2. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обгрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди право- охоронюваним інтересам.

3. Ризик не визнається виправданим, якщо він заві- домо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.

* * *

1. Ризик у розумінні ст. 42 — це можливість настання в результаті здійснення того чи іншого діяння шкоди правоохо- ронюваним інтересам.

Якщо шкода правоохоронюваним інтересам заподіяна діян­ням, яке було вчинене в умовах виправданого ризику і спря­моване на досягнення значної суспільне корисної мети, то таке діяння не визнається злочином.

Рівень значущості суспільне корисної мети, на досягнення якої було спрямоване діяння, визначається у кожному випадку окремо. Цей рівень залежить від актуальності проблеми, на вирішення якої було спрямоване діяння.

2. Ризик визнається виправданим при наявності у сукупності таких умов:

• мета, на досягнення якої спрямоване діяння, може бути досягнута виключно шляхом здійснення дії (бездіяльності), в результаті якої виникає можливість настання шкоди певним правоохоронюваним інтересам;

• особа, яка здійснює дію (бездіяльність), в результаті якої можливе настання шкоди певним правоохоронюваним інтересам (допускає ризик), вживає заходи для відвернення такої шкоди;

— особа, яка допускає ризик, має обґрунтовані підстави розраховувати, що вжиті нею заходи відвернуть настання в результаті її діяння шкоди правоохоронюваним інтересам.

Прикладом виправданого ризику є проведення хворому, який знаходиться у критичному стані, складної операції з додержан­ням встановленої медичною наукою методики.

3. Ризик не визнається виправданим, коли особа, яка допус­ кає ризик:

• немає обґрунтованих підстав розраховувати, що її діяння не створює загрозу для життя інших людей;

• немає обґрунтованих підстав розраховувати, що її діяння не створює загрозу екологічної катастрофи чи інших надзви­ чайних подій (спалах епідемій, порушення забезпечення життє­ діяльності значної кількості людей тощо).

235

Прикладом невиправданого ризику е застосування у медич­ній практиці ліків, які не пройшли встановлену процедуру ви­пробовування .

С т а т т я 43. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи зло­чинної організації

1. Не є злочином вимушене заподіяння шкоди право- охоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в орга­ нізованій групі чи злочинній організації з метою попе­ редження чи розкриття їх злочинної діяльності.

2. Особа, зазначена у частині першій цієї статті, під­ лягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особ­ ливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчи­ неного умисно і пов'язаного з спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.

3. Особа, яка вчинила злочин, що передбачений час­ тиною другою цієї статті, не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у виді позбав­ лення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин.

* * *

1. У розумінні ч. 1 ст. 43 спеціальне завдання — це діяль­ність, яка здійснюється в організованій групі чи злочинній орга­нізації з метою попередження чи розкриття 'й злочинної діяль­ності і є однією з форм прояву оперативно-розшукової діяльності.

Пункт 8 ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р. надає право здійснювати опера­тивно-розшукову діяльність у формі проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу чи особи, яка співробітничає з таким працівником або оперативним підроз­ділом відповідних державних органів при наявності передбачених у цьому законі підстав.

Враховуючи особливості умов діяльності зазначених осіб і необхідність їх глибокої конспірації, порушення якої може при­вести до реальної загрози їх здоров'ю і навіть життю, ч. 1 ст. 43 у певних межах визначає їх діяльність як обставину, що ви­ключає злочинність їх діянь, хоч вони і мають формальні ознаки злочину.

236

Вимушене заподіяння шкоди у розумінні ст. 43 — це запо­діяння шкоди, що здійснюється особою не з власного бажання для задоволення власних потреб та інтересів, а під впливом конкретних обставин з метою запобігання викриття її як такої, що виконує спеціальне завдання.

Про організовану групу і злочинну організацію див. в комен­тарі до ст. 28.

2. Ч. 2 ст. 43 встановлює, що особи, зазначені у ч. 1 цієї статті, підлягають кримінальній відповідальності лише у випад­ ках, коли вони:

— умисно вчинили особливо тяжкий злочин, поєднаний з насильством над потерпілим.

Слід зазначити, що у цьому випадку йдеться про насильство над потерпілим, здійснене у будь-якій формі, незалежно від того, спричинило воно йому якусь шкоду чи ні.

Якщо зазначені особи вчиняють злочин, що відноситься до категорії тяжких, але не поєднаний з насильством над іншою особою, то вони кримінальній відповідальності не підлягають. Прикладом такого злочину є діяння, передбачене ч. З ст. 307 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів). Цей злочин є особливо тяжким, але його вчинення не поєднане із здійсненням насильства над будь-якими особами.

Про зміст поняття особливо тяжкий злочин та загальний аналіз таких злочинів див. у ч. 5 ст. 12 та у коментарі до неї.

Про умисел та його види див. у ст. 24 та у коментарі до неї.

— вчинили умисно тяжкий злочин, пов'язаний із спри­ чиненням потерпілому тяжкого тілесного ушкодження або на­ станням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.

Про зміст поняття тяжкий злочин та загальний аналіз таких злочинів див. у ч. 4 ст. 12 та у коментарі до статті.

Про зміст поняття тяжке тілесне ушкодження та його аналіз див. у ч. 1 ст. 121 та у коментарі до неї.

Можливість віднесення наслідків злочину до тяжких або особ­ливо тяжких у розумінні ч. 2 ст. 43 слід визначати у кожному випадку окремо. Такими наслідками можуть визнаватись, напри­клад, смерть однієї або декількох осіб, виникнення епідемій, ускладнення в сфері економічних або політичних відносин та ів.

3. З урахуванням особливостей обставин, за яких вчиняють­ ся злочини, передбачені ч. 2 цієї статті, особи, що їх вчиняють, не можуть бути засуджені до довічного позбавлення волі, а покарання у виді позбавлення волі не може бути призначене їм на строк більший, ніж половина максимального строку позбав­ лення волі, передбаченого за вчинення відповідного злочину.

237

Розділ IX

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Стаття 44. Правові підстави та порядок звіль­нення від кримінальної відповідаль­ності