9. Метод цивільного права.

Цивільне правове регулювання суспільних відносин відбувається не стихійно, а з допомогою певних способів та заходів, що впливають на формування поведінки суб´єктів відносин. Сукупність таких способів та заходів називають методом цивільного права. Якщо предмет цивільно-правового регулювання визначає, які суспільні відносини регулюються цивільним правом, то метод цивільно-правового регулювання - яким чином регулю­ються відповідні суспільні відносини. Цивільно-правовий метод характеризується, передусім, юридичною рівністю сторін, автономією їх волі та майновою самостійністю; диспозитивністю (правом сторін самостійно визначати характер своїх відносин у межах чинного законо­давства); особливим способом вирішення спорів між учасниками цивільних правовідносин; наявністю майнової відповідальності сторін. Юридична рівність учасників цивільно-правових відносин проявляється в тому, що сторони визнаються правом як самостійні, не залежні одна від одної особи. Іншими словами, зміст юридичної рівності полягає в тому, що кожна зі сторін має свій комплекс прав та обов´язків і не підпорядкована іншій. З урахуванням принципу юридичної рівності побудовані всі інші принципи цивільно-правового методу. Так, диспозитивність можлива лише тоді, коли в основі правочину лежить вільне волевиявлення сторін. Вона надає право сторонам визначити характер своїх взаємовідносин у межах, встановлених законом, а також у відповідних випадках формувати свої права й обов´язки. Диспозитивні начала виявляються в диспозитивних правових нормах, які надають суб´єктам цивільного права можливість у певних межах, за своєю волею, на свій розсуд врегульовувати ті чи інші належні їм цивільні права й обов´язки. Таким чином, цивільне право - це галузь права, що на заса­дах юридичної рівності учасників регулює майнові відносини (власності й товарообігу), відносини у сфері інтелектуаль­ної діяльності, а також особисті немайнові відносини.

10. Засади цивільного права (цивільного законодавства).

Загальними засадами цивільного законодавства є:1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.Закріплення загальних засад цивільного законодавства в ЦК свідчить про підтвердження законодавцем природного права як "першоджерела" цивільного законодавства, що випливає із раціональності і розумності. Структуру природного права становлять норми і норми-принципи, які визначають поведінку людей у суспільстві незалежно від позитивного права, до складу якого, в свою чергу, входять норми цивільного законодавства (ст. 4 ЦК) і міжнародні договори України (ст. 10 ЦК).

11. Структура цивільного права.

Структура цивільного права — систематизована сукупність його елементів (цивільно-правових норм, інститутів, підгалузей або розділів), розташованих у послідовності та ієрархії, що визначаються внутрішньою логікою відповідної галузі. 1. Загальні положення.2. Правове становище особи.3. Речові права (права на речі). 4. Права інтелектуальної власності.5. Договори (договірні зобов'язання). 6. Недоговірні зобов'язання.7. Спадкове право.8. Сімейне право. Ведучи мову про структуру цивільного права, слід зазначити також, що викликає заперечення поділ його на загальну і спеціальну частини, який зустрічається в деяких підручниках (Ю. Толстой, А. Сергеев). Такий поділ недоцільний, оскільки в цивільному праві універсальної "загальної частини" не існує. Натомість "загальна частина" складається начебто з 2 рівнів: є положення, загальні для всього цивільного права, і є загальна частина зобов'язального права. Більш того, можливий і третій рівень — загальна частина договірного права, загальна частина недоговірних зобов'язань, загальні питання спадкового права тощо. Тому виокремити "загальну частину" як таку практично неможливо. У зв'язку з цим виправданим здається вести мову не про загальну і спеціальну частини, а про окремі розділи цивільного права. При цьому розділ 1 цивільного права охоплює його загальні положення. Наступні розділи, як правило, відповідають підгалузям цивільного права і, до того ж, у кожному з них є своя, умовно кажучи, загальна" і "спеціальна" частини — загальні положення і спеціальні норми, шо регулюють окремі відносини. Від структури цивільного права як галузі слід відрізняти структуру навчальної дисципліни "Цивільне право", яка є однією з профілюючих дисциплін юридичного циклу, обов'язковою для вивчення сту- дентами-юристами незалежно від типу вищого навчального закладу, факультету, спеціалізації тощо. Структура (система) навчальної дисципліни "Цивільне право" (яка іноді іменується "Цивільне і сімейне право"), включає в себе: 1. Вступ до цивільного права (сукупність відомостей про поняття приватного права, його співвідношення з поняттям цивільного права, предмет, метод, принципи, структуру цивільного права,закономірності його розвитку тощо). 2. Загальні положення про цивільні правовідносини (їхнє поняття, види, елементи, підстави виникнення). 3. Вчення про суб'єктів цивільних прав і обов'язків.4. Вчення про об'єкти цивільних правовідносин. 5. Загальні положення про здійснення та захист цивільних прав і обов'язків (правочини, представництво, строки у цивільному праві, захист цивільних прав, відповідальність). 6. Вчення про права на речі (право власності, володіння, права на чужі речі тощо).7. Вчення про права інтелектуальної власності. 8. Вчення про зобов'язання і договори (поняття і види, виникнення і припинення, забезпечення належного виконання). 9. Вчення про окремі види договорів.10. Вчення про недоговірні зобов'язання. 11. Вчення про спадкові правовідносини.12. Вчення про сімейні правовідносини.