44. Особливі об’єкти цивільних прав.

До числа особливих об'єктів цивільних прав можна віднести тварин, майно та підприємства. ЦК характеризує тварин як особливий об'єкт цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі. Об'єктами цивільного права можуть бути тварини, що перебувають у стані природної волі; сільськогосподарські, свійські та інші тварини, що використовуються для господарських, наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних та інших цілей.Головними властивостями тварин як об'єктів цивільних прав є такі: цей об'єкт є відновлюваним; правила поводження з тваринами встановлюються законом;закон встановлює заборону на жорстоке поводження з тваринами; права власників тварин можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об'єктів; тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обігу лише у випадку та в порядку, встановлених законом (наприклад, отримані шляхом розведення у неволі).Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майно: є особливим об'єктом цивільних прав; майно може розглядатися як поняття, що має матеріальний субстрат; майном може вважатися сама річ, але поняття "майно" може бути й ширшим за поняття "річ", охоплюючи суміжні з нею категорії, сукупність речей тощо. Підприємство - це єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, в тому числі земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємству властиві такі ознаки: це єдиний майновий комплекс, що включає різні види майна, об'єднані спільним призначенням;цей майновий комплекс використовується для здійснення підприємницької діяльності; підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю незалежно від здатності окремих його частин до переміщення; підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. При цьому відчуження окремих частин не тягне припинення існування підприємства як єдиного об'єкта цивільних прав, аж поки не буде реалізована остання його частина, що належить первісному суб'єкту права на це підприємство.

45. Поняття та види правочинів. Умови дійсності правочинів.

Під правочином розуміють дії громадян та юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну, припинення цивільних прав або обов´язків. Види правочинів: За кількістю сторін, які вчиняють вони поділяються на одно-, дво- та багатосторонні (в яких беруть участь 3 і більше сторін); За характером правовідносин, поділяються на відплатні та безвідплатні(У безвідплатних обов’язок здійснити мат.витрати має лише 1 із сторін, інша сторона не обмежена будь-якими обов’язками. Відплатні хар-ні наявністю зустрічного еквівалентного надання мат. чи немат.благ); За моментом настання цив.прав та обов’язків поділяється на консенсуальні та реальні. Консенсуальним є правочин, для вчиненння якого достатньо лише досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами. Реальний правочин вважається вчиненим лише тоді, коли відбудеться передача речі, тобто права та обов’язки за ним виникають з моменту її передачі; За значення підстав (мети) правочину для його дійсності поділяються на казуальні та абстрактні, Правочини, дійсність яких залежить від наявності конкретної підстави – мети, є казуальними (купівля-продаж). Правочини, для дійсності яких підстава – мета не має значення, є абстрактними, які діють за умов прямої вказівки закону на їх абстрактний хар-р. За майновим інтересом для сторін правочини поділяються на платні і безплатні. У платних правочинах дії сторін пов’язані з майновим інтересом: дії однієї сторони відповідає обов’язок іншоїх вчинити зустрічну дію, пов’язану з наданням майна. В свою чергу, за безплатним правочином зустрічного майнового задоволення сторона не отримує: правочин становить майновий інтерес лише для однієї сторони. Правочини поділяються на умовні та безумовні. Умовними є правочини, в яких винекнення прав та обов’язків ставиться сторонами у залежність від обставин, які можуть наступити або не наступити у майбутньому. До умовних правочинів закон відносить ті, що вчиняються з відкладальною або скасувальною обставиною. Проявами, що не містять відкладальних і скасувальних умов є безумовними. За строковістю правочини можна поділити на строкові та безстрокові. Під умовами дійсності правочину розуміють такі вимоги закону щодо змісту, дієздатності, спрямованості волі та відповідності її волевиявленню, а також форми вираження, яким повинен відповідати вчинений правочин. Відповідно до ЦК правочин для визнання його дійсним має відповідати таким умовам: Зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цив.законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цив.дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Порушення хоча б однієї умови дійсності правочину має наслідком його абсолютну недійсність (нікчемність) або можливість визнання його недійсним судом за позовом заінтересованої особи (оспорюваність).