12. Типологія цив права в укр.

Відповідь на питання, до якого типу належить цивільне право України, має важливе практичне значення, оскільки від цього залежить визначення тенденцій його розвитку, можливість передбачення зусиль законодавців і визначення їх перспектив, напрями формування судової практики в країні, нарешті, обсяг того матеріалу, який повинен засвоїти і яким має володіти юрист. До чого може призвести ігнорування такого чинника, свідчить сумнозвісний досвід створення трастових компаній, багато в чому зумовлений спробою некритичного, без достатньої теоретичної основи перенесення інституту англосаксонського права в принципово іншу правову систему. Не забезпечена можливістю захисту за допомогою "права справедливості" і прецедентного права, як це має місце в англосаксонській системі цивільного права, діяльність товариств з "довірчого управління" майном значно зашкодила не тільки в матеріальному, але і й у моральному відношенні, похитнула віру в перспективу розвитку цих відносин в Україні взагалі. Тому при визначенні типології українського цивільного права необхідно враховувати особливості традиції приватного права в Україні, мова про яку йшла в перших главах підручника. Нагадаємо коротко: особливості полягають у співіснуванні і одночасному впливі в Україні західної і східної традицій приватного права. Це зумовило ту особливість українського цивільного права, що інститути речового і зобов'язального правамають основою принципові положення римського права (як правило, в німецькій інтерпретації), водночас як сімейне і частково спадкове право тяжіють до східної традиції. Ця особливість повинна бути врахована і у процесі правотвор- чості, і при тлумаченні та застосуванні норм цивільного права. Поки що цей чинник враховується недостатньо. У результаті, наприклад, через дискусії стосовно місця сімейного права у системі українськогоправа, співвідношення Цивільного та Сімейного кодексів створюються додаткові перешкоди комплексному оновленню цивільногозаконодавства. Крім того, особливістю цивільного права України на сучасному етапі його розвитку є реформування цивілістичної доктрини (концепції). Результатом такого реформування має бути за сприятливих умов перехід від "соціалістичної, радянської" доктрини цивільного права до нового розуміння його як категорії, тотожної приватному праву.

13. Цив кодекс урср 1963 року.

«Цивільний кодекс Української РСР» (ЦК УРСР) — кодифікований законодавчий акт у галузі цивільного права, регулював майнові і пов'язані з ними особисті немайнові відносини між громадянами та юридичними особами. Перший ЦК був затверджений ВУЦВК 16 грудня 1922 року (з чинністю від 1 лютого 1923 р.) і був напрацьований на базі ЦК РРФСР 1922 р.

Останній ЦК УРСР від 18 липня 1963 р. (з чинністю від 1 січня 1964 р.) зазнав значних змін після проголошення незалежності України. ЦК УРСР базувався на «Основах цивільного законодавства СССР і союзних республік», що були схвалені Верховною Радою СССР 8 грудня 1961 р.

ЦК УРСР складався з 8 розділів і спочатку містив 572 статті:

• 1 розділ визначав завдання ЦК УРСР, поняття громадян і юридичних осіб, їх праводієздатність, договірні права, захист цивільних прав, позовну давність;

• 2 розділ був присвячений праву власності (державної, кооперативної і колгоспної), визначав особисту і суспільну власність та її захист;

• в 3 розділі були прописані різні форми зобов'язань (договірне право);

• 4 — авторські права;

• 5 — право на відкриття;

• 6 — винахідницькі права;

• 7 — спадкове право;

• 8 — права чужинців і бездержавних осіб та застосування чужих законів і міжнарадних договорів.

У наш час ЦК УРСР втратив чинність, зараз чинний ЦК України від 16 січня 2003 р. (набув чинності 1 січня 2004 р.).