1. Звільнення засудженого від покарання або подаль­ шого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Особа, засуджена за діяння, караність якого зако­ ном усунена, підлягає негайному звільненню від призна­ ченого судом покарання.

3. Призначена засудженому міра покарання, що пере­ вищує санкцію нового закону, знижується до максималь­ ної межі покарання, встановленої санкцією нового закону.

4. Особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від пока­рання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільне небезпечною.

5. Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

* * *

1. На відміну від Кримінального кодексу 1960 року, в якому звільнення від покарання розглядалося в одному розділі з при­ значенням покарання, у чинному Кодексі законодавець перед­ бачив самостійний розділ про звільнення засудженого від по­ карання та його відбування.

2. Ст. 74 визначає загальні підстави звільнення особи від покарання або його подальшого відбування, заміни покарання більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання.

3. Виключенням із вказаного порядку є звільнення особи від покарання або його пом'якшення на підставі Закону України "Про амністію" від 5 липня 2001 р.

4. Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усу­ нена, підлягає негайному звільненню від покарання. Рішення про звільнення особи від покарання в цьому випадку приймає суд.

5. Ч. 4 цієї статті передбачає звільнення особи від покарання за вчинення злочинів невеликої або середньої тяжкості з ура-

317

хувавням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці, які в сукупності дають суду тверде переконання у тому, що цю особу не можна вважати суспільне небезпечною. Тому за наявності обвинувального вироку особу може бути звільнено від покарання судом в силу тої обставини, що вона перестала бути суспільне небезпечною. Визнання особи суспільне небезпечною або навпаки є виключною прерогативою суду і залежить від врахування вказаних у законі обставин.

6. Законом передбачено звільнення особи від покарання за вироком суду в зв'язку із закінченням строків давності (див. коментар до ст. 49).

7. Підставою для пом'якшення покарання е введення законо­ давцем нової, м'якшої санкції чинного Кодексу. Міра покарання засудженому знижується до максимальної міри покарання, перед­ баченої новою санкцією.

8. Інші випадки звільнення від покарання (ст. 80 та 83), за­ міна покарання більш м'яким (ст. 82 та 84), а також пом'як­ шення покарання за ст. 75 та 79 встановлені іншими статтями цього розділу.

9. Ст. 85—87 визначають підстави і порядок звільнення особи згідно з Законом України "Про амністію" від 5 липня 2001 р. М» 2593-Ш.

Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

1. Якщо суд при призначенні покарання у виді виправ­ них робіт, службового обмеження для військовослужбов­ ців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, осо­ бу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування по­ карання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

2. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

3. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

* * *

1. Звільнення від покарання з випробуванням можливе при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбав­лення волі на строк не більше п'яти років. Умовою звільнення від покарання з випробуванням е сукупність ряду обставин, які мають досліджуватися судом: тяжкість злочину, особистість вин­ного та ін.

318

Тяжкість злочину визначається характером та ступенем його суспільної небезпечності та можливістю призначення за такий злочин позбавлення волі на строк до п'яти років.

2. Особистість винного — це усі фактичні дані, які харак­ теризують його у соціально-побутовому плані: характеристика з місця проживання, роботи, навчання — до і після вчинення зло­ чину; відношення до праці або навчання; обставини, що пом'як­ шують відповідальність.

Іншими обставинами, які суд може враховувати при звіль­ненні особи від відбування покарання з випробуванням можуть бути будь-які фактичні матеріали, що тим чи іншим способом характеризують відношення особи до скоєного, до потерпілого, заподіяної шкоди тощо.

3. Рішення про звільнення особи від покарання з випробу­ ванням суд має прийняти за умови, якщо визнає, що таким чином буде досягнута мета покарання, встановлена ч. 2 ст. 50, — виправлення засудженого без застосування реального покарання та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

4. При призначенні покарання з випробуванням обов'язково призначається іспитовий строк тривалістю від одного до трьох років.

5. Підставою звільнення від покарання з випробуванням є те, що протягом визначеного судом іспитового строку особа не вчи­ нила нового злочину і виконує покладені на неї обов'язки. При цьому законодавець не визначає, що новим злочином може бути тільки умисний злочин.

Обов'язковою умовою звільнення особи від покарання з ви­пробуванням є також виконання покладених на неї обов'язків, передбачених ст. 76.

Стаття 76. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням

1. У разі звільнення від відбування покарання з випро­буванням суд може покласти на засудженого такі обо­в'язки: