настільки, що вона перестала бути суспільне небезпечною (див. п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по застосуванню примусових за­ходів медичного характеру" від 19 березня 1982 р. № 2).

4. Застосовуючи примусові заходи медичного характеру, суд не має підстав до визначення строку примусового лікування, бо сенс питання тут складає не термін лікування, а стан здоров'я. Слід також зауважити, що постановка питання про залежність тривалості примусового лікування від характеру та тяжкості вчиненого діяння е неправомірною.

Єдине, від чого залежить тривалість примусового лікування, — це особливості психічного стану особи і обумовлення цим її небезпеки для себе та інших осіб. Тому можливі випадки, коли психічно хворий, який вчинив незначні за тяжкістю дії, може довгий час знаходитись на примусовому лікуванні, а до іншої особи це лікування може зовсім не застосовуватись, не дивлячись на те, що вона скоїла тяжкий злочин.

5. Висновок судово-психіатричної експертизи про характер і тяжкість захворювання та вибір виду примусового лікування психічно хворому має для суду рекомендаційний характер, оскіль­ ки експертиза не враховує тяжкість вчиненого діяння, що є компетенцією суду (див. п. 9 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України).

6. Застосування примусових заходів медичного характеру в психіатричних закладах регламентується Законом України "Про психіатричну допомогу" та відповідними інструкціями МОЗ України.

С т а т т я 93. Особи, до яких застосовуються при­мусові заходи медичного характеру

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:

354