
- •Передмова
- •Від видавця
- •Загальна частина
- •2001 Року
- •Відповідності статей кримінальних кодексів україни
- •2001 Року
- •Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •2001 Року
- •Злочини проти основ національної безпеки україни
- •19ВО року
- •2001 Року
- •Розділ VI злочини проти власності
- •Розділ IX злочини проти громадської безпеки
- •Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
- •2001 Року
- •1960 Року
- •Розділ XVI злочини у сфері використання
- •Розділ XVII злочини у сфері службової діяльності
- •Розділ XVIII злочини проти правосуддя
- •Відповідності статей кримінальних кодексів україни
- •Глава 1 загальні положення
- •Глава 2
- •Глава 4 про покарання
- •Покарання і про звільнення від покарання
- •Глава 1 злочини проти держави
- •1. Особливо небезпечні злочини проти держави
- •Глава 2
- •Злочини проти
- •Державної і колективної
- •Власності
- •Глава 3
- •Глава 4
- •1960 Року
- •Глава 5
- •Злочини проти
- •Індивідуальної
- •Власності громадян
- •Глава 7 посадові злочини
- •1960 Року
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 10
- •1960 Року
- •Глава 11 військові злочини
- •Загальна частина
- •Для здійснення цього завдання Кримінальний ко декс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
- •Злочинність і караність діяння визначаються зако ном про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.
- •Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідаль ність дії або бездіяльності.
- •Відповідно до частини першої цієї статті рецидив злочинів, невідбуте покарання або інші правові наслідки
- •Закінченим злочином визнається діяння, яке міс тить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповід ною статтею Особливої частини цього Кодексу.
- •Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.
- •3. Підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину —
- •Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
- •Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного харак теру.
- •Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала сусігіль- но небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяль ності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання.
- •Обов'язок передбачати суспільне небезпечні результати свого діяння (об'єктивний критерій недбалості) має складну струк туру:
- •Розділ VI співучасть у злочині
- •Ризик не визнається виправданим, якщо він заві- домо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.
- •Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кри мінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амніс тію чи акта помилування.
- •2. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
- •3. Особам, які стали непрацездатними після постанов- лення вироку суду, виправні роботи суд може замінити
- •Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визна чається законом України.
- •Конфіскація мяйяд, як додаткове покарання, не може бути призначена при звільненні від відбування покарання а випробуванням (ст. 76 та 77).
- •Покарання у виді арешту полягає в триманні засу дженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.
- •Арешт не застосовується до осіб віком до шістнад цяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.
- •При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 65—67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.
- •Особа, засуджена за діяння, караність якого зако ном усунена, підлягає негайному звільненню від призна ченого судом покарання.
- •Призначена засудженому міра покарання, що пере вищує санкцію нового закону, знижується до максималь ної межі покарання, встановленої санкцією нового закону.
- •Повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- •5) Пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
- •2. Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами виконання покарань за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців — командирами військових частин.
- •Амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.
- •Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кри мінальної відповідальності чи від покарання.
- •Законом про амністію може бути передбачено за міну засудженому покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням.
- •Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до пога шення або зняття судимості.
- •Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.
- •Зняття судимості допускається лише після закін чення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 цього Кодексу.
- •Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально- процесуальним кодексом України.
- •Які вчинили у стані неосудності суспільне небезпеч ні діяння;
- •Які вчинили у стані обмеженої осудності злочини;
- •Які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
- •1. Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.
- •Виправні роботи можуть бути призначені неповно літньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року.
- •Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправ них робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до десяти відсотків.
- •При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.
- •Законодавство україни
- •З комп'ютерною системою
- •Загальна частина
- •01054, М. Київ-54, вул. Веронського, 24.
Інститут Генеральної прокуратури України Український інформаційно-правовий центр
практичний
до кримінального кодексу України
Під загальною редакцією Генерального прокурора України
ПОТЕБЕНЬКА М.О.,
ректора Інституту Генеральної прокуратури України ГОНЧАРЕНКА В.Г.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
ФОРУМ Київ • 2001
ББК 97.9 (4 Укр) 408 К-77
Авторський колектив:
АНДРУШКО П.П., АРСЕНЮК Т.М., АТАМАНЮК О.Г, БАНТИШБВ О.Ф., ВАХУРИНСЬКА О.О., БОГОЛЮВСЬКА Л.Б., БОРОВЕНКО В.М., БОЯРОВ В.І., БУРДОЛЬ Є.П., ВАРФОЛОМЕЄВА Т.В., ГЛУШКОВ В.О., ГОЛОМША М.Я., ГОНЧАРЕНКО ВТ., ГОНЧАРЕНКО С.В., ГОІПОВСЬ-КИЙ М.І., ГУЗИР В.П., ДОБРОРЄЗ 0,0.. ЄВРОПІНА І.В., ІЛЬКО-ВЕЦЬ Л.Б., КАРТАВЦЕВ В.С., КОСТИЦЬКИЙ В.В., КОСЮТА М.В., КРЮЧКОВА О.В.* КУДРЯВЦЕВ В.В., ЛИСЕНКОВ СЛ., ЛИСЕНКОВА О.С., ЛИТВИН О.П., МИСЛИВИЙ В.А., МІЩЕНКО С.М., МОЙСИК В.Р., МУДРОВ А.М., ОБИХОД М.С., ОНШЦЕНКО О.М., ОРЛОВА Т.В., ПОПОВ В.І.. ПРИСТАЙКО В.І., ШПОНКА В.П., РУДЕНКО М.В., СЕЛШАНОВ М.П., СКОМОРОХА В.Є., СКОПЕНКО С.Ф., СТРИЖЕВ-СЬКА А.А., ТИХИЙ В.П., ТУРКЕВИЧ І.К., ХОЧУНСЬКИЙ А.М., ХРУППА М.С., ХРУСЛОВА Л.А., ШУМИЛО М.Є., ЯЦЕНКО В.В.
Авторство статей наводиться « таблиці наприкінці "Загальної частини* Коментар*.
Наукові редактори Лисенков С.Л., Гончаренко С.В.
Головний редактор Зражевський Ю.М.
К-77 Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. — К., — "ФОРУМ", 2001,, у 2-х ч.
У виданні детально роз'яснюються норми чинного Кримінального кодексу України, наводяться приклади практичного їх застосування, окремі положення співставляються з положеннями Кримінального кодексу 1960 року. На ґрунті порівняльного аналізу складені відповідні таблиці, які разом з алфавітно-предметним покажчиком утворюють довідково-пошукову базу, що пропонується авторами вперше.
Відмінною і визначальною особливістю Коментаря є те, що з огляду на фаховий склад авторів, матеріал у ньому подається з точки зору прокурорської та судової практики у поєднанні з науковим підходом.
Коментар призначений працівникам правоохоронних органів, суддям, адвокатам, юрисконсультам, науковцям, а також аспірантам та студентам вищих навчальних закладів.
Загальна частина
Довідкові матеріали. Коментарі до статей 1—108 Кримінального кодексу.
ІЗВК 966-95843-0-2 © Колектив авторів, 2001
І8ВН 966-95843-1-0 © ФОРУМ, 2001
Передмова
Кожний новий аакон потребує від осіб, які будуть ним користуватися, відчутних зусиль для осмислення положень його статей, різнобічного їх тлумачення, прогнозування регулятивної ролі в умовах сучасного суспільного розвитку взагалі і в розмаїтті конкретних життєвих ситуацій зокрема. А надто коли мова йде про Кодекс законів. Обсяг і якість підготовки спеціаліста до його «застосування в повсякденному правовестосовчому процесі вимагають незрівнянно більшого наукового забезпечення, широких порівнянь, усунення сумнівів, а іноді перенавчання.
Саме з цих позицій і виходив авторський колектив при підготовці иауково-практичного коментарю до нового Кримінального кодексу. Треба було поєднати судову й прокурорську практику з науковим підходом та, ґрунтуючись на визначальних канонах кримінального права, максимально наблизитись до значної частини працівників тих ланок правової системи, де безпосередньо і повсякчасно застосовується цей надзвичайно важливий і досить складний законодавчий акт.
На велику подяку заслуговують відомі практики і вчені, які взяли участь у написанні Коментаря:
Андрушко Петро Петрович — завідувач кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
Арсенюк Тамара Михайлівна — директор Київського міського центру судово-психіатричної експертизи;
Атамашок Олександр Григорович — заступник Генерального прокурора України;
Бантишев Олександр Федорович — професор права Національної академії Служби безпеки України;
Бахуринська Олена Олександрівна — викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
Богояюбська Людмила Борисівна — суддя Київського міського апеляційного суду;
Боровенко Володимир Микитович — доцент Національної академії Служби безпеки України;
Бояров Віктор Іванович — завідувач кафедри Інституту Генеральної прокуратури України;
Бурдоль Євген Павлович — начальник відділу Генеральної прокуратури України;
Барфолонеєва Тетяна Вікторівна — ректор Академії адвокатури України;
Глушков Валерій Олександрович — начальник НДЦ Національної академії внутрішніх справ України;
Голомша Микола Ярославович — начальник відділу Генеральної прокуратури України;
Гончаренко Владлен Гнатович — ректор Інституту Генеральної прокуратури України;
4
Гончаренко Сергій Владленович — голова Української адвокатської корпорації;
Гошовський Микола Іванович — начальник управління Генеральної прокуратури України;
Гузир Володимир Павлович — начальник управління Генеральної прокуратури України;
Доброрєз Олександр Олексійович — прокурор Автономної Республіки Крим;
Європіна Ірина Володимирівна — завідувач кафедри Інституту Генеральної прокуратури України;
Ільковець Людмила Борисівна — викладач Інституту Генеральної прокуратури України;
Картавцев Валерій Степанович — проректор Національної академії Служби безпеки України;
Костицький Василь Васильович — завідувач кафедри Інституту Генеральної прокуратури України;
Косюта Михайло Васильович — прокурор Одеської області;
Крючкова Ольга Володимирівна — науковий співробітник Інституту Генеральної прокуратури України;
Кудрявцев Віктор Вікторович — заступник Генерального прокурора України;
Лисенков Сергій Леонідович — перший проректор Інституту Генеральної прокуратури України;
Лисенкова Ольга Сергіївна — доцент Київського національного торгово-економічного університету;
Литвин Олександр Петрович — завідувач кафедри Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу;
Мисливий Володимир Андрійович — проректор Дніпропетровського юридичного інституту МВС України;
Міщенко Станіслав Миколайович — суддя Верховного Суду України;
Мойсик Володимир Романович — суддя Верховного Суду України;
Мудров Анатолій Миколайович — проректор Інституту Генеральної прокуратури України;
Обиход Микола Сергійович — заступник Генерального прокурора України;
Онищенко Олександр Миколайович — старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України;
Орлова Тетяна Володимирівна — викладач Інституту Генеральної прокуратури України;
Попов Василь Іванович — начальник відділу Генеральної прокуратури України;
Пристайно Володимир Ілліч — начальник управління СБ України;
Пшонка Віктор Павлович — прокурор Донецької області;
Руденко Микола Васильович — завідувач кафедри Інституту Генеральної прокуратури України;
Селіванов Микола Прохорович — суддя Верховного Суду України;
Скомороха Віктор Єгорович — голова Конституційного Суду України;
Скопенко Степан Федорович — викладач Інституту Генеральної прокуратури України;
Стрижевська Анжела Анатоліївна — викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
Тихий Володимир Павлович — суддя Конституційного Суду України;
Туркевич Інна Костянтинівна — завідувач кафедри Академії адвокатури;
Хочунський Андрій Михайлович — начальник відділу Генеральної прокуратури України;
Хруппа Микола Серафимович — головний науковий співробітник НДЦ Національної академії внутрішніх справ України;
Хруслова Лариса Анатоліївна — викладач Інституту Генеральної прокуратури України;
Шумило Микола Єгорович — професор Національної академії СВ України;
Яценко Віктор Віталійович — викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Підготовка Коментаря була б значно утруднена, технічне його оформлення було б недосконалим, якби не самовіддана праця співробітниць Інституту Генеральної прокуратури Оксани Біднової, Інни Воробей, Ірини Довбищук, Ірини Ковалевської, Оксани Овдій, Наталі Павленко, Любові Половінчук, Алли Полтавець, Зої Тютюнник, Людмили Шмаль, за що висловлюємо їм щиру подяку.
Вчена рада Інституту Генеральної прокуратури України і весь авторський колектив висловлюють велику подяку директору Українського інформаційно-правового центру Юрію Михайловичу Зражевському і редактору Олені Михайлівні Лазурець за професійно виконану, своєчасну і натхненну роботу по підготовці до видання Коментаря.
Будь-яка конструктивна критика, зауваження та побажання, спрямовані на удосконалення Коментаря, будуть з вдячністю сприйняті авторським колективом і використані при підготовці наступного видання Коментаря.
Сподіваємося на тісну і ділову співпрацю з нашим професійно підготовленим і доброзичливо вимогливим читачем.
Якщо наш Коментар допоможе юристам-практикам, науковцям, студентам у їх нелегкій творчій праці, сприятиме впевненому торуванню тернистого шляху до істини, колектив авторів вважатиме завдання виконаним.
Вчена рада Інституту Генеральної прокуратури України