89. Захист прав інтелектуальної власності від порушень в мережі Інтернет.

Закони про авторські права поширюються, безумовно, і на Інтернет. Немає жодних обмежень чи спеціальних застережень про те, що в Інтернет норми авторського права діють якось інакше. В очах закону про авторські права немає різниці - опублікована фотографія авторська робота в журналі або на web-сайті.  Розміщуючи свої роботи в Інтернет, автори зберігають на них всі права. Люди виставляють в Інтернет свої статті або фотографії для того, щоб інші могли ознайомитися з ними, а не для того, щоб вони могли робити з ними все, що хочуть. Автору належить ексклюзивне право вирішувати, як його робота буде використана. Якщо автор не вказав, що дозволяє вільно використовувати свою роботу, слід вважати, що такого дозволу немає, і роботу копіювати не можна.  Існує думка, що в Інтернеті неможливо забезпечити правовий захист авторських прав через відсутність обмежень на вільне копіювання і складності ведення контролю за копіюванням та використанням творів. Очевидно, що способи захисту авторського права в Інтернеті нічим не відрізняється від традиційних способів захисту. Сутність порушень авторського права в Інтернеті така ж, і захист його від порушень здійснюється тими ж способами, передбаченими національним законодавством, в тому числі в судовому порядку в рамках цивільного, адміністративного чи кримінального розгляду. Відмінність лише в тому, що простота копіювання і нематеріальна сутність об'єктів авторського права в Інтернеті не дозволяє так само просто вирішити проблему забезпечення доказів порушень авторського права. Проблема не в тому, що в Інтернеті неможливо забезпечити правовий захист авторських прав через відсутність обмежень у копіюванні, а в тому, що "поки ніхто не намагався припинити їх порушення наявними в нашому розпорядженні законодавчими засобами" [9].  Тягар захисту авторських прав лежить, як правило, на самого автора або на правовласників авторських прав, і вони, перш ніж поміщати твір в Інтернет, повинні апріорно робити деякі додаткові дії по захисту своїх авторських прав. Виявлене конкретне порушення авторських прав передбачає конкретні дії автора або правовласника щодо захисту, для чого, в принципі, досить чинного законодавства. Природно, що деякі дії по захисту авторських прав при порушеннях, пов'язаних з використанням Інтернету, набагато складніше. Це пов'язано із забезпеченням доказів порушень авторських прав в Інтернеті, а також неготовністю інфраструктури судів та суддівського корпусу за позовними справах щодо порушення авторських прав, пов'язаних з тим або іншим використанням Інтернету, що і є каменем спотикання в проблемі захисту авторських прав в Інтернеті.  Хоча пріоритет в авторському праві не настільки важливий, тим не менше, однією з найголовніших проблем захисту авторських прав є відсутність легальної процедури, визнаної усіма суб'єктами права, що забезпечує можливість зафіксувати з прив'язкою до хост-сервера факт розміщення електронних документів з авторськими матеріалами, час їх розміщення та інші реквізити, а також забезпечує цілісність таких документів і захист від несанкціонованого зміни, що дозволило б проводити автентифікацію та ідентифікацію таких документів і вирішила б проблему забезпечення доказів на захист авторських прав у мережі Інтернет [9].  Захист інтелектуальної власності в мережі Інтернет може розпадатися на ряд напрямів, що відповідають деяким напрямкам, охоронюваним авторським правом і правом промислової власності [21]:  захист прав на текстове зміст (контент) сайту - як об'єкт авторського права на літературний твір;  захист прав на графічні елементи (дизайн сайту) - як об'єкт авторського права на графічний твір;  захист прав на доменне ім'я - як об'єкт права на торговельну марку чи фірмове найменування;  захист прав на сайт як на програмне забезпечення - як об'єкт авторського права на програму для ЕОМ.  Способи підтвердження авторських прав на текстове зміст (контент) сайту можуть бути наступними [1]:  Отримання Свідоцтва про реєстрацію авторського права через "Укрпатент"  Депонування примірника тексту в спеціальний депозитарій або в незалежний депозитарій. При цьому видається свідоцтво про депонування рукопису. При цьому, якщо проводити цю процедуру до публікації тексту на сайті, виключається можливість його швидкого несанкціонованого копіювання. При депонуванні тексту в незалежному депозитарії, як правило, процедура проводиться швидко (1-2 робочих дні), заявки та тексти на депонування приймаються он-лайн, немає необхідності особистої присутності автора під час депонування та виробництві нотаріального підтвердження, належна доказательственная сила забезпечується проведенням нотаріального завірення депонуються матеріалів  Проведення нотаріусом огляду тексту опублікованого в мережі Інтернет з складання відповідного протоколу огляду доказів. Дана процедура не займає великої кількості часу, забезпечує достатню доказову силу і дозволяє фіксувати місце розміщення тексту. Але при цьому, таку процедуру можуть здійснювати не всі нотаріуси і вона є досить дорогим. Крім того, текст вже повинен бути розміщений у мережі, а отже, є ймовірність його копіювання до проведення процедури огляду.  Отправка твори поштою - забезпечує найменшу вартість процедури і її найбільшу простоту: текст поштою відправляють самому собі, цінним листом з повідомленням про вручення і описом вкладення. Але при цьому висока ймовірність втрати поштового відправлення, а крім того, даний спосіб має малу доказову силу.  Публікація в друкованих ЗМІ - не виключає несанкціоноване копіювання, але в той же час є традиційним і найбільш безвідмовним способом утвердження авторського права.  Досить важливим для власників інтелектуальної власності представленої у вигляді web-сторінок є захист прав на доменне ім'я. Вона може здійснюватися за допомогою як юридичних, так і технічних способів.  Юридичні способи захисту домену від посягань може полягати в реєстрації товарного знака або реєстрації юридичної особи з найменуванням аналогічним доменному імені. Реєстрація товарного знака може передбачати такі процедури [22]:  реєстрація в "Укрпатент";  міжнародна реєстрація (за Мадридською угодою);  європейська реєстрація;  поширення товарного знака на певна держава.  Даний спосіб є, мабуть, найбільш дієвим, і надає найкращий захист від посягання на доменне ім'я. У той час, як реєстрацію юридичної особи з фірмовим найменуванням, аналогічним домену бажано використовувати в комплексі з реєстрацією товарного знака. При конфлікті прав на фірмове найменування ітоварний знак пріоритет належить засобу індивідуалізації, яке з'явилося раніше, але при цьому слід враховувати, що судова практика до 2008 року більше схилялася до пріоритету товарного знака за заявленими до охорони товарах і послугах, виключаючи з фірмового найменування частини, збігаються із зареєстрованим товарним знаком.  Технічні способи захисту доменного імені можуть здійснюватися в таких напрямках, як реєстрація доменів одночасно у всіх цікавлять доменних зонах, реєстрація, попутно, доменів з типовими помилками в написанні, а також відмова від використання в доменному імені складових частин не володіють розпізнавальною здатністю. 

Сайт за своєю природою є сукупністю програмного забезпечення, і може бути представлений у вигляді програмного коду. При цьому, можна скористатися такими заходами захисту авторського права [1]:  реєстрація програмного забезпечення в "Укрпатент";  застереження про передачу прав на програмне забезпечення в договорі на створення сайту;  укладення ліцензійної угоди з правовласником окремих частин коду сайту.  Невідчужуваними та, відповідно, не можуть бути передані немайнові права на програмний продукт, такі як право автора на вказівку свого імені на примірнику твору  Авторські права, що передаються за ліцензійним договором повинні бути чітко позначені, тому як при використанні загальних формулювань в подальшому з'ясовується, що ось саме такого повноваження автор не передавав і, природно, в цій частині права залишилися у нього. Особливо уважно слід відноситься до прав на трансформацію програмного забезпечення.  При передачі прав на домен необхідно керуватися перш за все регламентом тієї доменної зони в якій він зареєстрований. По суті, передача прав на домен є передачею права "оренди", при цьому в багатьох доменних зонах існують обмеження на передачу права використання доменного імені. Передача хостингу провадиться за процедурою заміни сторони в зобов'язанні (укладається тристоронній договір між хостером покупцем і продавцем). 

Якщо говорити про захист авторських і суміжних прав у мережі, потрібно усвідомлювати, що це не тільки юридичні, але й технічні питання. За сучасних умов час контролювати використання творів у мережі дуже складно, у зв’язку з чим найбільш вдалі норми законів про авторське право не зможуть працювати в повну силу. Перспективи розвитку законодавства про авторське право стосовно до мережі значною мірою залежать від того, чи будуть створені технічні засоби, що дозволяють обмежувати і відстежувати використання творів у мережі.

Особливості захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет полягають насамперед у контролі правовласників за використанням об’єктів, який полягає у такому:

- Обмежена функціональність. За такого підходу, власник авторського права надає користувачеві примірник твору, який має функціональні обмеження. Такий підхід є одним із шляхів упровадження в життя таких бізнес-моделей, як „спробуй, перед тим, як купити ” та „продавай поліпшені версії ”.

- „Годинникова бомба”. Аналогічно до прийому з функціональними обмеженнями, за цього підходу власник авторських прав розповсюджує функціонально повноцінний об’єкт інтелектуальної власності, але встановлює дату, після якої доступ до нього буде неможливим.

- Захист від копіювання. За цього підходу продавець обмежує кількість разів, коли комп’ютерний файл може бути скопійований.

- Криптографічні конверти. Це програмне забезпечення, яке зашифровує твори так, що доступ до них може бути отриманий лише із застосуванням належного ключа до шифру.

- Контракти. За умови правильного оформлення контракти можуть надати власникам авторського права і суміжних прав ширше повноваження щодо контролю за використанням їхніх творів ніж ті, що надаються їм відповідно до законодавства.

- Запобіжні заходи. Законодавством держав-членів Світової організації торгівлі (СОТ) мають бути передбачені процедури, які передбачають ефективні дії проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, в тому числі термінові заходи, та способи захисту прав, які стримують від подальших порушень. Такі процедури держави-члени СОТ зобов’язує встановити стаття 41(1) Угоди TRIPS, яка є обов’язковою для підписання всіма членами організації [3].

Одним із шляхів вирішення проблеми додержання авторських прав багато хто бачить так звану „справедливу ціну”, адже, безперечно, що рівень доходів громадян в Україні порівняно, наприклад, з Німеччиною суттєво різниться, а ось ціна, наприклад, „софту”  однакова.

З поміж інших це питання у лютому 2012 року обговорювалося на засіданні „круглого столу” у МВС України. Силове відомство непокоїть ситуація що склалася навколо дій міліції з припинення порушень прав правовласників інтернет  – сайтами. Дії правоохоронців, формально у рамках закону, викликали невдоволення інтернет – користувачів та були сприйняті як наступ на їхні інтереси. Адже нормативно-правова база не встигає за стрімким розвитком сучасного суспільства, внаслідок чого виникає багато непорозумінь.

За пропозицією міністра внутрішніх справ України В.Ю. Захарченка створено робочу групу з міліціонерів, науковців, правовласників та представників громадських організацій. Їх завдання – провести моніторинг вітчизняного та іноземного законодавства щодо захисту авторських прав в Інтернеті, підготувати пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правової бази України [4].

Дані соціологічного дослідження, яке проведено групою Рейтинг у березні 2012 року, свідчать про те, що тема захисту прав інтелектуальної власності в Україні повна протиріч.

З одного боку, більшість опитаних вважають, що це право повинно захищатися (80 %), з іншого – більшість не готова поважати право інтелектуальної власності інших людей (56%) і одночасно вимагають відповідальності відносно тих, хто порушуватиме вже іх право (63%) [5].

Загалом же українці розуміють важливість права інтелектуальної власності, хоча не зовсім готові дотримуватися його, перекладаючи усю відповідальність на владу.

Завдання ж влади – дати громадянам такі норми закону, які б відповідали реаліям сьогодення та зберігали такий хиткий баланс інтересів правовласників та користувачів.