1. Закінченим злочином визнається діяння, яке міс­ тить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповід­ ною статтею Особливої частини цього Кодексу.

2. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.

1. У Кримінальному кодексі 1960 року давалось визначення лише незакінченого злочину. Ч. 1 ст. 13 чинного Кодексу ви­значає поняття закінченого злочину. Закінчений злочин має місце тоді, коли діяння містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кодексу. Чинний Кодекс не містить визначення поняття складу злочину,

151

воно дається в теорії кримінального права. До складу злочину входять чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона, суб'єкт злочину. Кожний з них має певні ознаки, які конкретизуються в статтях Особливої частини Кодексу. Злочин вважається закінченим при наявності повної відповідності еле­ментів та їх ознак вчиненого діяння елементам та їх ознакам конкретного складу злочину, передбаченого статтями чинного Кодексу.

Поняття закінченого та незакінченого злочину свідчать про успішність та неуспішність здійснення (виконання) злочину (див. коментар до ст. 11), його завершення чи незавершення. Вчи­нення умисного злочину в багатьох випадках — поступальний процес, який містить ряд стадій. Саме їм і присвячені ст. 13—17 розд. III Загальної частини Кодексу в самій назві міститься вказівка на стадії злочину). Під ними необхідно розуміти певні етапи вчинення (розвитку) злочину, які суттєво різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії чи бездіяльності) та моментом їх припинення.

2. Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяль­ ності, етапами реалізації злочинного наміру і тому можуть бути тільки у злочинах, вчинених з прямим умислом (див. коментар до ч. 2 ст. 23). Ступінь реалізації умислу виражається в різнома­ нітних діяннях, які характеризують кожну стадію вчинення злочину з об'єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим більше реалізований умисел, тим у більшій мірі здійснено злочин, тим більшу шкоду може заподіяти чи заподіює винний. Так, ступінь реалізації умислу вбивці, що прицільно навів зброю на потерпілого (незакінчений замах на вбивство), значно більший, ніж тоді, коли він лише придбав зброю для вбивства (готування до злочину).

Пленум Верховного Суду України у постанові "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 22 грудня 1995 р. № 22 роз'яснив, що, визначаючи ступінь громадської небезпеки вчиненого злочину, суд повинен виходити, зокрема, і зі стадій вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину відрізняються між собою і момен­том закінчення злочинного діяння. Воно може бути закінчено винним, але його вчинення може і не вдатися і тому припи­нитися на попередніх стадіях (готування до злочину або замаху на злочин). Якщо злочин закінчений, він поглинає попередні етапи (стадії) вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на кваліфікацію. Проте ці стадії мають самостійне юридичне значення, коли злочин незакінчений з причин, які не залежали від волі винного. V цих випадках його діяння ква­ліфікуються відповідно як готування до злочину чи замах на злочин.

3. Чинний Кодекс визнає злочинними та караними три стадії вчинення злочину:

• готування до злочину (ст. 14);

• замах на злочин (ст. 15);

• закінчений злочин (ч. 1 ст. 13).

152

Перші дві стадії — готування до злочину та замах на злочин носять найменування (назву) "незакінчений злочин" і є його

4. У закінченому злочині існує єдність об'єктивної і суб'єк­ тивної сторін. Тут винний повною мірою реалізував умисел, завершив злочин, виконав усі діяння (дії чи бездіяльність), які складають об'єктивну сторону складу злочину (див. коментар до ч. 1 ст. 2), спричинив шкоду об'єкту. Закінчені злочини сформу­ льовані в диспозиціях Особливої частини Кодексу. Момент закін­ чення злочину є різним залежно від конструкції складу злочину, від опису ознак злочинного діяння в законі. За моментом закін­ чення злочини поділяються на три види:

• злочини з матеріальним складом;

• злочини з формальним складом;

• злочини з усіченим складом.

5. Злочини з матеріальним складом — це злочини, для об'єктивної сторони яких Кримінальний кодекс потребує наяв­ ності як діяння (дії або бездіяльності), так і настання суспільне небезпечних наслідків. Тому злочин з матеріальним складом вважається закінченим з того моменту, коли настав вказаний в диспозиції статті Особливої частини Кодексу суспільне небез­ печний наслідок. Наприклад, крадіжка, грабіж або пошкодження майна є закінченими з моменту спричинення майнової (матері­ альної) шкоди власності (ст. 185, 186 та 194), вбивство — з мо­ менту заподіяння смерті іншій людині (ст. 115 — 119), а тілесні ушкодження — з моменту завдання різної тяжкості шкоди здо­ ров'ю людини (ст. 121 — 125 та 128).

Ряд злочинів визначається законодавцем закінченим з мо­менту порушення безпеки об'єкта, створення можливості (небез­пеки, загрози) настання певної шкоди, що є своєрідним видом суспільне небезпечних наслідків.

У цих випадках та у злочинах з матеріальним складом, якщо не настали вказані в диспозиції даної статті чинного Кодексу суспільне небезпечні наслідки, може йтися про неза­кінчений злочин (готування до злочину або замах на злочин) або ж зовсім про відсутність злочину.

6. Злочини з формальним складом — це злочини, для об'єктивної сторони яких чинний Кодекс вимагає наявності тіль­ ки діяння (дії чи бездіяльності). Тому злочин з формальним складом визнається закінченим з моменту вчинення самого діян­ ня незалежно від настання суспільне небезпечних наслідків. Наприклад, розголошення державної таємниці (ч. 1 ст. 328) вва­ жається закінченим з моменту розголошення відомостей, що ста­ новлять державну таємницю.

Настання чи ненастанна злочинних наслідків при вчиненні злочинів з формальним складом не впливає на факт наявності складу закінченого злочину, але це не означає, що така обста­вина не повинна враховуватися при призначенні покарання вин­ному.

153

7. Злочини з усіченим складом — це різновид злочинів з формальним складом, вони є закінченими з моменту вчинення самого діяння. Особливість їх полягає в тому, що момент закін­ чення злочину переноситься законодавцем на більш ранню ста­ дію, тобто на стадію готування до злочину чи замаху на злочин. По суті, в злочинах з усіченим складом законодавець передбачає в Особливій частині Кодексу відповідальність за замах на злочин, а інколи за готування до злочину як за окремі самостійні закінчені злочини. До такої конструкції законодавець вдається по найнебезпечнішим діянням з метою посилення боротьби з ними на ранніх стадіях. Наприклад, розбій (ст. 187) є закінченим злочином з моменту нападу з метою заволодіння чужим майном, а вимагання (ст. 189) — з моменту, коли поставлена вимога передачі чужого майна чи права на майно, або з моменту вчинення будь-яких інших дій майнового характеру. Створення усічених складів дає можливість запобігти пом'якшенню пока­ рання за вчинене готування до злочину чи замах на злочин і розглядати стадію готування до злочину як замах на злочин.

8. При вчиненні злочину з усіченим складом винна особа, як правило, не зупиняється на стадії юридичне закінченого злочину, не припиняє його, а виконує подальші діяння, які охоплюються цим же складом злочину, спрямовані на той же об'єкт, і спри­ чиняє шкоду. Таким чином, спостерігається різниця між юридич­ ним і фактичним закінченням злочину. Вона має значення при вирішенні ряду питань, зокрема питання про визнання своєчас­ ності необхідної оборони, коли юридичне злочин закінчено, а фактично посягання продовжується, ще не завершується, ще є можливість співучасті аж до закінчення фактичного посягання на об'єкт, який знаходиться під охороною закону та ін.

9. Деякі особливості притаманні моменту закінчення зло­ чинів, що тривають, і продовжуваних. Злочин, що триває, "— це дія або бездіяльність, пов'язані з наступним тривалим невико­ нанням обов'язків, покладених на винного законом, під погрозою кримінального переслідування. Прикладом таких злочинів можуть бути: ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335), ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164), втеча з місць позбавлення волі або з-під варти (ст. 393), носіння, зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів чи вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом до­ зволу (ч. 1 ст. 263), дезертирство (ст. 408) та ін.

У злочинах, що тривають, склад закінченого злочину має місце з моменту вчинення злочинної дії або акту злочинної бездіяльності і безперервно триває на стадії закінченого злочину до настання подій, які припиняють це діяння, цей злочинний стан винного. Наприклад, добровільне виконання винним своїх обов'язків, явка з повинною, затримання органами влади тощо.

10. Продовжуваний злочин характеризується злочинними дія­ ми, які мають єдиний злочинний намір (загальну мету) і утво­ рюють у своїй сукупності єдиний злочин (див. коментар до ч. 2 ст. 32). Наприклад, крадіжка майна частинами, в декілька при­ йомів. Продовжуваний злочин є закінченим з моменту вчинення останнього злочинного діяння.

154

11. Закінчений та незакінчений злочин — це співвідносні поняття, тому з визначення закінченого злочину та ч. 2 ст. ІЗ, що незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин (види незакінченого злочину), випливає: незакінчений злочин — це умисне суспільне небезпечне діяння (дія чи без­діяльність), яке не містить усіх ознак злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кодексу, у зв'язку з тим, що злочин не було доведено до кінця з причин, не залежних від волі винного. Саме визначення законодавцем готування до зло­чину та замаху на злочин незакінченим злочином свідчить про те, що хоча вони і є незакінченими, але є злочинами, а усіма випливаючими з цього наслідками. Злочином визнається лише акт конкретного суспільне небезпечного винного діяння (дії або бездіяльності) (див. коментар до ч. 1 ст. 11). Тому і неза­кінчений злочин повинен бути таким же актом і його поняття виключає визнання злочином того чи іншого стану свідомості особи, внутрішніх процесів, думок, проявів намірів, їх форму­вання та виявлення умислу. Це ще не діяння, в якому об'єк­тивується умисел. Тільки суспільне небезпечні діяння можуть бути заборонені законом під загрозою покарання, тільки вони можуть розглядатися як злочин (закінчений чи незакінчений). Поняттям злочину охоплюється не лише закінчений злочин, але і незакінчений злочин, як діяння суспільне небезпечні. При цьому згідно з ч. 2 ст. 14 готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Підставою для кримінальної відповідальності за незакінчений злочин, як і за закінчений, є склад злочину (ч. 1 ст. 2). При готуванні до злочину і замаху на злочин наявний склад — відповідно склад готування до злочину чи склад замаху на злочин, що знаходять своє відбиття в їх кваліфікації шляхом вказівки на статтю про відповідальність за готування до злочину або замах на злочин і статтю Особливої частини Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин (ст. 16). Вста­новлення відповідальності за незакінчений злочин дозволяє при­пиняти злочинну діяльність на більш ранніх стадіях, стадії готування до злочину чи діянь, безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, і тим самим попереджувати спричинення шкоди цінностям, які охороняються кримінальним законом. У порівнянні із закінченим злочином незакінчений злочин за ха­рактером вчинених дій і моментом їх припинення має особли­вості і відмінності, а в силу цього і особливості відповідальності. Добровільна відмова від злочину можлива лише при незакін-чєному злочині (ст. 17), бо тільки в цьому випадку особа може ліквідувати (припинити) створену нею небезпеку спричинення шкоди об'єкту. У незакінченому злочині умисел винного повніс­тю не реалізований, об'єктивна сторона не розвинена, не вико­нана, шкода об'єкту не спричинена. Незакінчений злочин — це нездійснена можливість спричинення шкоди об'єкту посягання, умисел на злочин не доводиться до кінця з причин, незалежних від волі винного. Злочинна діяльність припиняється у зв'язку з обставинами, які виникли всупереч волі і бажанню суб'єкта. Причини, з яких злочин не було доведено до кінця, повинні бути виявлені та вказані у вирокові суду. Вони можуть бути різнома-

155

нітними, але у всіх випадках не залежать від волі винного і свідчать про те, чому не вдалося завершити злочин. Наприклад, недосвідченість, невміння, нерішучість, недостатня наполегли­вість (суб'єктивні причини) або опір потерпілого, затримання винного, втручання об'єктивно випадкових обставин, які не до­зволили довести злочинний намір до кінця (об'єктивні причини). Наприклад, Г., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проникнув черев вікно веранди у будинок М. з метою крадіжки його майна, склав у портфель різні речі, а потім, знайшовши пляшку горілки, випив її та заснув і, таким чином, з об'єктив­них причин не довів злочин до кінця. У такому стані його і виявили потерпілий та працівники міліції.

Якщо злочин не доведено до кінця з власної волі особи, то вона не підлягає кримінальній відповідальності внаслідок добро­вільної відмови від злочину (ст. 17). Незакінчений злочин може бути вчинено як шляхом активної поведінки — дією, так і пасивної — бездіяльністю. Загальним для них є те, що вони (ці діяння) спрямовані на скоєння закінченого злочину, на спричи­нення шкоди об'єкту і створюють для нього небезпеку. З об'єк­тивної сторони при готуванні до злочину особа створює умови для вчинення злочину, а при замаху на злочин скоює діяння, яке безпосередньо спрямоване на вчинення⁴ злочину. З суб'єк­тивної сторони незакінчений злочин може бути вчинено лише з прямим умислом. Тут завжди мається певна мета, а саме мета скоєння закінченого злочину. Якщо особа не бажає вчинення злочину, вона не може готуватись до нього і робити спробу вчинити його. Відповідальність за незакінчений злочин можлива лише при умислі на вчинення певного конкретного злочину. Якщо мотив і (або) мета є обов'язковими ознаками складу закінченого злочину, вони повинні бути і в незакінченому зло­чині. Якщо певні час, місце, спосіб дії також є обов'язковими ознаками складу закінченого злочину, вони повинні бути що­найменше в меті особи, яка вчинила незакінчений злочин. Суб'єкт незакінченого злочину також повинен мати ознаки, які обов'яз­кові для суб'єкта закінченого злочину. Згідно з чинним Кодексом кримінальна відповідальність за незакінчений злочин настає за ст. 14 або 15 Загальної частини Кодексу і за відповідною статтею Особливої частини, які передбачають відповідальність за закін­чений злочин, а при призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись загальними засадами призначення пока­рання, обставинами, які пом'якшують або обтяжують покарання (див. коментар до ст. 65—67), враховує ступінь тяжкості вчине­ного діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (див. коментар до ст. 68).

Визначення ступеня тяжкості вчиненого особою діяння при незакінченому злочині таке ж, як і при закінченому злочині. Інші обставини, а саме ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, характерні лише для незакінченого злочину і є додатковими критеріями визначення ступеня його суспільної небезпеки. Ступінь здійснення злочинного наміру визначається стадією незакінченого злочину (готування до злочину чи замах на злочин), на якій

156

злочин припинено, а також проявом самої стадії — ступенем самого готування чи замаху (закінчений чи незакінчений замах).

При готуванні до злочину ступінь здійснення злочинного наміру вимагає з'ясування, в якій мірі реально були створені умови для вчинення злочину, який ступінь його підготовки, наскільки реальні та вагомі були самі підготовчі дії, які вибрані засоби тощо.

При замаху на злочин встановлення ступеня здійснення злочинного наміру дає можливість визначити вид замаху, ступінь близькості настання суспільне небезпечного наслідку, реально спричиненої шкоди та ін.

Стаття 14. Готування до злочину

1. Готуванням до злочину є підшукування або присто­ сування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

2. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

* * *

1. Готування до злочину є першою стадією вчинення зло­ чину, одним з видів незакінченого злочину. При готуванні до злочину дії винного ще безпосередньо не спрямовані на об'єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку. Суб'єкт ще не ви­ конує того діяння, яке є необхідною ознакою складу злочину.

З об'єктивної сторони готування до злочину може прояв­лятися в різноманітних діяннях, але загальним для них е те, що всі вони передбачають створення умов для вчинення закінченого злочину. Проте він не доводиться до кінця, припиняється з причин, що не залежали від волі винного. Наприклад, останнього затримали органи влади чи інші обставини перешкодили завер­шити злочин.

З суб'єктивної сторони готування до злочину можливе лише з прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що він створює умови з метою вчинення певного злочину і бажає створити такі умови. При цьому винний має намір не обмежуватись лише готуванням до злочину, а вчинити такі дії, які призведуть до закінчення злочину, але йому не вдається реалізувати свій уми­сел, зробити це.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 14 готування до злочину проявля­ ється в слідуючому:

• підшукуванні засобів чи знарядь для вчинення злочину;

• пристосуванні засобів чи знарядь для вчинення злочину;

• підшукуванні співучасників;

• змові на вчинення злочину;

• усуненні перешкод;

• іншому умисному створенні умов для вчинення злочину.

157