23. Об’єкти, які не є об’єктами авторського права

Відповідно до ст 434 ЦК та ст 10 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», не є об’єктами авторського права:

а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

б) твори народної творчості (фольклор);

в) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

г) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

д) грошові знаки;

е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

Об'єктами авторського права не визнаються передусім твори, у яких відсут­ня хоча б одна ознака, необхідна для визнання його твором науки, літератури і мистецтва. Результати робіт, у яких немає творчого елемента та оригінальності і які не можуть бути виражені в об'єктивній (оречевленій) формі, придатній для сприйняття і відтворення, не визнаються об'єктами авторського права. Звичай­ні довідники, розклади рухів транспортних засобів, адресні книги тощо не отри­мують правову охорону.

Проте деякі твори, які хоча за своїми формальними ознаками і відповідають вимогам закону, все ж об'єктами охорони авторським правом також не визна­ються. До них відносяться твори фольклору (частівки, прислів'я, загадки, анек­доти, обрядові співи, танці), твори народних художніх промислів, народні кос­тюми, традиційна архітектура тощо.

Не визнаються об'єктами авторського права твори, строк правової охоро­ни яких сплив. Автор чи інша особа, яка має авторське право, не можуть припи­нити на свій розсуд чинність авторського права на той чи інший об'єкт.

Державними символами визнаються прапори, герби, гімни, нагороди, гро­шові знаки. Зазначені об'єкти у своїй переважній більшості є результатами інте­лектуальної, творчої діяльності і їх автори відомі. Проте авторами зазначених об'єктів вони визнаються лише до моменту їх затвердження відповідними орга­нами, внаслідок чого вони одержують статус офіційного документа, знака чи символу. До цього моменту ці об'єкти визнаються об'єктами авторського права з усіма наслідками, що з цього випливають.

До кола об'єктів, що не охороняються авторським правом, закон може відне­сти й інші твори.

24. Складові частини твору

Відповідно до статті 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону. Таким чином, назва твору підлягає охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вона є результатом творчої діяльності автора (є оригінальною) і може використовуватися самостійно.

Найменування юридичної особи та комерційне (фірмове) найменування, як правило, не можуть вважатися твором у розумінні статті 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та бути зареєстровані й захищатися в судовому порядку саме як твір. Водночас слід мати на увазі, що розрізняльна частина такого найменування може бути фантазійним словом (неологізмом) або словосполученням, і відповідне слово (словосполучення) може виступати об'єктом авторського права.

Вирішення питання щодо можливості самостійного використання частини твору (у тому числі й оригінальної назви твору) потребує, як правило, спеціальних знань, тому з цією метою господарському суду слід згідно зі статтею 41 ГПК призначати відповідну судову експертизу.