- •1. Історичні етапи становлення та розвитку права інтелектуальної власності.
- •2. Джерела права інтелектуальної власності в Україні.
- •3. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності
- •4. Міжнародні акти в сфері охорони прав інтелектуальної власності
- •5. Конституційні засади охорони та захисту інтелектуальної власності
- •6. Загальні положення про право інтелектуальної власності в Цивільному кодексі України
- •7. Загальна характеристика об’єктів інтелектуальної власності.
- •8. Загальна характеристика суспільних відносин у сфері інтелектуальної діяльності
- •9. Державна охорона прав інтелектуальної власності.
- •10. Міжнародне співробітництво в сфері охорони та захисту об’єктів права інтелектуальної власності.
- •11. Наукові теорії права інтелектуальної власності.
- •12. Майнові теорії права інтелектуальної власності
- •13. Особистісні теорії права інтелектуальної власності.
- •14. Поняття та зміст майнових прав інтелектуальної власності.
- •15. Немайнові права інтелектуальної власності.
- •16. Суб’єкти права інтелектуальної власності
- •17. Права інтелектуальної власності на службовий твір.
- •18. Суб’єкти авторського права.
- •19. Поняття та види об’єктів авторського права.
- •20. Колективне управління авторськими правами.
- •21. Договір між організацією колективного управління та користувачами об’єктів авторського права та суміжних прав.
- •22. Правомірне використання твору без згоди автора.
- •23. Об’єкти, які не є об’єктами авторського права
- •24. Складові частини твору
- •25. Твори у перекладі
- •26. Право на фільм як складний твір
- •27. Порядок створення та реєстрації організацій колективного управління авторськими правами
- •28. Авторські права на твір, створений за замовленням.
- •29. Захист авторських прав.
- •30. Реєстрація прав на комп’ютерну програму як об’єкт авторського права
- •31. Строк охорони авторських прав
- •32. Сайт як об'єкт права інтелектуальної власності.
- •33. Об’єкти суміжних прав.
- •34. Порушення авторських прав
- •Аудіопіратство
- •Відеопіратство
- •Піратство програмного забезпечення
- •Піратство комп'ютерних ігор
- •Піратство літературних творів
- •Співвідношення піратства та плагіату
- •35. Загальна характеристика фонограми як об’єкту суміжних прав
- •36. Умови розміщення та розповсюдження об’єктів авторського права в мережі Інтернет
- •37. Поняття та ознаки винаходу та корисної моделі.
- •39. Порядок отримання патенту на винахід.
- •40. Правова охорона секретних винаходів
- •41. Правове регулювання атестації патентних повірених.
- •42. Поняття та зміст права попереднього користувача на винахід, корисну модель та промисловий зразок.
- •43. Підстави та правові наслідки припинення чинності виключних майнових прав на винахід та корисну модель.
- •44. Підстави визнання прав інтелектуальної власності на промисловий зразок недійсними.
- •45. Дострокове припинення чинності виключних майнових прав на винахід.
- •46. Відновлення чинності достроково припинених виключних майнових прав на промисловий зразок.
- •47. Надання дозволу на використання винаходу Кабінетом Міністрів України.
- •48. Відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.
- •49. Загальна характеристика договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
- •50. Загальна характеристика авторського договору.
- •51. Загальна характеристика договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.
- •52. Ліцензія на використання об’єкту права інтелектуальної власності: поняття, види та порядок надання.
- •53. Передання майнових прав на секрети виробництва
- •54. Реєстрація договорів про передачу майнових прав інтелектуальної власності.
- •55. Загальна характеристика договору про створення за замовленням об’єкта права інтелектуальної власності.
- •56. Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми.
- •3. Суб'єктами права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми є:
- •57. Сорт рослин як об’єкт права інтелектуальної власності: загальна характеристика.
- •58. Комерційна таємниця як об’єкт права інтелектуальної власності.
- •59. Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації учасника цивільних правовідносин.
- •60. Торговельна марка як об’єкт права інтелектуальної власності.
- •61. Добре відома торгівельна марка: поняття та ознаки.
- •62. Сутність комерційного найменування як об'єкта права інтелектуальної власності.
- •63. Контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності.
- •64. Процедура визнання торговельних марок добре відомими (див. 61)
- •65. Загальна характеристика географічного зазначення.
- •66. Права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •67. Патентний повірений: поняття та функції.
- •68. Патент як охоронний документ.
- •69. Правове регулювання патентування в Україні і за кордоном.
- •70. Майнові права інтелектуальної власності як вклад до статутного капіталу товариства.
- •71. Договір комерційної концесії.
- •72. Раціоналізаторська пропозиція як об’єкт права інтелектуальної власності
- •73. Право інтелектуальної власності на породу тварин
- •74. Порядок та умови використання комерційної таємниці
- •75. Охорона комерційної таємниці
- •77. Використання торговельної марки в рекламі
- •78. Оцінка майнових прав інтелектуальної власності.
- •79. Кредитування під заставу об’єктів інтелектуальної власності
- •80. Альтернативні способи захисту прав інтелектуальної власності.
- •81. Захист прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку
- •82. Захист прав інтелектуальної власності в судовому порядку.
- •83. Спадкування прав інтелектуальної власності
- •84. Судова експертиза об’єктів права інтелектуальної практики Право інтелектуальної власності в європейських країнах
- •85. Право інтелектуальної власності за законодавством Російської Федерації
- •86. Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.
- •87. Кримінальна відповідальність за порушення авторських прав
- •88. Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності.
- •89. Захист прав інтелектуальної власності від порушень в мережі Інтернет.
- •90. Способи захисту прав інтелектуальної власності
10. Міжнародне співробітництво в сфері охорони та захисту об’єктів права інтелектуальної власності.
Необхідною умовою для ефективного створення і використання об'єктів інтелектуальної власності (ІВ) є наявність міжнародних систем правової охорони інтелектуальної власності.
Нині розвиток міжнародної торгівлі вимагає створення глобальної системи охорони ІВ, що обумовлює процес гармонізації світового законодавства: країни укладають двосторонні і багатосторонні договори, приєднуються до міжнародних угод, таким чином поступово приводячи національні режими охорони відповідно до світових стандартів [2].
Міжнародна система охорони інтелектуальної власності спрямована на формування єдиних підходів до забезпечення її прав. Комплекс заходів щодо міжнародної співпраці координує Всесвітня організація інтелектуальної власності, яка є однією з 16 спеціалізованих установ Організації Об'єднаних Націй. Попередником ВОІВ було Об'єднане міжнародне бюро з охорони інтелектуальної власності (BIRPI), створене у 1893 році на базі об'єднання Міжнародних бюро Паризької і Бернської конвенцій. Як ці Бюро, так і BIRPI (до 1970 року) функціонували під «високим наглядом» Уряду Швейцарської Конфедерації. Штаб-квартира BIRPI до 1960 року розміщувалася в Берні, потім отримала постійну акредитацію в Женеві.
Діяльність ВОІВ спрямована на:
• сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому світі шля хом співпраці між державами і міжнародними організаціями;
• забезпечення адміністративної співпраці між союзами у сфері охорони інтелектуальної власності, союзами, створеними в рамках Паризької і Бернської конвенцій, а також в рамках угод, підписаних членами Паризького союзу.
Інтелектуальна власність включає в себе дві основні сфери прав: промислову власність, що головним чином охоплює винаходи і товарні знаки, та авторське право, що головним чином охоплює літературні, музичні, художні та аудіовізуальні твори.
Сприяння забезпеченню охорони інтелектуальної власності у всьому світі полягає в тому, що ВОІВ заохочує укладення нових договорів, сприяє модернізації національного законодавства в різних країнах, надає технічну допомогу країнам, шо розвиваються, збирає і розповсюджує інформацію, забезпечує роботу служб, що полегшують отримання правової охорони винаходів, промислових зразків, знаків для товарів і послуг, у випадках, коли таку охорону хочуть отримати в кількох країнах, а також сприяє розвитку інших форм співпраці між державами-членами ВОІВ.
Починаючи з 1993 року, Україна є членом Постійних комітетів ВОІВ з питань інформації у сфері промислової власності та із співпраці з метою розвитку в цій сфері, з 1995 року — Постійного комітету ВОІВ із співпраці з метою розвитку у сфері авторського права і суміжних прав.
ВОІВ надає Україні істотну консультативно-методичну, технічну і фінансову допомогу, зокрема з таких питань:
• створення і модернізація національного законодавства з питань охорони інтелектуальної власності, авторського права і суміжних прав, проведення експертизи законодавчих актів;
• формування і постійне поповнення національного патентно-інформаційного фонду, а також удосконалення довідково-пошукового апарату із застосуванням сучасних інформаційних технологій;
• підготовка і підвищення кваліфікації національних кадрів фахівців з питань охорони інтелектуальної власності (організація і проведення семінарів з участю фахівців ВОІВ, безплатне надання навчально-методичної літератури, стажування фахівців).
' Відповідно до Указу Президента України від 13 березня 1999 р. № 250/99 на базі Міністерства України з питань науки і технологій, Державного патентного відомства України і Державного агентства України з авторських і суміжних прав створено Державний комітет України з питань науки та інтелектуальної власності.
Європейська патентна організація - ЄПО (European Patent Organization - EPO) - створена на основі Європейської патентної конвенції, підписаної в Мюнхені в 1973 році. Конвенція набула чинності з 1977 року і об'єднує такі документи: текст Конвенції; правила, що регулюють її положення; протокол про визнання; протокол з привілеїв та імунітетів; правила сплати мит.
Європейська патентна система ґрунтується на взаємодії Європейського патентного відомства з національними з питань узгодження національного патентного права з положеннями Конвенції про видачу європейських патентів. Згідно з Конвенцією, передумовами патентоспроможності є новизна, винахідницький рівень та можливість промислового застосування. Головною засадою Конвенції є надання європатенту прав, ідентичних до національного патенту в країні-учасниці.
Основні цілі та завдання ЄПО - видача європатентів, зміцнення співробітництва з метою охорони винаходів і здійснення охорони шляхом застосування єдиної процедури та єдиних правил, що регулюють видачу патентів.
Євразійська патентна система створена на основі Євразійської патентної конвенції (ЄАПК), укладеної в Женеві в 1994 році дев'ятьма країнами СНД (за винятком Узбекистану і Туркменістану). Російська Федерація ратифікувала ЄАПК у червні 1995 року. Головною метою Конвенції визначено створення міждержавної системи правової охорони винаходів на основі єдиного патенту. Євразійський патент терміном на 20 років видається Євразійським патентним відомством (ЄПВ) будь-якій юридичній чи фізичній особі країни-учасниці чи іншої країни за результатами експертизи.
На Африканському континенті діють:
1. Африканська організація інтелектуальної власності (ОАРІ), створена відповідно до підписаної в 1977 році Бангійської угоди для франкомовних країн Центральної і Західної Африки. Станом на січень 1998 року до складу ОАРІ входило 14 країн.
Відповідно до Угоди створене єдине патентне відомство, розташоване в м. Яунде (Камерун). Прийняте в рамках Угоди єдине для всіх країн-учасниць законодавство у сфері охорони промислової власності з багатьох положень близьке до відповідного законодавства Франції.
2. Африканська регіональна організація промислової власності (АКІРО) створена у грудні 1976 року на Дипломатичній конференції англомовних країн Африки в м. Лусака (Замбія). Угода про створення цієї Організації набрала чинності в лютому 1978 року. До груд ня 1985 року Організація функціонувала під назвою «Організація промислової власності англомовних країн Африки».
Важливою складовою діяльності Держслужби інтелектуальної власності є ефективна реалізація двостороннього співробітництва України з іноземними державами у сфері правової охорони інтелектуальної власності. Договірно-правовою базою такого співробітництва є міжнародні двосторонні та багатосторонні угоди, укладені на міждержавному, міжурядовому та міжвідомчому рівнях.
